|
Версия для печати
І.Плющ: "Я запитую у нової влади: за що ви відправили у відставку, звільнили з роботи десятки тисяч людей?"
Івана Плюща недарма називають метром української політики. Він - народний депутат чотирьох скликань ВР, причетний до оксамитової революції, обирався головою Верховної Ради України, нині член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, входить до складу фракції УНП.
Ставлення до нього як політиків, так і політологів та експертів неоднозначне. Виборці люблять його за народні влучні афоризми, колеги - за вміння розряджати напружену атмосферу в сесійній залі. Хтось дорікає, що він хитрий, уміє контактувати одночасно з непримиримими таборами. Когось дратує його критика на адресу Президента і президентського оточення. Однак усі одностайні: Іван Степанович завжди залишається самим собою. Він і справді дотепний і мудрий політик, прозорливий, об`єктивний в оцінках ситуації, щирий у спілкуванні. Плющ відверто говорить про те, що насправді хитрі й кон`юнктурні політики, може, й думають, але воліють мовчати...
- Іване Степановичу, 20 листопада, в день річниці "помаранчевої революції", підете на Майдан?
- Я ще не думав над цим. Мені здається, що і нинішня влада ще не думала над тим, чи варто влаштовувати святкування річниці революції. Якби вона спитала мене про це, то я б не радив. Але якщо вже всі налаштовані на відзначення цієї дати, то залежно від того, який сценарій там буде, я прийму для себе рішення. Для мене немає проблеми: бути на Майдані, згадувати події річної давності. Я був там з першого і до останнього дня. Не того, коли демонтували останні намети, які вже відверто дратували киян, а до тої останньої години, поки Майдан був потрібен. 26 грудня я голосував у Хусті, коли повернувся, то зрозумів, що Майдан свою роль і місію виконав. Тоді я радив Віктору Андрійовичу: скажи, щоб люди не мерзли, поверталися додому. А він відповів: я їм не можу цього сказати, хай хтось інший. Він був щирим у тому, що не хотів розпускати Майдан. Інші теж не хотіли, особливо Майдан подобався Юлії Володимирівні...
Майдан був у ті грудневі дні, як масивний імпульс енергії, джерело позитиву, сподівань і надій на краще.. І політики підживлювалися на ньому, він надихав їх, вони вже бачили свою перемогу.
Аналізуючи події на Майдані, я дійшов висновку, що всіх, хто був тоді на головній площі столиці, умовно можна поділити на три групи: перша - це польові командири і їх бойові загони, які готувалися до Майдану свідомо і довго.
- Тобто розробляли тактику, стратегію, матеріально-фінансове забезпечення?
- Саме цим і займалися польові командири. Я б їх, звичайно, так не називав, але це дуже їм любо, то нехай.
Друга група - це ті, хто зрозумів, що таке політичний бізнес. їм - аби вибори. Хоч би двічі на рік А ще краще - щокварталу, щоб перманентний процес був. Такі представники є не лише в Києві, їх уже багато і в регіонах.
Якось на периферії я мав зустріч з виборцями, уже збирався від`їжджати і чую, як одна жінка питає в іншої: "Так він, що, так нічого й не даватиме?" Я зацікавився, що мали на увазі ці жінки. І з`ясував, що окремі політики, які приїжджали сюди до мене, роздавали людям гроші. Хто 20, хто 10 гривень, хто ще щось. Я ще, слава Богу, обходжуся без піддобрювань виборців.
Третя група - найчисельніша - це ті люди, які прагнули змін в Україні на краще. Саме вони забезпечили результати виборів і перемогу "помаранчевої революції". Тодішня влада дістала їх так, що вони сказали їй "Ні!". Зміни на краще вони пов`язували з іменем Ющенка І його ім`я увійде в новітню історію України золотими буквами.
- Ви так возвеличуєте Віктора Андрійовича...
- Повторюю: ім`я Ющенко вписано в історію України золотими літерами.
Бо досі нікому з політиків - знаних і маловідомих, публічних і підкилимових, хоч які методи й форми вони не застосовували, які гроші не кидали, народ не виявляв стільки довіри. Але народна мудрість гласить: увійти легше, треба достойно вийти. Отже, слід пам`ятати, що від людської любові до людської ненависті - один крок. Так як народ високо возносить, так він може й кинути низько.
- То ви вважаєте, те, що відбувалося на Майдані, - революція?
- Так. Тому що в Україні відбулося те, чого вона не знала впродовж віків. Маю на увазі зрушення у свідомості мас. Якщо до цього дня хтось цікавився у пересічних громадян результатами виборів, то більшість відповідала: а навіщо голосувати? Все одно вони зроблять так, як схочуть. Цей стереотип меншовартості люди розтоптали на Майдані. Саме тоді вони наповнили змістом рядки Конституції України: "Єдиним джерелом влади є народ". Саме тоді нагадали, що на виборах народ не віддає, а делегує свою владу тій чи інший політичній силі, тому чи іншому кандидату в президенти. Але так, як він делегує, так само він може відкликати свої делеговані повноваження.
