Rated by MyTOP
Антология политических репрессий - Нарушение прав человека в Украине

Версия для печати

Iменем революції

Володимир КАРПІЙ, кор. «Сільських вістей»,

Сільські вісті,

26.07.05

Під «люстраційну», тобто ревізорську, мітлу потрапляють керівники педагогічної ниви, і далеко не ті, котрим і справді на ній не місце.
Р. S. Коли готувався цей матеріал, стало відомо, що під гребінку новопризначених адміністраторів потрапили керівники й інших районних відділів освіти. Зокрема, у Радехівському, Перемишлянському, Пустомитівському, Городоцькому, Золочівському та інших районах. І процес набирає обертів. Причому звільняють тих, котрі зарекомендували себе справжніми освітянами і українськими патріотами.

У львівський корпункт «Сільських вістей» звернувся поет Віктор Романюк.

— Я давній шанувальник і передплатник вашого видання, — сказав Віктор Степанович. — Але за допомогою звертаюся уперше, оскільки сам добитися справедливості не можу...

Що ж змусило заслуженого працівника культури України, депутата Верховної Ради України першого скликання, автора двох десятків книг кликати на підмогу «Сільські вісті»?

— Процеси, що відбуваються у «післяпомаранчевій» Україні і, зокрема, у нашому Стрийському районі, змусили мене бити на сполох, — почав мій співрозмовник. — Президент оголосив, що при владі мають бути люди, які відповідають критеріям патріотизму, професіоналізму і порядності. Саме таким, не лише на мою думку, а за одностайною оцінкою громадськості району, є начальник відділу освіти Федір Кравець. Однак новопризначений голова райдержадміністрації Михайло Василишин, ігноруючи думку переважної більшості педагогів та громади, намагається звільнити з роботи цю людину. Прикривається тим, що, мовляв, Президент вимагає позбуватися всіх кадрів, які займали відповідальні пости при Кучмі. Про що мова! Затятих творців і прихильників старого авторитарного режиму слід усувати із насиджених місць. Але ж наш Федір Миколайович не така людина — він мужньо і наполегливо боровся за торжество тих засад, до яких ми прийшли зараз, показав себе вмілим і авторитетним керівником на освітянській ниві. І ось тепер нова влада його «люструє», вимагає залишити справу, якій віддав більше одинадцяти років...

Спеціально передаю майже повністю схвильований монолог Віктора Романюка, оскільки у ньому сконцентровано суть проблеми. Причому, не лише стрийської, але й інших районів Львівщини. Під «люстраційну», тобто ревізорську, мітлу потрапляють керівники педагогічної ниви, і далеко не ті, котрим і справді на ній не місце.

Але спочатку все ж про Федора Кравця.

Всі, хто знає, вважають його високопрофесійним, моральним, патріотичним. Серед людей, котрі свого часу в регіоні очолили рух за відродження Української державності, був поет Віктор Романюк та його побратим Федір Кравець. Вони започаткували Товариство української мови імені Т. Г. Шевченка, яке незабаром переросло в (один із перших в Україні) осередок Народного Руху. Рухівці під проводом цих двох людей (Віктор Романюк був головою Стрийської організації НРУ, а першим його заступником — Федір Кравець) діяли сміливо й наступально, незважаючи на непустопорожні ще залякування партноменклатури.

Незабаром після здобуття незалежності педагога-історика Федора Кравця призначають начальником районного відділу освіти. І, як свідчать колеги, Федір Миколайович енергійно взявся за наведення ладу в освітянських колективах.

Коли в багатьох районах області сільська освіта стала ледь животіти, за свідченням директора Дулібської школи-гімназії та голови депутатської комісії райради з питань освіти, науки й культури Степанії Кушпір, стрийські школи трималися доволі впевнено. Більше того, будуються і вводяться в експлуатацію Волезадеревацька, Ланівська та Стрілківська загальноосвітні школи першого-третього ступенів, Миртюківська спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземної мови та інформатики, Бережницька, Вівнянська та Верчанська загальноосвітні школи першого-другого ступенів. Проведено добудову Долішненської загальноосвітньої школи першого-другого ступенів. Нині добудовуються Ходовицька та Кутівська загальноосвітні школи... У районі повністю збережена мережа дошкільних установ.

— Звісно, що першу скрипку тут відіграє Федір Кравець — людина професійна, патріотична, зважена, — наголосила у розмові заступник начальника обласного управління освіти і науки Богдана Біляк. — Так, голова райдержадміністрації Михайло Василишин хоче замінити Федора Кравця іншою людиною. Нічого дивного немає — право нової адміністрації підбирати собі кадри. А нашому управлінню — погоджуватись на ту чи іншу кандидатуру...

Богдана Михайлівна дипломатично обійшла той момент, що керівництво обласного управління освіти і науки не дає згоди на відставку стрийського начальника відділу. Але про це сказав у розмові зі мною сам Михайло Василишин. Зустрілися ми під час сесії облради, депутатом якої є Михайло Миколайович. Спочатку він підійшов до начальника обласного управління освіти і науки Павла Хобзея.

Розмова була довгою, Василишин у чомусь переконував Павла Кузьмовича, але — безрезультатно.

— Ось бачите, восьмий раз переконую його, щоб дав згоду на відставку Кравця, а той наче не чує моїх слів...

Мабуть, інша людина на місці керівника Стрийського району все ж задумалась би: чи правильно вона чинить? Може, неспроста у Львові не погоджуються зі звільненням Федора Миколайовича? Однак при ближчому знайомстві з Василишиним склалося враження, що Михайло Миколайович схильний прислухатися лише до себе. І свої дії вважати єдино правильними.

