|
Версия для печати
Якщо говорити конкретно про ужгородських есдеків, то ми працювали щодня і зараз продовжуємо працювати над тим, щоб наші однопартійці, які знаходяться зараз в Ужгородському СІЗО за надуманими кримінальними справами, відчували, що ми з ними. Говорю про секретаря обкому Івана Різака, члена бюро обкому Віктора Дядченка і заступника секретаря обкому Івана Росоху.
— Зважаючи на те, що розмова наша відбувається напередодні 1 вересня, хотів би привітати із цим святом і дітей, і їх батьків, і особливо вчителів — тих людей, які вчать наших діток і вкладають у цю роботу всю свою душу. Також хочеться побажати великого здоров’я, наснаги, вірних друзів, хорошого настрою вчителям і працівникам освіти, нашим однопартійцям, які не зламалися під тиском нової влади і змушені витримувати таке ставлення, якого аж ніяк не заслужили. На жаль, сьогоднішня влада не рахується з професіоналами. Сьогодні головним критерієм професійності є ознака «помаранчевості»: тобто тільки тоді, якщо ти помаранчевий — ти «наш» і працюєш.
— Літо для політичних партій вважається періодом затишшя. Ужгородська міська організація СДПУ(О)...
— Це літо було природно холодним і дощовим, таким воно було і для нас у політичному житті. Насамперед тому, що наші колеги незаконно знаходяться під арештом.
Практично затишшя у нас не було, як не було його, на мою думку, ні в кого із об’єднаних соціал-демократів краю. Якщо говорити конкретно про ужгородських есдеків, то ми працювали щодня і зараз продовжуємо працювати над тим, щоб наші однопартійці, які знаходяться зараз в Ужгородському СІЗО за надуманими кримінальними справами, відчували, що ми з ними. Говорю про секретаря обкому Івана Різака, члена бюро обкому Віктора Дядченка і заступника секретаря обкому Івана Росоху.
Ми дуже дорого платимо сьогодні за свою свободу вибору. Згадайте ще і тих людей, які, не витримавши тиску, пішли з життя — це і почесний громадянин Мукачева Юрій Переста, і голова Великогеївської сільради Олена Якубинська. А скільки людей заплатили за свій політичний вибір власним здоров’ям?
Хочу у зв’язку з цим звернутися до представників нової влади і зокрема правоохоронців: зрозумійте, Ви виконуєте суто політичні замовлення і за це Вам доведеться колись відповідати. Ви сьогодні інкримінуєте Івану Різаку доведення до самогубства ректора УжНУ Володимира Сливки, не маючи жодних доказів його вини, а Вам доведеться відповідати за доведення людей до самогубства, за безпідставні виклики до прокуратури вже за реальними, а не надуманими фактами.
Моя думка така — над людьми зараз просто знущаються. Влада хоче і фізично, і морально знищити своїх опонентів. Яскраве підтвердження цьому — ситуація з Іваном Росохою, якого випустили під грошову заставу і через півгодини затримали за обвинуваченням по новій статті.
— Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що «сенсаційними» справами проти представників колишньої влади нинішня намагається приховати проблеми у соціально-економічній сфері?
— Об’єднані соціал-демократи, які працювали у попередній владі, за 2,5 роки зробили більше, ніж всі попередні влади за часи незалежності України. Зараз спостерігаю за засобами масової інформації — як опозиційними, так провладними — і за останні 8 місяців не побачив жодної аналітичної цифри. Ні щодо розвитку економічної сфери, ні соціальної. Висновок напрошується тільки один — владі на сьогодні нема що показати людям.
А от люди багато чого хочуть сказати нинішнім чиновникам. У них емоцій, причому, здебільшого, негативних, хоч відбавляй. Політична нестабільність у країні потягла за собою економічну: ріст цін на продукти харчування, м’ясна, бензинова та цукрова кризи, нестабільність гривні. Усе відчули на собі у першу чергу прості люди.
А з настанням осені варто очікувати нового витка підвищення цін. Про це говорить не один експерт. Зросте і плата за комунальні послуги, вона вже потроху росте. На своїй сім’ї я це вже відчув: якщо за ліфт ми платили раніше 6 гривень, то зараз — 12 гривень. Це знову ж таки вдарить по кишені пересічного українця. А за статистикою, яку нам зараз озвучують усі провладні ЗМІ, на 60% зріс рівень нашого життя.
Тому я хочу спитати у Президента, який під час виборчої кампанії обіцяв громадянам одразу рай, а що робилося за ці 8 місяців у Закарпатті, у державі?..
