Rated by MyTOP
Антология политических репрессий - Нарушение прав человека в Украине

Версия для печати

Можновладці говорять про демократію. Яку?..

Олеся Соковик,

Соціал-демократ (Ужгород),

22.12.05

Т.Прошкуратова: "У районних державних газетах відкрито друкувалися "чорні списки" людей, яких безпідставно, з позиції політичної помсти, звинувачували в неіснуючих порушеннях й вимагали звільнення з роботи".

В Україні тривають політичні переслідування

Минулого тижня на своїх парламентських засіданнях народні обранці обговорювали проект Закону про заборону політичних переслідувань та обмеження прав і свобод громадян за політичними ознаками. Думки з приводу необхідності його прийняття, звісно, розходилися: одні вважали, що закон не потрібний нам як такий, оскільки ніхто, ніде, нікого не обмежує у свободі політичного вибору. Інші ж наполягали на тому, щоб подібний документ став частиною законодавства, оскільки такої кількості прикладів переслідування за політичними ознаками, як зазнала наша держава протягом останнього року, давно українці не знали.

Серед тих, хто стоїть на другій позиції — і народний депутат Тамара Прошкуратова, представниця фракції Соціал-демократичної партії України (об`єднаної). Виступаючи з трибуни парламенту, вона, зокрема, сказала: "Справді, Конституція забороняє будь-яке переслідування громадян за політичними ознаками. Але я не знаю, як повертається язик говорити про те, що в нашій державі немає переслідування громадян за політичними ознаками. У нашій країні були і є політичні переслідування.

Я уже не буду говорити про арешт Колесникова. Я не буду говорити зараз про той страшний прикрий випадок, який стався в ужгородській лікарні з Іваном Різаком. То це що, не політичні переслідування? Сам Президент визнав, що кількість звільнених виміряється десятками тисяч. Причому політичні мотиви звільнень ніхто навіть і не приховує".

Народна депутатка зауважила, що "якщо звільнення політичних фігур, скажімо, голів облдержадміністрацій, райдержадміністрацій можна виправдати зміною політичного курсу, то яким чином можна виправдати звільнення директорів шкіл, головних лікарів, вчителів? І немає значення, чи тут йдеться про політичну помсту, чи про банальне бажання звільнити для себе чи для потрібної людини якусь посаду".

Т.Прошкуратова повідомила про те, що зробила депутатський запит до Генерального прокурора про ту жахливу ситуацію, яка склалася в Драбівському районі, коли вчителі її рідної школи вже оголосили страйк проти незаконних дій заступника голови райдержадміністрації Таміли Піскун. "Я дуже глибоко поважаю колишнього завідуючого Снідка Олександра Івановича, який говорив про те, що в наш час три "п" — професійність, патріотизм і порядність — замінені на одну велику "П" — партійність. Тому що на посади призначають непрофесіоналів, людей, які не люблять своєї справи, тільки тому, що вони мають правильну, так би сказати, кольорову орієнтацію", — розповіла народний депутат.

Т.Прошкуратова висловила переконання, що ніколи ще в нашій державі не було таких масштабних репресій: "Я не можу не назвати той факт, коли вагітній вчительці погрожували про те, що вона народжуватиме в тюрмі. Та про це взагалі страшно говорити".

Тому закон цей конче потрібний і приймати його треба негайно. "Ми, наша фракція, бачать, звичайно, в ньому недоліки, що пов`язані головним чином з тим, що він готувався швидко. У ньому ще не достатньо чітко виписані ознаки політичних переслідувань, але це те, що можна доопрацювати. І тому наша політична сила буде голосувати за цей проект, виходячи з того, що тут той випадок, коли, справді, ці недоліки можна виправити потім. Щоб, врешті-решт, у нашій державі були призупинені будь-які політичні переслідування. І всі громадяни нашої України мали право вільно висловлювати свою позицію, бути членом будь-якої політичної сили", — сказала на завершення Т.Прошкуратова.

Що ж, законопроект про заборону політичних переслідувань та обмеження прав і свобод громадян за політичними ознаками є, без сумніву, слушним. Про його ж вчасність я б з такою впевненістю не стверджувала: його брак відчувався одразу потому, як нова влада взялася за керування державою. Отримавши широкі повноваження, вона негайно ж пішла шляхом політичних репресій та зведення рахунків. Прикриваючись демагогічною риторикою про "оновлення кадрів", команда Ющенка позбавляла людей права на професію не за дії, а за політичну приналежність, чого не було ніколи за роки незалежності.