Після нашої розмови голова райдержадміністрації завітав до районного відділу освіти. Зібрав працівників і вимагав згоди на відставку Федора Кравця. Люди не піддалися. Адміністратор тиснув на них, просив, нарешті — погрожував. Марно.

Незабаром депутація освітян попросилася на прийом до голови адміністрації. Він очікував, що ті вже «дозріли» й піддадуться його волі. А вони знову за своє: залишіть Федора Миколайовича...

І все ж я звільню Кравця. Не можу терпіти його авторитарного стилю керівництва, неповаги до людей та хизування старими заслугами. Не можна йому простити найголовнішого — працю при антинародному кучмівському режимі.

Претензії великі. Але що за ними? Ось, наприклад, «авторитарний стиль керівництва». Головний спеціаліст райвідділу освіти Ганна Федорів каже:

— Працюю вже з третім керівником відділу освіти, але такої людини, яка вміє творчо працювати й не заважати підлеглим, ще не зустрічала. Правда, він вимогливий, не терпить фальші чи байдужості в роботі, а часом і різкуватий. Однак ніколи не назву це авторитаризмом. Це — глибоке переживання за покладене на нас діло...

А «неповага до людей»? Згадав про неї сам Михайло Василишин. Вона, виявляється, в тому, що Федір Кравець зробив зауваження заступниці голови адміністрації. «Привселюдно», тобто при водієві райвідділу освіти: разом збиралися освітянською машиною у село, а заступниця запізнилася, хоча там люди чекають. Вона, зрештою, вихованка Кравця, два дні минуло, як перейшла в адміністрацію... Дізнавшись про таке «зухвальство», голова адміністрації змусив її писати доповідну на начальника відділу освіти, а від нього зажадав пояснення: як він, держслужбовець, насмілився «образити» старшого рангом?

Нарешті, про «хизування» Кравця старими заслугами. Докір, що той посмів працювати на своїй посаді при кучмівському режимі, взагалі нікчемний. Мусила ж людина десь працювати, та ще коли вона, переборюючи труднощі, піднімала велике освітянське діло. Дякувати за це треба, а не докоряти. Чимало стриян, з якими я вів мову про дивні претензії Михайла Василишина до Федора Кравця, наголошували, що саме в цьому «хизуванні» і «собака зарита». Громадськість Стрия і району ставиться до Федора Миколайовича з величезною повагою, називає його, як і Віктора Романюка та ще кількох їхніх побратимів, справжніми героями, патріотами української землі. Тоді, коли найважче було зробити перший крок у відстоюванні нашої незалежності, вони не злякалися. Більше від того, виявилися послідовними у своїх патріотичних поглядах і діях. Віктор Романюк з Федором Кравцем відстоювали програму Віктора Ющенка, скликали людей на маніфестації на її підтримку. Випускали газету, через яку пропагували ідеї демократизму, виступали проти антинародного кучмівського режиму.

А де ж був тоді нинішній голова райдержадміністрації?

Я спеціально не досліджував цієї теми. Люди ж кажуть, що не бачили Михайла Миколайовича серед тих, перших. І щось сумніваються, що доклав він багато зусиль до торжества помаранчевої революції пізніше. Чоловік працював лікарем у міській лікарні. (І за це йому хвала!).

Однак сталося так, що, розповідають, якісь сили винесли його на гребінь боротьби за мандат депутата облради. Йшов туди вже як нашоукраїнець. І переміг. Під час президентської кампанії Михайло Миколайович став одним із керівників стрийського штабу ющенківців. Навіть, здається, деякий час його очолював. Був довіреною особою Віктора Ющенка. А вже після виборів люди зацікавилися долею коштів, зібраних у фонд революції. Бо ж звіт, опублікований у райгазеті, був загальним, не розкривав повної картини витрачених коштів. У місті з’явилися листівки із закликом до Василишина детально відзвітуватися за витрачені гроші. Штабісти мовчать. Тому, припускають стрияни, Василишин прагне позбутися таких, як Кравець, авторитетних патріотів. Тоді, може, й нинішньої влади забояться. Але ж відомо, що авторитету на страхові не наживеш. Потрібна чесна розмова з народом і прозорі, аргументовані дії.

Львівська область.

Р. S. Коли готувався цей матеріал, стало відомо, що під гребінку новопризначених адміністраторів потрапили керівники й інших районних відділів освіти. Зокрема, у Радехівському, Перемишлянському, Пустомитівському, Городоцькому, Золочівському та інших районах. І процес набирає обертів. Причому звільняють тих, котрі зарекомендували себе справжніми освітянами і українськими патріотами.

До речі, такі «люстраційні» процеси щодо начальників відділів освіти «іменем революції» творяться не лише на Львівщині. Про це свідчить публікація міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка у газеті «Освіта України». Він звернувся до новопризначених керівників районних держадміністрацій з закликом припинити кадрову вакханалію. Пояснив: заклик Президента Віктора Ющенка про зміну кадрів стосувався лише перших осіб областей чи районів...

Мабуть, у справу повинне втрутитися вище державне керівництво. Розібратися по суті. Звісно, нездари, затяті прихильники старого режиму, причетні до всіляких зловживань, мусять відійти. Але ж навіщо відсторонювати від роботи людей талановитих, одержимих своєю справою, справжніх патріотів?

старт

Бюллетень
СДПУ(О)

АРХИВ

2006
март
февраль
январь

2005
декабрь
ноябрь
октябрь
сентябрь
август
июль
июнь
май
апрель
март
февраль
январь

2004
декабрь

 
на стартовую     наверх