|
Версия для печати
Пізно ввечері у понеділок закінчилося судове засідання Ужгородського міськрайонного суду, на якому вирішувалася подальша доля вдруге затриманого заступника секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О), голови Закарпатського благодійного фонду «Відродження Закарпаття» Івана Росохи, повідомила з Ужгорода кореспондент «Дня» Наталія ПОПОВИЧ. І цього разу суд залишився вірним собі: обґрунтовуючи своє рішення тим, що Іван Росоха, оскільки тривалий час займав високу посаду, зможе впливати на хід слідства, він виніс вердикт: взяття під варту строком на два місяці.
5 серпня Івана Росоху знову звинуватили у привласненні і розтраті майна, зловживанні службовим становищем та нецільовому використанні коштів. Це вже другий його арешт за останній місяць. Уперше його було затримано 4 липня, а 7 липня суд виніс рішення про арешт. 2 серпня Апеляційний суд Закарпаття постановив звільнити Івана Росоху під заставу. У понеділок народний депутат України Нестор Шуфрич сказав журналістам, що Соціал-демократична партія України (об’єднана) внесла 1 млн. грн. застави за звільнення свого партійця. Однак, як виявилося, звільнили І.Росоху тільки на півгодини.
До речі, під час розгляду Апеляційним судом Закарпаття апеляційної скарги адвоката Івана Росохи на рішення Ужгородського міськрайонного суду про обрання запобіжною мірою тримання під вартою, захист наголошував на відсутності скарг чи заяв потерпілих — тобто тих, кого Росоха нібито «обікрав» і чиїм майном «заволодів». Здавалося б, такі заяви необхідні для порушення кримінальної справи. Проте ніяких подібних звернень до міліції чи прокуратури немає. Сам Іван Росоха нагадав, що фонд «Відродження Закарпаття» є неприбутковою, благодійною організацією, яка, згідно з чинним законодавством та відповідно до статуту, має право звертатись за фінансовою, матеріальною чи іншою допомогою до підприємств, установ та організацій: «В області, до речі, діють десятки подібних фондів і майже всі вони звертаються до комерційних чи виробничих структур за спонсорською та благодійною допомогою. Одні підприємства та організації надають допомогу, інші ж просто ігнорують такі листи і звернення від благодійних фондів. Де ж тут кримінал? Чи, точніше навіть, чому ж нема такої «прискіпливої уваги» з боку правоохоронців до всіх інших фондів?..»
На тому ж засіданні Апеляційного суду Закарпатської області 2 серпня було розглянуто, як уже повідомлялося, апеляційну скаргу і адвоката екс- голови Закарпатської ОДА, секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О) Івана Різака на прийняте того ж таки 7 липня Ужгородським міськрайонним судом рішення щодо утримування І.Різака під вартою до 12 вересня 2005 року. Апеляційний суд Закарпаття не задовольнив скаргу адвоката Василя Мокану і залишив рішення Ужгородського міськрайонного суду без змін. На переконання народних депутатів України, членів фракції СДПУ(О), що були присутніми на засіданні суду, доводи адвоката Івана Різака були глибоко обґрунтованими. «Яка ж була поведінка Івана Різака після обрання до нього запобіжного заходу — підписки про невиїзд? — зокрема відзначив Василь Мокану. — Може, він зробив спроби ухилитися від слідства або суду? Ні. Може, він вчинив будь-які дії, у будь-якій формі спрямовані на перешкоджання встановленню істини у кримінальній справі? Ні. Може, він здійснював злочинну діяльність? Також ні. Немає ні в поданнях прокурорів, ні в рішеннях судів викладення таких фактів або посилання на них. Немає і не може бути, оскільки таких дій Іван Різак не вчиняв. За весь цей час І.Різак є взірцем законослухняного громадянина». В.Мокану звернув увагу суду на ще одну обставину, яка, на його думку, переконливо доводить відсутність підстав для утримання Івана Різака під вартою: «Після обрання до нього запобіжного заходу — підписки про невиїзд — Івану Різаку обвинувачення в десятиденний строк пред’явлено не було. Він нічим не був обмежений в конституційних правах і мав усі можливості ухилятися від слідства і суду, виїхати за межі України. Він цього не зробив. Не зробив саме тому, що вважає себе невинним і хоче, бажає довести свою невинність і зняти з себе той бруд, яким його обливають в засобах масової інформації, нехтуючи встановленим Конституцією України принципом презумпції невинності. Але все це не має значення, оскільки на Івана Різака право, закон, Конституція України вже не розповсюджуються, про що переконливо свідчать події, пов’язані з його арештом». Адвокат також зауважив, що, призначивши посмертну комплексно-судову, психолого-психіатричну експертизи В.Сливки і доручивши її проведення експертам-психіатрам Львівської обласної держаної клінічної лікарні, орган досудового слідства поставив експертам правове питання: «Яким чином ситуація, створена навколо Сливки В.Ю., його індивідуально-психологічні особливості могли вплинути на емоційний стан Сливки В.Ю. в момент спричинення собі тілесних ушкоджень, і чи перебувають вони в прямому причинному зв’язку з діями Різака І.М.?» «І експерти, хоча не в прямій, а в прихованій формі, на це питання відповідають, при цьому явно виходячи за межі своєї компетенції, — наголошує В.Мокану. — Цитую відповідь: «Наявна тривала стресова ситуація, під дією якої перебував Сливка В.Ю, була викликана різними вищевикладеними стресовими чинниками, хоча в переживаннях Сливки В.Ю. стресової ситуації домінували суб’єктивно значимі переживання, пов’язані з діями Різака І.М.». «Я детально зупиняюсь на цій обставині тому, — заявив В.Мокану, — що саме цей незаконний і необґрунтований висновок експертів-психіатрів слугує основним доводом у прив’язуванні І.Різака до самогубства Сливки В.Ю. і переходить у всі наступні документи органу досудового слідства і суду, яким обґрунтовується кримінальне переслідування І.Різака та утримання його під вартою». «Однак підозра і обвинувачення у вчиненні злочинів не дорівнюють їх доведеності», — підсумував адвокат. Він також процитував захисника голови Донецької облради Бориса Колесникова, американського адвоката Річарда Хайбі (нагадаємо, того ж дня Київський апеляційний суд змінив Б.Колесникову запобіжну міру на підписку про невиїзд): «В умовах будь-якої конституційної системи Колесников був би звільнений. Ми, на жаль, стикаємось з реальністю, коли українська Конституція виявилася нібито викраденою терористами. Ця справа стосується не тільки Колесникова. Вона стосується всіх громадян України і ставлення уряду до їх конституційних прав. На карту по цій справі поставлено більше, ніж здається на перший погляд. Двома словами, в руках суду плюс-мінус честь України на світовій арені». «На моє переконання, ці висловлювання американського адвоката Хайбі в повній мірі можна віднести і до Івана Різака», — сказав Василь Мокану.
Однак ці докази поважний суд до уваги не взяв. Натомість уважно вислухав аргументи обласної прокуратури, представник якої навіть дозволив собі давати оцінку свідченням, що суворо заборонено Законом.
Політично-судова епопея продовжується?
|