- Ці слова, я так розумію, адресовані не лише політикам, які збираються йти на парламентські вибори, а й чинному Президенту?
- Безперечно, і Віктору Андрійовичу зокрема Він повинен пам`ятати, що у народних мас прокинулася національна свідомість, пробудилася національна гордість. Якби це почуття було постійним, то в Україні уже не було б проблеми з утвердженням демократії.
- Але, думаю, у такому разі вже й чинному Президенту пред`явили б суворий рахунок...
- На жаль, через рік знову подекуди звучить: "Що ті вибори? Вони що захочуть, те й зроблять". Знову прірва між владою і народом. А я ж вважав, що вже набутий такий досвід! Свій, власний, гіркий, повчальний.
Розчарування новою владою великі...
- Я не поділяю думки, що розчарування в суспільстві беруть верх. Люди вже переконалися, що не влада, а вони що хочуть, те і зроблять, що від народу, його активності залежить усе.
- Отже, ви не розчаровані?
- Але й не зачарований. Тому що я запитую у нової влади: за що ви відправили у відставку, звільнили з роботи десятки тисяч людей? За якими критеріями визначалося, що людина не може займати посаду? Фаховими, політичною приналежністю, за те, що вона не зробила вибір на користь нової влади? То влада міняється, а народ зостається. З гордістю заявляти - ми звільнили 48 тисяч посадовців, державних чиновників і будемо продовжувати звільняти?! Це дикунство. Нехай декілька тисяч із звільнених і причетні якоюсь мірою до фальсифікації виборів президента не були на той час палкими прихильниками нової влади, але ж десятки тисяч, вірю, зробили правильний вибір, тричі голосували за нині чинного Президента. їх же за що? То вони будуть розчаровані чи зачаровані новою владою?
Запитайте представників малого і середнього бізнесу - "такса" за дозвільні документи з часу "помаранчевої революції" зменшилася чи зросла? У нас що, хабарі перестали брати?
Нова влада має такого мудрого міністра внутрішніх справ. То я хочу спитати у нього: у нас що, сьогодні стало безпечніше на вулицях вночі, поменшало грабіжників, бандитів, у селі перестали користуватися засувками й замками, як це було з давніх давен? Що змінилося? Нічого, крім безвідповідальності. От вона зросла найбільше.
Де обіцяна допомога селу? Нова влада виправдовується: так ми нинішнього року і не намагалися "витягнути" село, нам, дай Боже, із землею розібратися. Розбираються майже рік. А у кого забрали її, придбану неправедними шляхами? Єдине - відмінили рішення Київради з приводу земельних наділів у Пущі-Водиці. І все. Скільки галасу було щодо Кримського побережжя, приватизованого "великими людьми" в обхід закону. І що? Повернули в державну власність?
- Ну, не все ж зразу. Ось "Криворіжсталь" реприватизували й продали...
- Я особисто знайомий з колишніми власниками "Криворіжсталі" Віктором Пінчуком і Ренатом Ахметовим. Не раз з ними мав розмову з при воду комбінату. І мені, і публічно вони не раз висловлювали готовність доплатити за підприємство, йшли на різні варіанти щодо акцій... Аж ні, продали іноземцю.
- Зате можна хоч про одну обіцянку звітувати у річницю помаранчевого Майдану.
- А я в річницю все ж таки хочу запитати у Президента і силових структур, бо маю, вважаю, на це моральне право: де голова Гіві Гонгадзе? Розслідування, яке веде нова влада, це не те, що обіцяно було народу. Я стояв на Майдані, коли мати журналіста Леся Гонгадзе зверталася до Віктора Андрійовича: "Шановний пане Ющенко! Я вірю, що ви станете Президентом. Нічого у вас не прошу і не проситиму. Одне лише - дайте мені можливість по-християнськи поховати сина". І що? Звання Героя, що дали Георгію Гонгадзе посмертно, не зменшило болю матері, а ще більше роз`ятрило її рану - тіло сина і досі не покоїться в землі.
Друге запитання: хто отруїв кандидата в президенти Віктора Ющенка? Є відповідь?
І третє: хто вкрав банк "Україна"? Це не якийсь комерційний банк типу "Слов`янський", створений на приватних засадах, а державний банк, який створив агропромисловий комплекс держави. А банк акціонували і гроші селян украли.
- Але ж ви захищали Віктора Ющенка, коли йому закидали про банк "Україна", в якому він працював.