Закарпаття — яскравий тому приклад. Ці переслідування супроводжувалися й продовжують супроводжуватися приниженням, образами й відвертими порушеннями конституційних прав та свобод громадян. У районних державних газетах відкрито друкувалися "чорні списки" людей, яких безпідставно, з позиції політичної помсти, звинувачували в неіснуючих порушеннях й вимагали звільнення з роботи.

В області відбулися масові та незаконні звільнення з посад. Лише членів СДПУ(О) було звільнено близько 200 осіб, не кажучи про тих, хто не є членом СДПУ(О), але не підтримував на президентських виборах кандидатуру В.Ющенка. Крім працівників органів влади обласного та районного рівнів, переслідування торкнулися сільських голів, директорів шкіл і клубів, простих лікарів та вчителів. Надзвичайно негативним є і те, що до політичних переслідувань активно залучаються правоохоронні та контролюючі органи. Керівники підприємств і установ, сільські голови, які або є членами СДПУ(О), або які відкрито підтримували на виборах "не того" кандидата, перебувають під пресом кримінальних справ і неперервних перевірок контролюючих органів.

Стало очевидним, що порушуються і розслідуються кримінальні справи за наслідками т.зв. "фальсифікацій" на виборах лише з боку представників В.Януковича, в той час як на непоодинокі факти порушень і фальсифікацій на користь В.Ющенка правоохоронні органи чомусь "закрили очі". Не менш показовою з точки зору політичної кон`юнктури є справа про т.зв. "фальсифікацію мукачівських виборів", по якій заарештовано члена бюро обкому СДПУ(О) В.Дядченка. Це сталося через рік слідства, яке до цього чомусь не знаходило фактів "фальсифікацій"; після 7 судових рішень різних рівнів, які підтвердили законність виборів; після покарання і судових вироків хуліганам, які вчинили бійки на дільницях; і навіть після того, як невідомим чином мером Мукачева став не Нусер і Балога, а В.Петьовка, вибори якого ще 2 роки тому визнані судом недійсними.

"Вершиною" ж політичного свавілля нової влади став арешт секретаря обкому СДПУ(О), колишнього голови облдержадміністрації Івана Різака. В абсурдності звинувачень, висунутих Івану Різаку, уже не потрібно нікого переконувати: влада довела це у перші ж дні арешту. Сьогодні ж очевидним є, за що насправді вона хоче розправитися з лідером закарпатських об`єднаних соціал-демократів. Очевидно, чому владі потрібно, аби ім`я Івана Різака асоціювалося із бандитизмом і криміналітетом. Просто треба відвернути увагу від нагальних соціально-економічних проблем Закарпаття, які щодня розростаються. Треба змусити людей забути, що ж насправді відбувалося в краї за 2002—2004 рр.

Чи не через це навіть на брифінгах в облдержадміністрації, при порівняльному аналізі діяльності нинішнього губернатора з його попередниками, згадується чомусь тільки Г.Москаль. Про І.Різака — ні слова.

Серед тих, хто відчув на собі "руку" нової влади — Іван Росоха, Володимир Дідик, Олексій Фозекош, Февронія Сухан, Нуцу Шімон, Іван Чубірка, Степан Ревак, Мирослав Опачко та багато ін. І йдеться не тільки про соціал-демократів об`єднаних, мова про сотні звільнених з посад директорів шкіл та вчителів, лікарів, держслужбовців.

Прикладів — сотні, серед яких, на жаль, є і трагічні. Згадайте сільського голову с.В.Геївці Ужгородського району. Жінка сама покінчила із життям, коли зрозуміла, що не може витримати знущань над собою з боку правоохоронних органів. Головна її вина — вона агітувала не "за того" кандидата, а "той" у її селі провалився із тріском. Не витримав тиску та шантажу почесний громадянин Мукачева Юрій Переста. На виборах Ю.Переста очолював територіальну виборчу комісію, тож представники Генпрокуратури "діставали" його "по-особливому". А буквально на днях знайшли мертвим директора Гукливської загальноосвітньої школи І.Волошина...

