|
Версия для печати
Не так давно Президент України Віктор Ющенко переконував іноземних інвесторів у непорушності найсвятішого для бізнесменів права: права на приватну власність. Дивно: чужих - просимо-перепрошуємо, запевняємо, низько вклоняючись, а у своєму "царстві-государстві" лад навести не в змозі.
Підтвердженням тому є конфліктна ситуація приватного підприємця з місцевою владою у Броварах Київської області. Не знайшовши захисту в своєму місті, Геворк Карапетян приїхав шукати правди в столиці. А щоб влада його таки почула, звернувся по допомогу до мас-медіа...
...Ще у 1997 році підприємець Карапетян отримав від виконкому Броварської міськради ділянку землі в оренду. У 2001-му закінчив будівництво свого кафе і почав працювати. Поступово розвивав свій бізнес, платив податки й орендну ставку за користування землею. Договір про оренду бізнесмен уклав аж до 2011 року, тож сподівався і на майбутні прибутки, і на розвиток свого закладу.
Проблеми виникли на початку нинішнього року. У лютому Броварська міська рада вирішила позбавити його не лише права користування земельною ділянкою, а й права власності на нерухоме майно, яке вже нарешті успішно запрацювало на свого господаря. Відтоді й почалися ходіння підприємця у пошуках правди. Згідно з поданими журналістам копіями документів, першою на захист прав громадянина України, як і годиться, стала міська прокуратура в особі (тепер уже колишнього) прокурора міста М.Отрода. Він подав протест на рішення Броварської міської ради і зажадав скасування неправомірного рішення. Згідно із Законом України "Про прокуратуру", протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду у 10-денний термін. Крім того, як свідчать документи, прокурором до місцевого суду була подана відповідна позовна заява. Та...
- Змінився прокурор у місті, змінилося і ставлення "закону" до конфліктної ситуації підприємця із місцевою владою, - коментує ситуацію Едуард Багіров, голова правління міжнародної громадської організації "Міжнародна ліга захисту прав громадян України". — Позовна заява була відкликана, та й ніяких порушень у діях міської влади тепер уже прокуратура не вбачала.
Тож, справа набула нового розвитку: підприємець отримав від міськради листа, в якому йому рекомендовано протягом 5 днів відкрити рахунок у банковій установі для отримання "компенсації" за своє майно. Здавалося б, нема приводу для хвилювання, окрім суми, запропонованої за знищений бізнес. "31.05.05 року незалежним експертом СПД Іваніловим Д.А., - повідомляє міська рада підприємцю листом, - здійснено незалежну оцінку вартості нежитлової будівлі по вул. Київська-314 в м.Бровари, яка становить... 144 тис.147 гривень".
Натомість у підприємця є й інша оцінка, зроблена на замовлення Броварського міжміського бюро технічної інвентаризації. На підставі звіту ПП "Кредит -Сервіс" експертна оцінка вказаного майна становить 1 мільйон 311 тисяч 583 гривні. Погодьтеся, різниця майже у десять разів вражає. До того ж, за словами самого підприємця, він експертів від міськради і в очі не бачив, тому йому й невідомо, звідки взялася ця цифра.
Та й питання про гроші сьогодні - не настільки актуальне. Вони підприємцю й не потрібні: поверніть мені мій бізнес. Приміром, замість грошей дайте інший шматок землі і збудуйте за ті кошти, які мені пропонуєте, аналогічний заклад харчування...
Навіщо ж знадобилася ця земля місту? Документи свідчать, що міська влада вирішила саме на цьому клаптику землі зробити для своїх городян бювети з водою. Є сподівання, що таки знайдеться дійсно незалежний експерт, який і дасть уточнену оцінку майна. Але, окрім вартості будівлі, міська влада мала б заплатити й збитки, котрі отримає бізнесмен за всі роки свого "бізнес-плану", принаймні до 2011 року. Сума може бути чималою. Чи потрібен броварчанам бювет, який коштуватиме місту понад мільйон гривень?.. Чи не варто знайти місце подешевше?..
За словами Едуарда Багірова, тут явно приховані інтереси якоїсь третьої "непереборної" сили. Іншими словами йдеться про банальний перерозподіл і зон впливу, і зон заробітків, і, відповідно, бізнесменів, яким буде надано право працювати. Можна було б говорити про "політичні" утиски, та... пан Каранетян переконує: я ж "помаранчевий". Мені люди довіряють.
- Після другого туру виборів у Бро-варах змінили майже всіх голів виборчих комісій, - каже пан Карапетян. - Я ж лишився на своїй посаді і під час третього туру голосування (22 дільниця, 98 округ)... На нашій дільниці пан Ющенко отримав понад 80 відсотків голосів виборців...
Схоже, усе набагато банальніше - гроші. Як і за старої влади, нова намагається оточити себе поступливішими бізнесменами, готовими покласти на "вівтар" революції (мабуть, з огляду на майбутні депутатські перегони) не тільки свою честь, а й бізнес. Що ж до розгляду справ, то за усталеною в Україні традицією: ситий голодного не розуміє. Г.Карапетян просив захисту "від свавілля та беззаконня місцевої влади" (витяг із заяви МГО) і в прокуратурі, і в облдержадміністрації... Жодної реакції.
- На жаль, ситуація з підприємцем Карапетяном сьогодні типова в Україні, - розповідає Едуард Багіров. - Незважаючи на призначення новою владою своїх представників до складу місцевих чиновників, засоби знищення представників малого та середнього бізнесу в державі не змінилися. Користуючись відсутністю дієвого механізму контролю центральної влади, на місцях твориться беззаконня. Усі ці "князьки" районного розливу впевнені у своїй безкарності...
Допоки Закон не стане основним господарем у державі, сподіватися на справедливість марно. Не варто чекати і на повагу з боку іноземних бізнесменів, на їх гроші. Бо ми своїх підприємців берегти й шанувати не навчилися. Нема стабільності - нема і впевненості у завтрашньому дні...
За словами Багірова, Київська область — не єдиний регіон, де підприємці "малої й середньої" руки опинилися у "контрах" з місцевою владою. Чимало скарг до "Міжнародної Ліги захисту прав громадян України" надходить з Автономної Республіки Крим, Харківської, Запорізької і Хмельницької областей. Під стінами ж парламенту ображені на "діяльність" або бездіяльність влади підприємці розбили наметове містечко. Та, мабуть, влада не звертає увагу ні на їхні плакати, ні на їхні гасла. Аби хоч якось привернути чиновників до наболілого, люди готові навіть влаштовувати "видовищні" акції протесту. Як, приміром, підприємець з Херсонщини Юрій Ляшенко, який минулого тижня намагався спалити себе під стінами Верховної Ради. Він теж потрапив під "кнут" місцевої влади: у нього відібрали торговий центр, котрий він будував ще з 1998 року, з сім'єю виселили з помешкання...
Усі сусіди Ляшенка по наметовому містечку впевнені, "що більше їм втрачати нічого", вони й так загнані у самісінький кут. А хто стане наступним "живим" факелом, покаже жереб. До речі, чимало пікетувальників втратили вже останню надію на законне вирішення "свого питання" в Україні: багато хто з них побував і на прийомі у Генпрокурора України, і мав особисту бесіду з Президентом. Довго довелося чекати і на створення спеціальної комісії з розгляду наболілих питань. Та все марно.
|
