|
Версия для печати
Закарпатські служителі Феміди стали заручниками політичних інтриг нової влади.
Апеляційний суд Закарпатської області 2 серпня розглядав апеляційні скарги адвокатів екс-голови Закарпатської ОДА, секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О) Івана Різака та заступника секретаря обкому СДПУ(О), голови Закарпатського благодійного фонду «Відродження Закарпаття» Івана Росохи на два рішення Ужгородського міськрайонного суду про обрання міри запобіжного заходу щодо тримання І.Різака та І.Росохи під вартою. Нагадаємо, що 7 липня Ужгородський міськрайонний суд одним рішенням продовжив термін тримання під вартою екс-губернатора Закарпаття до 12 вересня 2005 року, іншим — обрав для І.Росохи такий же запобіжний захід — тримання під вартою.
На судове засідання прибула потужна група підтримки Івана Різака та Івана Росохи. На засіданнях були присутні народні депутати України Тамара Прошкуратова, Ігор Шурма, Нестор Шуфрич, Вадим Місюра, Володимир Воюш, Григорій Калетник. До Ужгорода прилетіли також секретарі кількох обласних комітетів СДПУ(О).
Підтримати своїх однопартійців під стіни Апеляційного суду прийшла сотня активістів обласної партійної організації. Вони тримали в руках державні прапори та прапори СДПУ(О). А ще принесли до суду два великі букети червоних троянд — привітати свого лідера та колегу по партії із дев’ятою річницею Закарпатської обласної партійної організації, яку відзначали цього ж дня.
Іван Різак: «За нами — справедливість»
Правоохоронні органи залишилися вірними своїм традиціям: транспортування Івана Різака до залу суду перетворилося на справжнє шоу. Очевидно, знаючи про те, що підтримати його до суду прийдуть численні прихильники, І.Різака обачно привезли до судової зали за годину до самого засідання.
Сказати, що Іван Різак був «розбитим», не можна. Незважаючи на дещо змарнілий вигляд, життєрадісний та усміхнений. Відчувалося, що він впевнений у своїй правоті та й у самому собі. Ця впевненість, без сумніву, передалася всім присутнім. Оптимістичні настрої панували в залі, незалежно від того, що майже ніхто не сумнівався у висновках суддів. Але ж надія все одно десь теплилася в думці кожного: а раптом, та прокинеться справедливість...
У клопотанні адвоката Василя Мокану про зміну запобіжного заходу йшлося про те, що Іван Різак законослухняно з’являється на слідчі дії, має на утриманні неповнолітнього сина, нагороджений державними відзнаками, є колишнім нардепом та важко хворіє (повністю виступ В.Мокану читайте на стор.6). Судді послухали доводи адвоката, однак, як стало зрозуміло пізніше, до відома не взяли.
Представник державного звинувачення прокурор Іван Міцода просив суд не змінювати міри запобіжного заходу щодо підсудного, бо він не визнає своєї вини та може чинити тиск на свідків у справі. Його виступ уважно вислухали, однак по закінченню присутні в залі, серед яких було чимало юристів, не моли стримати обурення: прокурор дозволив давати оцінку свідченням, що є неприпустимим, однак, на жаль, суддя цього «не помітив».
Далі слово мав Іван Різак. Насамперед, він зауважив, що безглуздість висунутих проти нього обвинувачень підтверджує уже і сам час. «Ще під час свого приїзду до Закарпаття Генеральний прокурор України заявив, що до середини червня справу по Сливці буде передано до суду, однак почався серпень, а проти мене висувають все нові і нові обвинувачення», — сказав Іван Різак.
Екс-губернатор Закарпаття висловив переконання, що всі відкриті проти нього кримінальні справи заздалегідь були придумані політтехнологами і сьогодні проробляються правоохоронними органами. «Зараз йде активний пошук свідків по справах — людей, які дають вигадані покази, обвинувачують мене у тому, чого я не міг і ніколи б не зробив», — підкреслив він.
Іван Різак не приховував свого обурення виступом обвинувача, котрий заявив, що нібито арештант відмовляється від очних ставок, а також, вийшовши на волю, зможе, використовуючи свій вплив, тиснути на свідків та на слідчих. «Я заявляю, що відмовлявся і відмовлятимуся від очних ставок із свідками по кримінальній справі, про яку дізнався із преси і обвинувачення по якій мені до сьогодні так і не було пред’явлено», — сказав Іван Різак.
