|
Версия для печати
Нарешті в суді зрозуміли, що утримання Івана Росохи під вартою не вкладається ні в які рамки
У вівторок, 18 жовтня, Закарпатський апеляційний суд прийняв рішення про зміну запобіжного заходу щодо голови Закарпатського благодійного фонду «Відродження Закарпаття», заступника секретаря обкому СДПУ(О) Івана Росохи. Його звільнено з-під варти під підписку про невиїзд. Таким чином було опротестовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 4 жовтня, який вирішив задовольнити клопотання обвинувачувальної сторони і продовжив термін тримання під вартою Івана Росохи ще на два місяці.
І хоч судове засідання було закритим, друзі та однопартійці прийшли підтримати Івана Івановича, а народний депутат України Тамара Прошкуратова була присутня і під час розгляду справи. Колеги по партійній організації, як і раніше, сподівалися, що здоровий глузд візьме гору над амбіціями суддів і справедливість нарешті восторжествує. Тому їх радість була неприхованою, адже Івана Росоху звільнили прямо в залі суду.
«Нарешті в суді зрозуміли, що утримання Івана Росохи під вартою не вкладається ні в які рамки, — так прокоментував подію Георгій Кеменяш, секретар Свалявського районного комітету СДПУ(О). — Зараз судді розуміють, що ті методи роботи, які ще були 4 місяці тому — право телефонного дзвінка, вказівки зверху, тепер вже відходять в минуле. Сприяло цьому, мабуть, і те, що у відставку пішов і Генпрокурор С.Піскун. Та не можна сказати, що все залежало від прокуратури, бо багато вказівок йшло від міністра МВС Ю.Луценка. Його поведінка та виступи по телебаченню свідчать про те, що він не розуміє, що країна все ж таки прагне бути демократичною, правовою. А ті дії, які роблять представники органів внутрішніх справ, зовсім неадекватні вимогам, до яких прагне Україна, та й взагалі цивілізованому розвитку нашої держави, про який ми мріємо.
На цьому ще не все закінчено — розслідування триватиме й далі. Та факт залишається фактом і це всім було давно зрозуміло, що Іван Іванович Росоха не та людина, якою повинні займатися правоохоронці. Він порядна людина, яка б ніколи не дозволила собі робити щось протизаконне і давати вказівки, які б суперечили законодавству. Приємно, що соціал-демократи на цьому не зупиняються. Потрібно так само діяти й проти дій правоохоронців щодо Віктора Дядченка. Ця людина також не заслуговує того, щоб натепер перебувати за гратами, на Мукачівщині про нього прості люди дуже високої думки. Адже для соціально-економічного розвитку Мукачівського району Віктор Дядченко зробив досить багато. Дасть Бог, все буде добре і по цій справі».
Сергій Машталір, в.о. керівника апарату обкому СДПУ(О), секретар Ужгородського міського комітету СДПУ(О), рішення суду назвав позитивним і давно очікуваним. «За надуманими обвинуваченням упродовж трьох місяців утримували людину за гратами, — сказав він. — Хочеться вірити, що судді вже самі зрозуміли, що їм згодом самим доведеться нести відповідальність за неправомірні дії. Гадаю, у майбутньому будемо добиватися повного виправдання Івана Івановича і навіть вимагатимемо відшкодування моральних збитків, адже звинувачення проти Івана Росохи просто не обґрунтовані.
«Гадаю, що судова система України поступово починає набувати того незалежного статусу, який би повинна мати, — сказав Геннадій Бочкор, секретар Рахівського районного комітету СДПУ(О). — Дуже шкода, що це починає формуватися лише після того, як поламані людські долі. Але тепер у мене з’явилася віра в майбутнє нашої нації, нашої держави та віра в те, що нарешті йде становлення окремої судової гілки влади, яка не виконуватиме ніяких політичних замовлень, а ставить у фокус свого зору тільки дотримання законодавства».
«Звільнення Івана Росохи, так як і до цього звільнення Івана Різака, ще раз підтвердило, що ці справи надумані, що це не що інше, як політичне замовлення. Адже досить тривалий час і Різак, і Росоха перебували за гратами, однак жодне із звинувачень, які їм пред’являли, не мало, та я впевнений, і не матиме підтвердження. Цього разу справедливість восторжествувала. Однак сподіваємося, що у подальшому суд розставить усі крапки над «і». Упевнений, що всі справи, сфабриковані владою проти своїх політичних опонентів, закінчаться безрезультатно», — каже Володимир Росоха, секретар Виноградівського райкому СДПУ(О).
Дозволимо собі знову нагадати епопею по справі Івана Росохи. Благодійний фонд «Відродження Закарпаття», головою якого є Іван Іванович, є неприбутковою, благодійною організацією, яка, згідно з чинним законодавством, для виконання статутних завдань має право звертатись за фінансовою, матеріальною чи іншою допомогою до підприємств, установ та організацій.
Уся діяльність фонду «Відродження Закарпаття» здійснювалась виключно на громадських засадах. У ньому не було штатного персоналу, ніхто не отримував заробітну плату чи іншу винагороду. Фонд не мав і не має ніякого майна, офісів чи автотранспорту. Фонд не проводив ніяких операцій з готівкою, а тим більше — з бюджетними коштами, не реалізовував жодного комерційного проекту. Згідно зі статутом, фонд здійснював реалізацію проектів у галузі культури, спорту, охорони здоров’я, соціального захисту. До прикладу, фонд «Відродження Закарпаття» надав відчутну фінансову допомогу на спорудження пам’ятника чорнобильцям і виготовлення в бронзі пам’ятника А.Волошину в Ужгороді, підтримав проведення конкурсів «Міс Закарпаття» та міжнародного дитячого пісенного фестивалю «Кордони єднання», реалізував проект надання безкоштовних медичних аптечок понад 2000 малозабезпеченим громадянам, інвалідам та одиноким пенсіонерам. Придбанням спортивної форми, призів і атрибутики фонд сприяв проведенню дитячих спортивних турнірів. Надавалась допомога для участі в конкурсах і фестивалях самодіяльним творчим колективам. Виділялись також кошти на видання підручників, наукової та науково-популярної літератури. Фонд надавав підтримку футбольному клубу ОСК «Закарпаття» та гандбольному клубу «Карпати», співпрацював з різними обласним газетами (таких щонайменше є 7, і тільки дві мали пряме відношення до СДПУ(О) в реалізації мас-медійних проектів. Одним словом, всі намагання правоохоронців знайти у діяльності фонду кримінал, не приносять бажаного результату, адже у наявності всі розрахункові документи благодійного фонду, де чітко видно, на які цілі перераховувалися кошти.
Справа Івана Росохи, як бачимо, ще раз підтверджує, що всі заяви про те, що в Україні немає переслідувань за політичними мотивами, є фікцією. А мета всіх пошуків очевидна — довести причетність екс-губернатора І.Різака та очолюваної ним на Закарпатті організації СДПУ(О) до якихось фінансових зловживань.
***
Демократія не є свавіллям, влада є легітимною лише тоді, коли вона здобута у визначений законом спосіб. Цим принципом СДПУ(О) керується у власній політичній діяльності і закликає діяти саме так всіх учасників політичних процесів в Україні.
|
