|
Версия для печати
Вчителів просто морально знищують їхні ж безсовісні вихованці з "помаранчевим" поглядом на життя.
Верховинці знають, що таке — "люта бринза". Це такий гострий і пекучий продукт вівчарської кулінарії, який не кожен смертний може втримати в роті. Пече! Але нині ми говоримо не про фірмову страву гуцульських господарів полонин, а про ту "люту бринзу", якою пригощають нинішні "володарі" влади на Рахівщині місцевих ветеранів освіти. Як і годиться істинним "бійцям революції", рахівські "помаранчі", прийшовши до влади, негайно розпочали нещадну боротьбу з "гідрою контрреволюції".
До стінки, щоправда, ще нікого не ставили. Поки що... Але дехто з мешканців гірського району вже доведений до такого відчайдушного стану, що гуманніше було б одразу — "в розход". Адже поставте себе на місце людини, яка майже все своє свідоме життя присвятила улюбленій справі, десятками років працювала, не шкодуючи ні часу, ні здоров`я і не очікуючи, в принципі, ніякої щедрої винагороди за свій каторжний труд від нашого невдячного суспільства. Але ж і чорної невдячності, жорстокої та безглуздої розправи у супроводі брутальних погроз також не очікувала!.. А саме цієї "лютої бринзи" нині одержала аж під самісіньку зав`язку! І від кого? Від людей, яких вчора ще вчила, виховувала і виводила на дорогу життя?!..
Якщо Ви ще самі не здогадалися, про кого іде розповідь, то я підкажу: про педагогів Рахівського району, які мали нещастя минулої осені підтримати "не того" кандидата у Президенти, а тому й перетворилися нині із заслужених і шанованих трудівників освітянської ниви на "контрреволюціонерів" і "ворогів України". Ще не сказавши їм навіть "дякую!" за всі минулі роки, нині цих вчителів просто морально знищують їхні ж безсовісні вихованці з "помаранчевим" поглядом на життя.
Із 32-ох директорів шкіл у Рахівському районі протягом останнього часу було звільнено 28!!! Подібні розправи були хіба що у Китаї в часи "культурної революції", бо навіть більшовики-ленінці не поспішали знищувати інтелігенцію в Росії. Але китайські хунвейбіни та наші більшовики відверто говорили про те, що встановлюють "диктатуру" (пролетаріату, народу і т.д.). А наші "помаранчеві" брехуни ще й сьогодні розповідають всьому світу казки про те, яку "демократію" вони виборюють для України. Та таку "демократію", що навіть звільнені уже педагоги, звернувшись по допомогу до нас, досі бояться навіть тіні "демократичної" влади. Вони просять навіть не називати їхніх імен, бо страшно за дітей, родичів і близьких людей, яким теж погрожують "лютою бринзою" української "демократії". А тому ми наведемо Вам, шановні читачі, лише деякі уривки із розповідей скривджених педагогів, не називаючи їхніх імен.
***
"Наказом відділу освіти Рахівської райдержадміністрації від 25 серпня 2005 року я був звільнений з посади директора школи "за власним бажанням".
Але до начальника відділу освіти Рахівської райдержадміністрації І.З.Мороза мене викликали лише 30 серпня. Тоді ж пан Ігор Мороз почав вимагати від мене написати заяву на звільнення з посади директора школи, оскільки я, мовляв, не справляюсь з покладеними на мене обов`язками. Під тиском І.М.Мороза я написав цю заяву (нагадую, що це було 30 серпня ц.р. — Б.Г.).
Як пізніше виявилось, у тексті поданої мною заяви іншою особою було дописано ще один текст: вписано дату, з якої я нібито просив звільнити мене з посади директора школи та перевести на посаду вчителя.
На посаді директора школи я працював з 1991 р. і протягом всіх цих років намагався покращити як внутрішній, так і зовнішній стан школи. Морально підтримував педагогічний колектив, завжди ішов назустріч будь-яким проханням та зверненням і батьків, і вчителів, намагався створити найкращі умови для навчання дітей та плідної роботи педагогів. На мене ніколи не було жодних скарг або нарікань, з учнями, їхніми батьками та вчителями зажди були приязні, теплі стосунки. Саме тому вважаю дії посадових осіб відділу освіти Рахівської райдержадміністрації стосовно мене вкрай несправедливими та незаконними".