Що стосується впливу на хід слідства, то І.Різак закцентував увагу присутніх, що як колишній голова облдержадміністрації та як лідер об’єднаних соціал-демократів Закарпаття він має вплив на події в регіоні. «Разом із однодумцями ми, безумовно, впливатимемо на ситуацію в краї, але не так, як думаєте Ви», — зауважив І.Різак, додавши, що якби він і справді хотів зникнути, то не зустрічався б із журналістами на прес-конференціях, не проводив би активної публічної діяльності.
Щодо звинувачення у доведенні до самогубства ректора УжНУ В.Сливки, то І.Різак нагадав прокуророві та суддям про багаточисельні наукові роботи, які він проводив під керівництвом і за допомогою В.Сливки, про нові факультети і відділення в УжНУ, відкриті саме завдяки співпраці ректора УжНУ і його як голови ОДА. «З покійним мене зв’язує набагато більше подій і справ, ніж усіх лжесвідків, котрі, посилаючись на вигадки, свідчать проти мене», — сказав І.Різак.
Він також підкреслив, що ставить вище свою честь над 42 тисячами доларами, які начебто «вибивав» від свого підлеглого як хабар. «Я хотів би подивитися в очі тій людині, яка твердить, що давала мені хабара», — сказав І.Різак. Він нагадав також присутнім, що по подіях у Сваляві, які сталися у листопаді минулого року і в яких його зараз звинувачують, уже велося розслідування і всі точки над «і» було розставлено.
Екс-губернатор Закарпаття наголосив, що ніколи не думав, що розгорнута ще минулого року проти нього інформаційна війна переросте у кримінальні справи проти нього ж. «Сьогодні інформаційна дискредитація мене як голови ОДА набула небувалого розмаху, — підкреслив І.Різак. — Представники влади та керівники правоохоронних структур дозволяють собі публічно говорити про мене як про «бандита», «терориста», «провокатора» і т.д. Це аж ніяк не європейський шлях розвитку. Це прямий тиск на своїх підлеглих та вказівка, у якому напрямку повинні діяти слідчі. Не може не обурювати той факт, що прокуратура через свою прес-службу в друкованому органі облдержадміністрації та облради фактично виносить мені вирок», — сказав Іван Різак.
Лідер закарпатських есдеків залишився вірним своєму ставленню до журналістів: він, як і раніше, не збирається судитися ні з ким із них за негативні публікації.
І.Різак ще і ще раз підкреслив, що не має наміру здаватися і захищатиме себе до кінця. «В умовах політичної диктатури це зробити буде дуже важко, але я це зроблю. Разом із своїми рідними, колегами, однодумцями», — наголосив секретар Закарпатського обкому СДПУ(О). Він також висловив побажання, аби не так часто, як зараз, змінювалися слідчі, які ведуть справу. «Добитися об’єктивного розслідування, коли мало не щотижня міняють слідчого, дуже важко», зауважив І.Різак.
На завершення секретар обкому партії привітав усіх своїх однопартійців із дев’ятою річницею Закарпатської обласної організації СДПУ(О), побажав їм стійкості й оптимізму. «Коли у Вас добрий настрій, у мене він не може зіпсуватися», — наголосив Іван Різак. Йому аплодували присутні в залі.
Коли судді вийшли до нарадчої кімнати, до Івана Різака підійшла Тамара Прошкуратова з двома букетами червоних троянд. Після наради суд оголосив рішення про відмову у клопотанні затриманого та його захисту. Зал зустрів такий вердикт вигуками: «Ганьба!», тупотом ніг та грюканням по лавках. Реакція на виступ суддів була настільки бурхливою, що вони змушені були нагадати присутнім про дотримання порядку у судовій залі.
Іван Різак попросив соратників передати привіт Віктору Медведчуку, а останніми його словами у залі суду були: «Перемога буде за справедливістю, тобто за нами».
На вулиці прихильники також скандували «Ганьба суду!» та «Свободу Івану Різаку». Вони вітали свого лідера вигуками, оплесками та трояндами, які гордо майоріли на міліцейському «воронкові», який відвіз Різака до СІЗО.