Якщо говорити про Закарпаття, то за цей період не було запущено в дію жодного об’єкта, хоча є багато таких, які потрібно лише завершити. Говорячи про стратегічні об’єкти, не можу не згадати у зв’язку з цим те, що було зроблено минулою владою. З самого початку своєї діяльності обласна влада на чолі з І.Різаком активно взялася за вирішення наболілих питань. Як би сьогоднішня влада не ганила попередню, навіть вона не може заперечити очевидного: збудовані обласний кардіоцентр та хірургічний корпус обласної дитячої лікарні, пущені в дію школи, культура отримала друге дихання. А дорога «Київ—Чоп»? Скажіть, чи не все одно було керівництву держави, з якого боку починати реконструкцію: чи із Києва до Закарпаття, чи із Закарпаття до Києва? А завдяки конструктивній співпраці голови ОДА Івана Різака з главою держави та урядом закарпатці вже майже рік користуються дорогою європейського зразка, тоді як, приміром, у наших сусідів — львів’ян — реконструкція їхньої ділянки дороги зараз лише на стадії завершення. А газифіковані у Закарпатті села, навіть віддалені гірські, жителі яких вже навіть і не мріяли про таке благо цивілізації, бо для всіх вони були неперспективними?
Ще один момент — співпраця обласної влади з керівництвом Ужгорода. Знову наведу приклад із власного життя. Чотири місяці ми отримували гарячу воду тільки за графіком, останній місяць її взагалі не було. І коли я 24 серпня, у День незалежності, відкрутив кран і потекла гаряча вода, я зрозумів, що у нас справді свято. Завдяки ж твердій позиції колишнього голови ОДА ужгородці останні два роки не знали, що таке відключення гарячої води. Опалювальний сезон у нас цьогоріч закінчився 1 квітня, а в когось ще раніше. І спостерігаючи за діями, чи краще сказати, бездіяльністю, теперішньої обласної влади, я дуже сумніваюся, що опалювальний сезон у нас розпочнеться 15 жовтня. Адже жодного слова не говориться про підготовку до зими, хоча за минулої влади така підготовка починалася на наступний день після закінчення опалювального сезону.
Одним словом, порівняння не на користь теперішньої влади, це очевидно із нашого повсякденного життя.
— Чим живе зараз Ужгородська партійна організація?
— Після подій, які відбувалися у нашій державі у передвиборчий період та вже зараз, коли прийшла нова влада, люди ніби прозріли. Вони вже сьогодні можуть називати речі своїми іменами. Мені як секретарю міського комітету СДПУ(О) відрадно, що люди до нас знову повертаються обличчям. Вони остаточно переконалися, що ми — партія соціального спрямування, і ніколи не зраджували своїм принципам. Нас дуже розуміють і підтримують люди старшого покоління, вони ні під яким тиском не здають партійні квитки і не покидають партію. Починаємо відвойовувати і прихильність молоді, зокрема і тої її частини, яка не так давно ходила і кричала «Кучму геть» і «Ющенко — так». Ця молодь сьогодні вступає в партію, зараз наші лави поповнилися 10 молодими людьми, ще 5 заяв про вступ до партії розглядаються. Ужгородці починають просити наш Статут і з задоволенням знайомляться з ним та Програмою партії. З багатьма я розмовляв особисто, хочу сказати, що їм дуже подобається ідея партії. Тобто якщо і надалі так працюватимемо з молоддю, а ставку ми робимо саме на молодих, ми отримаємо потужний потенціал на майбутнє.
— Днями було затримано брата секретаря Мукачівського міськкому партії Олексія Фозекоша — Андрія. На Вашу думку, це що?
— Арешт Андрія Фозекоша, наскільки мені відомо, відбувався за вже усталеним сценарієм: у п’ятницю ввечері, так само, як у випадках із І.Різаком, В.Дядченком та І.Росохою. Вважаю, що це не в останню чергу пов’язано із критичною статтею його брата — секретаря Мукачівського міськкому СДПУ(О) Олексія Фозекоша. Цей арешт — відповідь влади.
Ситуація зараз така, що і я не можу виключити, що завтра проти мене чи когось із моєї сім’ї не буде порушено кримінальну справу.
Була б людина, а справа знайдеться — ось за яким принципом діють сьогодні правоохоронні органи. Але я готовий до всього. Я, по-перше, офіцер у відставці, мене не залякати. Є Батьківщина, є партія, я завжди буду відданий їм. І є друзі, яких не можна ні здати, ні продати.
|