***
Це лише один лист несправедливо ображеної людини. А таких листів — ще кілька десятків. І у всіх — одна й та сама пекуча образа: примусили написати заяву, викинули з роботи, навіть не пояснивши, за що?! Хоча... Співробітниці нашої редакції, яка навідалася до начальника райвідділу освіти Мороза, пан Ігор все ж дав пояснення стосовно деяких звільнених педагогів. Але ці "пояснення" більше скидалися на... брудні плітки і завідомі наклепи. Так, наприклад, Мороз заявив, анітрохи не червоніючи, що одна з директорок шкіл — літня жінка, авторитетний і заслужений педагог — дозволяла собі... бити вчителів і дітей.
Ну, гаразд! Я і сам колись намагався вчителювати (аж три місяці!), а тому добре пам`ятаю, як одного разу урвався терпець і... Дав поза вуха неслухняному учневі. Пацан нікому і нікуди не скаржився. Але ноги моєї в школі більше не було і вже не буде ніколи! До чого я згадав ці свої "мемуари"? А до того, що наші малі розбишаки можуть інколи вивести з рівноваги будь-кого. Це не дивно. І потиличника можуть заробити від вчителя. Також буває. Але я ніколи не чув, аби літня директорка школи могла "побити" молодих вчителів. Маячня! Ахінея!!! Та й жодних скарг від "потерпілих" вчителів пан Мороз так і не спромігся показати нашій колезі. Натомість, порадив їй "не пхати носа" у його "педагогічне ґаздівство", бо буде непереливки і самій журналістці. А на додачу ще й пригрозив, що "дасть доручення" прокурору району (???) "перевірити" особу ужгородської захисниці "контрреволюціонерів" рахівської освіти. Що ж, ми можемо допомогти пану Ігорю в цій "нелегкій" справі: він погрожував... головному редактору газети "Вісті тижня-центр" Марині Галамбі, яка за освітою є професійним юристом і діяла в Рахові за дорученням Центру журналістських досліджень та на прохання педагогів, потерпілих від свавілля районної влади. Маючи на це всі законі повноваження і підстави, до речі. Але тепер уже не їй, а Морозу доведеться, мабуть, давати пояснення про все те, що відбулося у Рахові.
Ми не знаємо, звісно, чи "давав доручення" пан Мороз прокурору району, але когось із можновладців району таки нацькував. Того ж вечора дівчину, яка поверталася до Ужгорода маршрутним таксі, висадили з автобуса... прикордонники на посту біля с.Ділове. І намагалися затримати як "підозрілу особу" ("нелегалку" чи що?). З якої такої причини? Документи у неї були в повному порядку, та й не схожа вона ні на китаянку, ні на чеченку, ні на негритянку тим паче. Спасибі пасажирам та водієві "маршрутки", які не дали скривдити журналістку, бо невідомо ще, чим могла закінчитись ця історія: беззахисна дівчина серед чужих дядьків на гірській дорозі темного осіннього вечора!..
Ми не знаємо, яку роль у цій моторошній історії відіграв "борець за свободу і демократію" на Рахівщині пан Ігор Мороз, але ніхто, окрім нього, нашій співробітниці в Рахові не погрожував. А тому ми й вимушені тепер звернутися до відповідних інстанцій з проханням захистити від погроз журналістку, яка виконує свій законний професійний і громадський обов`язок. Чи, може, на Рахівщині державні чинуші не знають, що Закон України спеціально захищає співробітників ЗМІ від подібних "борців за щастя народне"?
Можливо, що й не знають. Адже складається таке враження, що тут взагалі не діють закони держави і усталені норми людської моралі. Навіть наказ про звільнення директора школи, чий лист ми Вам щойно процитували, начальник райвідділу освіти Ігор Мороз "намалював" з відвертими і неприхованими порушеннями всіх тих законів, які лише є в українській державі. Пам`ятаєте, ми просили Вас звернути увагу на дату відвідин колишнім директором школи кабінету пана Мороза: 30 серпня 2005 р. Того ж дня екс-директор написав заяву про "власне бажання". А наказ про його звільнення за цим "власним бажанням" видано ще 25 серпня!!! За 5 днів до того, як директора школи примусили "побажати" звільнитись з роботи. Пан Мороз навіть не потурбувався "підігнати" дати на цих двох документах, аби вони хоча би формально відповідали закону і здоровому глузду.
