|
Версия для печати
21 червня після оперативної наради в голови РДА Віра Володимирівна запросила мене в кабінет, і Микола Олександрович Лисун в її присутності сказав, щоб я написала заяву на звільнення за власним бажанням, бо у штабі В.Ющенка є на мене компромат.
Понад 70 років трудиться на педагогічній ниві родина Могильні — Теличко, до якої і я, Некраса Лариса Олександрівна, належу. Народилась в с. Набоково Городищенського р-ну Черкаської обл., батько — колгоспник, мама — вчителька. Батьки прищепили нам, чотирьом донькам, любов до людей, праці, України.
В 1986 р. за направленням Черкаського педінституту розпочала роботу вчителем російської мови та літератури в Малоржавецькій школі, була обрана головою профспілки закладу.
В 1992 р. мені запропонували посаду інспектора відділу освіти, а в 1996-му взяти участь у конкурсі на посаду спеціаліста відділу контролю райдержадміністрації, працюю з 01.03.1996. З 1998 р. призначена начальником відділу внутрішньої політики. Завжди відповідально виконувала обов'язки, вважала, що головним у діяльності органів влади всіх рівнів є відкритість і прозорість. (Про що писала свого часу газета «Дніпрова зірка»).
З 10.12.2003 —начальник відділу освіти. З великим почуттям обов'язку виконую доручену роботу. Дію згідно з законами, відповідно до Положення про відділ освіти, затвердженого розпорядженням голови райдержадміністрації від 17.12.2003 №527. За підсумками обласного рейтингу за 2004 рік цей структурний підрозділ має значні досягнення (Моніторинг основних показників розвитку освіти за 2003 — 2004 рр. — у відділі освіти, райдержадміністрації, облдержадміністрації).
У грудні 2003 р. Головне управління освіти і науки провело в районі контрольно-методичний тиждень, перевірило фінансово-господарську діяльність відділу, було прийнято рішення колегії головного управління. Відділ освіти, заклади району зробили все можливе, щоб виконати 27 із 30 пунктів даного рішення: було затверджено і прийнято ряд наказів щодо здійснення контролю за діяльністю установ та закладів освіти, проведено інвентаризацію статей балансу.
У мене 12 років стажу держслужби, не мала дисциплінарних стягнень, шанобливо ставилася до керівників і співробітників.
Завжди займала активну життєву позицію, діяла в інтересах громади.
В 2002 р. обрана депутатом Канівської міськради та головою постійної депутатської комісії з житлово-комунальних питань. В цьому році ініціювала перегляд підвищення тарифів на комунальні послуги (особисто прийняла близько 80 жителів міста, розглянула 15 колективних звернень). Тимчасова депутатська комісія, яку я очолювала, з метою захисту прав споживачів підготувала проект рішення сесії, яке було прийнято 31.10.2002 року.
За результатами проведеного редакцією газети «Дніпрова зірка» опитування громадськості Канева щодо резонансних осіб 2002р. посіла третє місце за «сміливість і вміння сказати правду про те, що діється в місті у сфері тепло- та водопостачання і що ціни на послуги, як і керівників структур комунального господарства, можна приструнити» («Дніпрова зірка» від 10.01.2003).
З метою надання взаємодопомоги, в інтересах жителів міста і району з головою громадської організації «Союз Чорнобиль» В.М.Касьяненком в 2002 р. створили міськрайонну кредитну спілку «Вулик» (газета «Нова доба» від 12.09.2002). Спілчани одноголосно обрали мене головою правління. Сьогодні це активно діючий філіал черкаської кредитної спілки «Кредит союз», яка надає допомогу пенсіонерам, вчителям, держслужбовцям, жителям сіл району.
Я одна виховую двох синів. Антон, матрос, служить в Криму. Костик — студент І курсу Канівського вищого професійного училища.
Завжди поважала чесних і порядних людей, ці якості виховую і в своїх дітях, не була членом жодної партії.
З 1 квітня 2005 року мене почала переслідувати, шантажувати заступник голови РДА В. В. Носенко, призначена на дану посаду 31.03.2005.
До вересня 2004 р. Віра Володимирівна працювала методистом у відділі освіти, відповідала за кадрові питання.
Вона була категорично проти звільнення колишнього директора Мартинівської школи Г. Б.Лисенко, адже у судових справах представляла її інтереси, сприяла у роботі, покривала допущені Ганною Борисівною порушення чинного законодавства.