- Я і зараз не кажу, що він причетний до махінацій по розкраданню банку. Але ж Віктор Андрійович, як ніхто інший, повинен бути зацікавлений знайти відповідь на це запитання. Ну нехай, коли був Ющенко прем`єр-міністром, йому не давав можливості зробити це тодішній президент Кучма. Не міг він зробити це й коли був в опозиції. Але ж тепер пан Ющенко майже рік при владі, чинний Президент.
- Словом, нема що святкувати? Але ж масове зібрання людей на Майдані можна використати і як передвиборчий захід. До речі, а чому ви не стали членом НСНУ ?
- Мені пропонували стати і не рядовим членом НСНУ. Я відповів, що понад 30 років був членом КПРС. Вийшов з її рядів і тепер не хочу бути членом партії, яка, як дві краплі, схожа на КПРС. Що таке НСНУ? Як вона створювалася? Вульгарним, волюнтаристським рішенням. Це вождизм, не що інше.
На установчий з`їзд Народного союзу "Наша Україна" побігли всі - і помаранчеві, і синьо-білі, познімавши свої шарфики й стрічки. Найняли автобуси і їхали колонами. Яка була ейфорія від цієї масовості! А з`ясувалося, що більшість хотіла бути не просто членом пропрезидентської партії, а бажала отримати шматочок влади. Владних портфелів не вистачило. От і почалося тертя між тими, хто сидів у президії пропрезидентської партії.
Члени ПРП, Народного Руху України, порошенківської "Солідарності", не вийшовши зі своїх партій, ставали членами НСНУ... Де ще є таке? Якби Роман Безсмертний - "партійний стратег" - розумів, що таке партійне будівництво, то він би усвідомлював, що одночасно бути в двох партіях, це все одно, що сидіти на двох стільцях. Українська Народна Партія - єдина, яка не побігла за портфелями, не побігла у пропрезидентську НСНУ. За що й поплатилася, потрапила в немилість.
Тепер настало прозріння у багатьох членів НСНУ. Юрій Кармазін, наприклад, уже згадав про свою Партію захисників Вітчизни, створює свій блок. Дійшло, нарешті, що НСНУ - та сама "За ЄдУ". Іншими словами, створюючи НСНУ, повторили один в один сценарій кучмівського блоку "За єдину Україну!", яку влучно охрестили в народі "Єдою". І що з тією "Єдою"? З`їли!
- Але ж прихильників у НСНУ, як свідчать соцопитування, чимало...
- Зрозуміло. І за лівих голосуватимуть. І за блок Литвина, який претендує на центристський. А хто прийшов у цей "народний блок" Литвина? Хто знає ці дві маленькі політичні структури? Чому Аграрну партію, знану серед виборців, поховали, переформатували в Народну партію? Чесніше було б Народний блок Литвина назвати блоком "За єдину Україну!", у якому Литвин був першим номером. Щоправда, тоді треба було б прозвітувати про те, що "Єда" зробила за чотири роки, як виконала обіцянки, дані на попередніх виборах. Звичайно, перерядитися легше і простіше. "Ми" - Народний блок Литвина. "Ми" - народ. Сьогодні по радіо чую, що Литвин не піде прем`єр-міністром. А хто йому пропонує? Ще ж і виборів не було. Сам Литвин говорить: "Навіть якщо наш блок набере 35 відсотків голосів, то я не піду на прем`єр-міністра, бо у Верховній Раді, після того, як набере чинності політреформа, важливих завдань буде не менше"... Уже все вирішено? Народний блок Литвина - це вже правляча партія? "Єда" на минулих виборах набрала 11 відсотків, Народний блок - 35? Як на мене, сьогодні найважливіше, щоб виборці прийшли на дільниці у день голосування, а вони розберуться, хто є хто.
Іване Степановичу, ви член фракції УНП, але безпартійний. За списком якої партії підете на парламентські вибори? Безпартійним же тепер - зась.
- Я з великою повагою ставлюся до Української Народної Партії. З цією національно-свідомою, патріотичною політсилою я співпрацюю вже понад 14 років. Бачу потребу суспільства в українській політичній силі, яка буде ініціатором і двигуном утвердження національної ідеї, процесу становлення демократії і розвитку незалежності України. Мені не проблема знайти партію, у списку якої я пішов би на парламентські вибори. Але вважаю, що треба урівноважити лівий фланг політичного спектру.
- Тобто, ви повертаєтесь до ідеї створення "правиці" і беретеся за це?
- Так. Ведуться перемовини з Асоціацією фермерів, Партією вільних селян, КУНом, всеукраїнським об`єднанням "Свобода", мають бажання ввійти у цей блок частина "Собору" та інші політичні партії та громадські організації. Думаю, що це виллється в Український народний блок Юрія Костенка. Яке мені місце дадуть у списку цього блоку? Рішення прийматиметься колективно.
|
