|
Версия для печати
"Передвиборні декларації "оранжевих" лідерів про вірність демократичним цінностям і свободі слова залишилися лише деклараціями. Незалежні, впливові ЗМІ новій українській владі не потрібні. І чхала вона на все: на свої гучні обіцянки, на права мільйонів громадян на одержання інформації, на закон.
Яскравий тому приклад — ситуація, що складається навколо телеканалу "Київська Русь Телебачення" (КРТ). Протягом останнього часу його колектив змушений працювати в умовах політичного тиску. У чому суть конфлікту між КРТ і Національною Радою з питань телебачення і радіомовлення, які конкретно претензії пред'являються до телеканалу, наскільки складно журналістам доводити свою правоту — на ці та інші запитання ми попросили відповісти генерального директора телеканалу "Київська Русь Телебачення" Олену СКИДАН.
- У лютому 2004 року ми звернулися до Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення з проханням дозволити нам будувати свою мережу мовлення, — розповідає Олена Скидан. — Нацрада перший раз проголосувала за те, що вона дозволяє нам будувати мережу. Ми подали список заявок—у цьому переліку було 32 населені пункти, в основному обласні центри, а також найбільші міста. Нацрада вдруге проголосувала за те, що вона дозволяє нам прораховувати частоти в цих населених пунктах, і подала заявку в Держкомзв'язку та в Укрчастотнагляд. Потім було ще одне — третє узгодження: голова Нацради підписав листа, у якому нам дозволялося підписати угоду з Укрчастотнаглядом на проведення робіт і оплатити збір за це.
Ми підписали таку угоду, оплатили збір і прорахували частоти в 36 населених пунктах. У цьому списку з первісного переліку залишилося лише вісім міст. В решті міст частотний ресурс виявився обмеженим, і нам довелося шукати інші населені пункти. У Нацраду ми прийшли, виплативши 300 тисяч гривень Укрчастонагляду, з укладеним договором, з прорахованим пакетом частот у 36 населених пунктах, глядацька аудиторія яких була приблизно на 50 відсотків нижча, ніж у тому списку, за який ми просили спочатку. І попросили Нацраду замінити цей список на той, котрий у нас був раніше. А також—виставити ці частоти на конкурс. Однак Національна. Рада в особі заступника голови Віталія Шевченка починає вести вперту боротьбу з КРТ і всупереч законам та власним рішенням, керуючись своїми політичними уподобаннями, частоти на конкурс не виставляє.
— І після цього почалася судова "війна"?
— Ми зібрали всі попередні рішення Нацради, договори, платіжки, інші документи і пішли в суд. У жовтні Київський господарський суд зобов'язав членів Нацради виконати своє рішення і видати належні каналу документи. Однак рішення суду не виконується, державний орган поставив себе над судом і над законом, частоти на конкурс виставлені не були. Сьогодні ж нам відомо, що на частоти каналу КРТ і на частоти каналу НТН в Італії вже замовлені передавачі, і наші частоти діляться між провладними телеканалами.
Ігноруючи рішення суду, Нарада приймає постанову, у якій першим пунктом прописує... заборонити членам Національної Ради і працівникам апарату будь-які контакти з представниками телеканалу, щоб не сприяти тим самим порушенню закону. Також було прийняте рішення направити матеріали справи КРТ—Нацрада у вищу колегію суддів — для того, щоб притягти до відповідальності суддів за те рішення, котре вони винесли. Третє рішення найцікавіше — Нацрада попросила, щоб у справі каналу КРТ розібралися Генпрокуратура і Рада національної безпеки та оборони України. Дії Нацради співробітники телеканалу розцінили як факт політичного тиску, грубого порушення законодавства про телебачення, нехтування нормами відносин держави і регіональних ЗМІ.
— Чим ви можете пояснити таку "любов" з боку влади?
— В основі гонінь на телеканал, на наш погляд, насамперед лежить його географічне походження і те, що це в основному російськомовний канал. Його господарська діяльність почалася з донбаського міста Гірник. Події ж останніх місяців викликали у певних політичних колах неприйняття усього "донецького", усього східноукраїнського.
— Телеканал "Київська Русь Телебачення" позиціонує себе як соціальний і неполітичний канал.
— Ми справді дотримуємося і дотримуватимемося і надалі принципів соціального мовлення. Ми принципово не брали участі в президентських виборах, і політична складова на телеканалі мінімальна. Звичайно, що наша позиція, наші принципи — це ще один фактор, котрий дратує можновладців.
Якщо говорити більш детально, то КРТ — це канал без жорстокості, насильства і порнографії. Задумувався він як добрий сімейний канал. Згідно з моніторингами, які ми проводимо, наша глядацька аудиторія—це сім'я в її класичному розумінні, де відразу є представники трьох поколінь — старшого, середнього і молодшого. На каналі дуже багато освітніх програм, дитячих, публіцистичних, розважальних. І ми в основному показуємо вітчизняний продукт.
Ще одна особливість КРТ — це те, що на телеканалі немає жодної секунди реклами — в жодному вигляді і дуже жорстко працює внутрішня цензура. Загалом же, якщо не брати до уваги наше сьогоднішнє законодавство, КРТ — це те, що за кордоном називається суспільним телебаченням. Але оскільки ідея суспільного телебачення останнім часом почала дуже бурхливо витати в повітрі, то вийшло, що ми ніби забираємо цю програмну концепцію. Тим часом, як мені відомо, ідеєю суспільного телебачення "хворіє" той же пан Шевченко... Хотіла б відзначити, що утиски від влади ми відчували і до президентських виборів. Тобто, якщо канали НТН, ТРК "Україна" почали "діставати" тільки зараз, то ми маємо набагато більший гіркий досвід. Прикладом
того є, зокрема, наша ліцензія на соціальне мовлення і взагалі статус соціального каналу. Конкурс з цього питання був двічі, і ми двічі визнавалися Нацрадою переможцем. І двічі пан Шевченко не підписував протоколи і таким чином блокував рішення з видачі ліцензії.
— 14 червня у Вищому Державному Суді України відбувся розгляд касаційного подання Генпрокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 22 жовтня 2004 р., відповідно до якого телеканал КРТ після триразового узгодження з Нацрадою одержав право на розширення свого мовлення. Телеканал цей суд програв...
— Політичне переслідування телеканалу продовжується. І основну роль у цьому грає Генеральна прокуратура, котру очолює Генеральний прокурор пан Піскун. Тепер конкретно щодо суду. За моєю оцінкою, представник Нацради на судовому засіданні нахабно брехав. Зокрема щодо того, що не вистачає якихось документів, що в них за регламентом не прийнято виносити в суд стенограму засідань Нацради, що ми не оплатили всі рахунки і хотіли заволодіти частотами поза конкурсом (хоча на двох засіданнях Нацради запротокольована моя заява про те, що ми вимагаємо виставити ці частоти на конкурс). На запитання ж у суді: чому ці 36 частот досі не виставлені на конкурс, — ніхто відповісти не зміг.
— Що ви збираєтеся робити далі?
— Будемо подавати апеляцію до Верховного Суду України.
|