Г. Б.Лисенко в школі не працює з квітня 2004 р. Щоб зрозуміти, що це був за директор, потрібно ознайомитися з протоколом загальних зборів громади села Мартинівка від 09.04.2004.
23 травня 2004 р. Г.Б.Лисенко 492 голосами виборців була позбавлена мандата депутата райради (15 були проти, 11 бюлетенів визнані недійсними).
З того часу почалися непорозуміння між В. В.Носенко та мною. Влітку 2004 р. Віра Володимирівна пішла працювати у штаб В.Ющенка, у вересні звільнилася за власним бажанням. При цьому погрожувала мені, що прийде час розплати. Під час виборчої кампанії В.В.Носенко з Г.Б.Лисенко зводили на мене наклеп, погрожували, що як зміниться влада, то мене звільнять, називалися кандидатури на посаду начальника відділу освіти. Звільнення Г.Б.Лисенко пов'язували з політичними мотивами.
Я завжди мала свою позицію, не порушувала чинного законодавства, в тому числі й виборчого, хоча В.В.Носенко з літа 2004 року (і до сьогодні) намагалася скомпрометувати мене, зробити в очах людей злочинцем, не маючи на те жодних підстав.
01.04.2005 вона запросила мене до себе в кабінет, повідомила, що настав час розплати і запропонувала написати заяву на звільнення, інакше знайде підстави звільнити по статті. Шантажувала мене, говорячи, що має на мене компромат.
Всі позитивні зміни, які відбулися в освітній галузі, до уваги не беруться.
Я написала офіційний лист голові райдержадміністрації М. О. Лисуну від 06.04.05 №279 та начальнику Головного управління освіти і науки облдержадміністрації О.В.Фещенко щодо упередженого до мене ставлення заступника голови адміністрації В.В.Носенко. Відповіді до цього часу не отримала.
20 квітня з колективним листом до М.О.Лисуна, голови райради В.П.Плисюка, О.В.Фещенко звернулися директори навчальних закладів району з проханням дати можливість працювати мені на цій посаді, а також педколективи Межиріцької, Литвинецької, Малоржавецької, Мартинівської шкіл. Та В.В.Носенко розцінює їхнє звернення як «Л. О. Некраса залякала директорів».
Вона почала шукати підстави для мого звільнення, порушуючи законодавство, намагалася керувати працівниками відділу освіти, директорами навчальних закладів, незаконними діями дезорганізовувала їхню роботу.
29 квітня я звернулася до М.О.Лисуна щодо зловживання В.В.Носенко службовим становищем, вона продовжувала неправомірні дії. 31 квітня у письмовій формі попросила її припинити чинити неправомірні дії, які негативно впливають на навчально-виховний процес в закладах освіти, виконання посадових обов'язків працівниками відділу, стан їхнього здоров'я, і мій в тому числі.
Віра Володимирівна продовжує шукати причини для мого звільнення, про що свідчить її доповідна на ім'я голови РДА від 27.05.2005 р. Вона вимагає переглянути доцільність мого перебування на посаді.
21 червня після оперативної наради в голови РДА Віра Володимирівна запросила мене в кабінет, і Микола Олександрович Лисун в її присутності сказав, щоб я написала заяву на звільнення за власним бажанням, бо у штабі В.Ющенка є на мене компромат.
З проханням захистити мене від свавілля заступника голови РДА я звернулася до начальника Головного управління освіти і науки ОДА. Реакції ніякої.
21.06.2005 р. Микола Олександрович на нараді за участю всіх керівників управлінь, відділів, структурних підрозділів виконавчої влади сказав, що на співбесіді в Секретаріаті Президента отримав настанову щодо звільнення посадових осіб, які порушували виборче законодавство.
На першій сесії райради, проведеної після третього туру виборів, виступив народний депутат Іван Заєць, який подякував голові РДА В.А.Хилі, голові райради В.П.Плисюку, їхнім заступникам, начальникам відділів РДА за те, що в Канівському районі не було випадків фальсифікації.
Але стосовно мене В.В.Носенко всім доводить, що я порушувала виборче законодавство, тому мушу поступитися своєю посадою учасникам помаранчевої революції. Де ж тоді ідеї цієї революції щодо справедливості, чесності, порядності? Хто дозволив морально нищити людей, які відповідально виконували свої обов'язки, чесно працювали при тій владі?
Не вийде в них вбити в мені віру в справедливість, дану моїми батьками. Де б я не працювала, завжди вважала, що тільки від кожного з нас залежить наше майбутнє і добробут.
Без вашого втручання і допомоги мені не обійтися. ДОПОМОЖІТЬ!
|