Свого часу два десятки керівників державних установ Мукачівського району написали відкритого листа Ющенку, в якому просили гаранта "покласти край політичним переслідуванням і зробити все можливе для реалізації задекларованих новою владою демократичних принципів". Як було сказано в листі, "проголошені новою владою гасла про непереслідування не стають реальністю. Можна зрозуміти заміну керівництва ОДА, РДА, регламентовану Законом України, але чим можна пояснити масове звільнення з посад керівників бюджетних установ? Після того, як позбулися посад начальники відділів освіти, культури та ін., настала черга керівників загальноосвітніх закладів. При цьому кожне звільнення подається як "звільнення за власним бажанням". Керівники установ піддаються жорсткому тиску із застосуванням різного роду погроз, шантажу, тощо".

Кілька голів угорськомовних сіл Закарпаття звернулися до уряду Угорщини з проханням надати їм політичний притулок, оскільки в Україні вони піддаються гонінню за свої політичні уподобання. Сільські голови заявили, що тиску та переслідування вони зазнають після перемоги помаранчевої революції. Список прикладів можна продовжувати. І зауважте, що йдеться не тільки про есдеків (котрі, правда, найбільше потерпають від нової влади).

На Рахівщині з 32-ох директорів шкіл протягом останнього часу було звільнено 28! Ось витяги із однієї заяви, яку можна назвати типовою для освітян Рахівщини.

"Наказом відділу освіти Рахівської райдержадміністрації від 25 серпня 2005 р. я був звільнений з посади директора школи "за власним бажанням". Але до начальника відділу освіти Рахівської райдержадміністрації І.З.Мороза мене викликали лише 30 серпня. Тоді ж пан Ігор Мороз почав вимагати від мене написати заяву на звільнення з посади директора школи, оскільки я, мовляв, не справляюсь з покладеними на мене обов`язками. Під тиском І.М.Мороза я написав цю заяву (нагадую, що це було 30 серпня ц.р. — Авт.).

Як пізніше виявилось, у тексті поданої мною заяви іншою особою було дописано ще один текст: вписано дату, з якої я нібито просив звільнити мене з посади директора школи та перевести на посаду вчителя.

На посаді директора школи я намагався покращити як внутрішній, так і зовнішній стан школи. Морально підтримував педагогічний колектив, завжди ішов назустріч будь-яким проханням та зверненням і батьків, і вчителів, намагався створити найкращі умови для навчання дітей та плідної роботи педагогів. На мене ніколи не було жодних скарг або нарікань, з учнями, їхніми батьками та вчителями зажди були приязні, теплі стосунки. Саме тому вважаю дії посадових осіб відділу освіти Рахівської райдержадміністрації стосовно мене вкрай несправедливими та незаконними".

Хвиля незаконних звільнень докотилася вже й до соціальних працівників територіального Центру управління праці та соціального захисту населення. Працівниць цієї служби викидали на вулицю без будь-яких пояснень: "Я — колишній працівник соціальної служби. Але 1 листопада ц.р. мене звільнили з місця роботи, навіть не ознайомивши з наказом про звільнення. Хоча на даній посаді я працювала без жодних зауважень чи скарг. Проте директор територіального Центру соціальної служби самовільно склав акт про невиконання мною обов`язків працівника соціальної служби та дав підписати його деяким жителям с.Ділове, які довірливо підписали цей "документ", навіть не прочитавши його.

Аби Ви не думали, що я це вигадала, додаю пояснення цих людей, обдурених директором територіального центру. Цими "актами" директор постійно шантажував мене, погрожуючи звільнити з роботи по статті (це можуть підтвердити свідки). Мене ШІСТЬ РАЗІВ викликали на "співбесіду" до директора і щоразу примушували написати заяву на звільнення "за власним бажанням".

Повторюся, це лише "одна із" аналогічних заяв. То про яку демократію говорять нинішні можновладці? Про які здобуті після помаранчевих подій свободу вибору та захист інтересів йдеться? Тож чи таким уже і зайвим буде для України закон про заборону політичних переслідувань та обмеження прав і свобод громадян за політичними ознаками?

старт

Бюллетень
СДПУ(О)

АРХИВ

2006
март
февраль
январь

2005
декабрь
ноябрь
октябрь
сентябрь
август
июль
июнь
май
апрель
март
февраль
январь

2004
декабрь

 
на стартовую     наверх