А навіщо йому було турбуватись? Адже "наведенням порядку" в освіті Рахівського району нині займається не лише він один. Ще активніше "трудяться" на ниві верховинської педагогіки... співробітники місцевого підрозділу УБОЗу УМВС. Браві міліціянтти на чолі з начальником районної "шістки" Перестою не лінувалися обходити домівки не лише "контрреволюційних" директорів шкіл, але й їхніх родичів. Власноручно забирали у заляканих людей паспорти і трудові книжки! Питається: для чого, за чиїм наказом і на якій підставі? Невідомо!
Але у міліцейських сферах нині говорять, що пану Пересті, якого з якихось таємничих причин влітку відправили з обласного УБОЗу "на заслання" до Рахова, "помаранчеві" правителі Закарпаття обіцяють... посаду начальника УМВС. Отож не варто і дивуватися, що пан Переста так старається, що люди вже оніміли від страху: навіть прізвища свої бояться назвати. Адже їм погрожують кримінальними справами і тюрмою мало чи не щодня. Навіть у залі суду, анітрохи не переймаючись присутністю судді та представника редакції газети, пан Мороз погрожував педагогам "прокуратурою", "міліцією" і "кримінальними справами" тільки за те, що скривджені люди... насмілились звернутись по допомогу до суду. І люди бояться! А як же їм не боятися, якщо у Мукачеві вже не на словах, а цілком реально засадили до тюрми вчителів. Один із них навіть спробував покінчити життя самогубством. Про це на Майдані, правда, не говорили, але говорять по всіх закутках маленького Закарпаття. Шкода вчителів. Ой, шкода! Кого ж вони вивчили на свою і на нашу біду?!.. Вовкулак "демократії"?..
Дехто з наших читачів пам`ятає, можливо, скільки бруду було вилито на голову екс-губернатора Різака, скільки гнівних звинувачень у "політичному терорі" і "бандитській розправі" пролунало на адресу посадових осіб "дореволюційної" влади тільки за те, що свого часу звільнили з посади одного-єдиного директора Ужгородської школи мистецтв пана Ясінського. Хоча звільнили його не за "політику", а за те, що школа ця ледь не згоріла під його керівництвом. За радянських часів за такі "заслуги" директора школи ще й посадили б, навіть не кліпнувши оком. Тепер просто звільнили... Але ніхто не залякував пана Ясінського, не погрожував розправами і тюрмою ні йому, ні членам його сім`ї. До нього не вдирались "орли" з "шостого відділу" і не забирали силоміць документів. Нічого цього за "бандитської влади" не було! А за "демократичної", "ультранародної" і повністю "майданутої" влади — прошу, будь ласка!
Нині хвиля незаконних звільнень докотилася вже й до соціальних працівників Територіального Центру управління праці та соціального захисту населення. Жінок, які за мізерну платню самовіддано допомагали безпорадним інвалідам та немічним ветеранам, також викинули на вулицю без жодних причин і зайвих пояснень. За "контрреволюцію", мабуть... Ось, що пише одна з "контрреволюціонерок":
"Я — колишній працівник соціальної служби. Але 1 листопада ц.р. мене звільнили з місця роботи, навіть не ознайомивши з наказом про звільнення. Хоча на даній посаді я працювала, без жодних зауважень чи скарг, з 1992 р.
Проте директор територіального Центру соціальної служби самовільно склав акт про невиконання мною обов`язків працівника соціальної служби та дав підписати його деяким жителям села Ділове, які довірливо підписали цей "документ", навіть не прочитавши його. Аби Ви не думали, що я це вигадала, додаю пояснення цих людей, обдурених директором територіального центру. Цими "актами" директор постійно шантажував мене, погрожуючи звільнити з роботи по статті (це можуть підтвердити свідки). Мене шість разів викликали на "співбесіду" до директора і щоразу примушували написати заяву на звільнення "за власним бажанням".
***
Аналогічних заяв у нас декілька, але всі вони розповідають про одну й ту саму кричущу несправедливість та про брутальне свавілля. І знову люди залякані до такого ступеню, що, звертаючись по допомогу, просять не називати їхніх імен.
І оце у нас називається "свободою"? Було таке кіно в старі добрі часи: "Це солодке слово — Свобода". Еге ж, солодке... Солодке, немов помаранч. Але від нашої "помаранчі" навіть свобода стала гіркою, немов люта бринза у гуцульській колибі.
|