Народний депутат України Тамара Прошкуратова заявила пресі, що, на її думку, це не суд прийняв рішення, а відбулося виконання політичного замовлення влади. «Всі звинувачення щодо Івана Різака є бездоказовими, але іншого рішення ми не очікували», — сказала вона.
«Внаслідок сьогоднішнього рішення, ні керівництво Закарпатської області, ні судова система, ні прокуратура зрозуміти не можуть, що Україна вже дає оцінку «жовтогарячому «свавіллю». У той час, коли Україна прокидається від обману, у Закарпатті ще панує свавілля. Я вірю, що в Закарпаття теж колись прийде закон і всі, хто винний у незаконних переслідуваннях, будуть покарані», — сказав Н.Шуфрич після судового засідання.
Застава для Івана Росохи: торжество закону чи глузування над правосуддям?
Закарпатський апеляційний суд своїм рішенням змінив запобіжний захід до голови благодійного фонду «Відродження Закарпаття», заступника секретаря обкому СДПУ(О) Івана Росохи, змінивши його на звільнення під заставу.
Нагадаємо, що І.Рососі поставили у провину привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
У виступі на свій захист Іван Росоха задав суддям кілька питань, відповіді на які були очевидними без слів. Насамперед, він нагадав, що фонд «Відродження Закарпаття» є неприбутковою, благодійною організацією, яка згідно з чинним законодавством та відповідно до статуту має право звертатись за фінансовою, матеріальною чи іншою допомогою до підприємств, установ та організацій.
В області, до речі, діє десятки подібних фондів і майже всі вони звертаються до комерційних чи виробничих структур за спонсорською та благодійною допомогою. Одні підприємства та організації надають допомогу, інші ж просто ігнорують такі листи і звернення від благодійних фондів. Де ж тут кримінал? Чи точніше навіть, чому ж нема такої «прискіпливої уваги» з боку правоохоронців до всіх інших фондів?
Важливо також і те, що для порушення кримінальної справи повинні бути наявними скарги чи заяви постраждалих, тих, кого Росоха, як то стверджують, «обікрав», і чиїм майном «заволодів». Нема на рахунок цього ніяких звернень до міліції чи прокуратури. То в чому вина Івана Росохи?
Заяви про тиск чи тим більше «вимагання» коштів з боку керівництва фонду від фірм і підприємців не мають під собою жодних підстав. Чинити «тиск» і «вимагати» можна тоді, коли, до прикладу, хтось із керівництва чи засновників фонду має пряме або через родичів відношення до якихось контролюючих і правоохоронних структур. Ніхто ж із засновників і керівництва фонду «Відродження Закарпаття» подібного відношення не має.
Вся діяльність фонду «Відродження Закарпаття» здійснювалась виключного на громадських засадах. У ньому не було штатного персоналу, ніхто не отримував заробітну плату чи іншу винагороду. Фонд не мав і не має ніякого майна, офісів чи автотранспорту. Фонд не проводив ніяких операцій з готівкою, а тим більше — з бюджетними коштами, не реалізовував жодного комерційного проекту. До цього варто додати, що своє рішення суддя зачитував ледь чутно. Суму застави суд визначив в 1 млн. 300 тис. грн.
Нестор Шуфрич вважає таке рішення «глузуванням над правосуддям». «Я впевнений, що судді у даному випадку діяли за принципом «і Вашим, і нашим», розуміючи, що цим же складом прийняли неправомірне рішення стосовно Івана Різака, постаралися показати хоч часткову повагу до закону. Визначення застави в такому розмірі є абсурдним, і відносно діяльності благодійного фонду абсолютно нелогічним. Але, незважаючи на це, ми внесемо встановлену заставу й будемо захищати нашого товариша», — заявив народний депутат.
* * *
Що ж, перегорнуто ще одну сторінку політичного протистояння в області. Влада нервує, бо усвідомлює, що не права і ні за що не хоче показувати свою безпомічність і слабкість. Об’єднані соціал-демократи гуртуються, бо в жодному разі не збираються здавати своїх позицій. Вони вірять у себе і свою правоту. І в даній ситуації краще бути з наручниками в руках, але з правдою у серці, аніж стати заручниками політичної імпотенції влади з тягарем власної неспроможності протистояти її свавіллю.
|
