|
Версия для печати
Віктор Балога: "Тепер реалії, в яких працюють наші ЗМІ, докорінно змінилися. Але не змінилися деякі люди, які мають стосунок до політики й преси. А тому в нової влади, яка насправді сповідує демократичні цінності, залишається один законний спосіб захистити себе від потоків бруду й неправди – суд".
– Вікторе Івановичу, Ваш попередник на посаді голови ОДА Іван Різак неодноразово наголошував на тому, що не подаватиме в суд на газети й журналістів. Ви ж за порівняно короткий період часу вже вдруге подаєте до суду з приводу газетних публікацій...
– В арсеналі Івана Різака особисто й попередньої влади загалом було багато важелів впливу на пресу: від грубого тиску до матеріального заохочення окремих журналістів чи редакторів газет. Всі про це добре знають. А тому він цілком міг дозволити собі таку розкіш. Хоча, як стверджує Юрій Клованич, публічні декларації не завадили Різакові чотири рази подавати до суду на той же “Паланок”.
Тепер реалії, в яких працюють наші ЗМІ, докорінно змінилися. Але не змінилися деякі люди, які мають стосунок до політики й преси. А тому в нової влади, яка насправді сповідує демократичні цінності, залишається один законний спосіб захистити себе від потоків бруду й неправди – суд.
– Чому цією справою опікуються не адвокати ОДА?
– Бо я подаю позов як приватна особа. Не все, що “навернено” в тому інтерв’ю, стосується мене як посадовця.
– Як зазначено в публікаціях на цю тему, позов спрямовано проти газети й журналістів, а не проти Сергія Ратушняка.
– Ні, це неправда. Хоча я особисто не займаюся цією справою, можу впевнено стверджувати, що до суду подано на всіх авторів публікації, у тому числі й на Сергія Ратушняка.
Стосовно ж відповідальності видання, то хочу зауважити, що редактор і редакція мають право вирішувати, чи публікувати той чи інший запропонований до друку матеріал, чи ні. Принаймні так робиться в усьому цивілізованому світі. У цьому випадку редакція “Старого Замку Паланку” визнала за доцільне опублікувати інтерв’ю, вочевидь переповнене неправдою і перекрученими фактами. Те, що це бруд, очевидно навіть непрофесіоналам. Але це був власний вибір редакції, і за нього вона повинна відповідати. Як і за будь-який інший вибір у житті.
– Чому шкоду, завдану Вам цією публікацією, оцінено саме в 125 тисяч?
– Це запитання до адвокатів. Я особисто вважаю, що шкоду, завдану моєму імені цією та іншими подібними публікаціями, важко виміряти будь-якими сумами. Тим більше, що брудом, яким намагаються заплямувати мене особисто, паплюжать й імідж влади в цілому, обличчя Закарпаття й усієї України. І я не міг до цього поставитись байдуже.
У журналістів і політиків, в ідеалі, повинне бути почуття відповідальності. Адже це справа їх професійної етики і, зрештою, просто людяності.
Насамкінець... Якщо хтось думає, що я отримую якесь особисте задоволення від подібних відносин із пресою, він глибоко помиляється. Навіть якщо оцінювати ситуацію з точки зору логіки, судова тяганина з “Паланком” і автором опублікованого в цій газеті інтерв’ю невигідна для мене. Але в ситуації, що склалася, я не можу діяти інакше.
Ми повинні вчитися жити й працювати в умовах демократії. Якщо преса вимагає демократизму від влади, влада вправі очікувати цього ж від преси.
Винятків не може бути ні для кого!
|
