|
Версия для печати
В.Медведчук: «Поэтому сегодня можно сделать вывод, что наиболее масштабные нарушения прав человека в Украине за все годы ее независимости, к сожалению, приходятся на последние месяцы властвования новой команды, которая пришла на выборах 2004 года».
В.Медведчук. Добрый день, уважаемые представители средств массовой информации. Мы рады вас приветствовать на нашей очередной пресс-конференции. Вместе с Леонидом Макаровичем Кравчуком мы хотим поделиться сегодня с вами информацией о политической ситуации в стране, о нашем видении этой ситуации и о тех действиях, которые сегодня наша партия будет предпринимать, находясь в оппозиции.
Хотелось бы напомнить, что еще 25 января, через два дня после инаугурации нового президента, наша партия, объявляя о переходе в оппозицию, изложила свое отношение к вопросам дальнейшего государственного строительства и предостерегла новую команду, которая пришла к власти, от того, что отдельные ее действия могут привести к утрате динамики экономического роста, к утрате интереса и причинению ущерба сельскому хозяйству и промышленности.
Мы тогда говорили, что необходимо зафиксировать тот высокий результат экономического роста, достигнутый за последние два года – в 2003-2004 годах. Это вопросы, касающиеся промышленного роста, роста ВВП, снижения инфляции, повышения выплат по социальным доходам, необходимости развивать эту динамику экономического роста, динамику успешного социального развития.
К сожалению, наши прогнозы и предостережения остались не услышанными новой командой, и сегодня мы можем фиксировать те недостатки, которые были «достигнуты» властью только из-за авантюрных планов изменить то, что было, и попытаться, как они считают, добиться более позитивных и лучших результатов.
Если говорить о внешней политике, то самая яркая некомпетентность и непрофессионализм, на наш взгляд, проявилась именно в этой сфере. Мы все помним кавалерийский наскок в вопросах дальнейшей европейской интеграции, который делали представители команды, которая пришла к власти… Рассказы и разговоры, что Украине больше ничего не надо, кроме европейской интеграции и вступления в ЕС, о том, что это сможет произойти в ближайшие 2-3 года, до конца 2007 года… О получении Украиной статуса рыночной экономики, об ускоренном вступлении Украины во Всемирную организацию торговли. Мы тогда говорили и продолжаем сегодня утверждать, что все это можно делать, исходя из национальных интересов Украины. Наша партия всегда провозглашала курс на европейский выбор и понимала под этим выбором высокий уровень благосостояния и уровень жизни наших людей. При этом мы всегда предостерегали от утопии в вопросах ускоренной евроинтеграции.
Чего же добилась за это время в вопросах внешней политики новая команда власти? Пока все ее действия безуспешны - сегодня это уже можно сказать как вывод. И он в том, что произошел провал в обещаниях и декларациях в вопросах европейской интеграции. Сегодня ясно, что нам не светит в ближайшие годы, если не десятилетия, вступление в ЕС, что мы не так скоро попадем во Всемирную организацию торговли и не известно, предоставят ли Украине рыночный статус экономики. Но зато эта политика и это поведение, пренебрегая достигнутыми успехами, на предыдущих этапах экономического развития, привела к тому, что мы допустили серьезное напряжение в отношениях с Россией, что уже обернулось убытками для нашей экономики. Два, скажем так, рукотворных кризиса, совершенных в ручном управлении новой властью, а именно – бензиновый и надвигающийся газовый кризис, могут не просто остановить Украину в своем экономическом развитии, но и отбросить на много лет назад.
Я думаю, нет смысла объяснять, что если цены на газ для Украины, действительно возрастут так, как об этом сейчас дискутируется информация, с 50 или фактических 80 долларов за 1000 кубических метров до 160-ти, прогнозы, а в реальности их никто не сомневается, и для развития промышленности, и, естественно, для роста себестоимости продукции, обязательно будут негативными для экономики Украины. Это то, чего мы достигли в вопросах внешней политики, сконцентрировав ее, как принято было говорить у новой власти, не на многовекторности, а на одновекторности.
Поэтому главная проблема – экономика страны. Еще раз, ссылаясь на решения нашей партии, которые были приняты на политбюро и на съезде: мы говорили о том, что новая власть не имеет стратегии развития основных ее секторов.
Мы предупреждали о том, что это может привести к непредвиденным последствиям. И сегодня мы имеем цифры – официальные цифры Госкомстата. В январе-апреле 2004 года рост ВВП составлял 11,5%, в январе-апреле 2005 года этот показатель уменьшился до 5%, то есть на 6,5%. За первые четыре месяца 2005 года задолженность по зарплате выросла на 480 млн грн., или на 59% по сравнению с прошлым годом. Инфляция за январь-май составила 5,7%. Если экстраполировать и переводить эти данные до конца года, она составит 12%, если не состоятся другие экстраординарные процессы в экономическом развитии Украины. Рост промышленного производства в январе-апреле 2005 года составлял 6,7%, тогда как за первый период 2004 он составлял 17,7%. То есть, уменьшился ровно втрое.
Ситуация в строительстве. Если в первом квартале прошлого года объем строительных работ вырос на 32,7%, то в первом квартале 2005 года он снизился на 5,9%. Строительство – одна из фундаментальных основ развития экономики страны.
В последнее время власть пытается поправить положение, и по принципу «создаем проблемы, потом сами их решаем», правда, в этом высказывании говорится о том, что «успешно их решаем», пока говорить о том, что «успешно их решаем» не приходится, но она пытается судорожно восстанавливать отмененные льготы, возвратить упрощенную систему налогообложения, решить вопросы со свободными экономическими зонами. Понимая, что поступили огульно и этим причинили ущерб экономике Украины.
Однако все эти действия, которые предшествовали и которые имеют место сегодня, являются свидетельством одного – того, что стратегия социально-экономического развития у новой власти полностью отсутствует.
Отдельно надо сказать о реприватизации. Мы – одна из первых партий, которая категорически выступила против даже разговоров на тему реприватизации и национализации. И мы тогда исходили из того, что существует законодательство, которое предусматривает два случая возвращения приватизированной собственности в государственную собственность. Это нарушение или невыполнение инвестиционных обязательств и нарушение процедуры приватизации.
Что мы имеем сегодня? Я уже не говорю о списках, которые начинались с 10-ти, 33-х тысяч, 29-ти (это на последней неделе) и 192-х. То есть, сами разговоры повлекли за собой то, что инвестиционный климат в Украине значительно нарушился, причем нарушился не на несколько месяцев. К сожалению, видимо, это будет продолжаться годы. Потому что поведение власти и заявления отдельных ее представителей не порождают условий и характеристик стабильности в экономическом развитии Украины. Более того, как утверждает советник президента Литвицкий, за 4 месяца прямые иностранные инвестиции сократились на 35%. Это результаты разговоров, дискуссий в отношении реприватизации и иногда национализации.
Притчей во языцех стала известная «Криворожсталь», которую, по словам президента, якобы украли. Решения судов, которые сначала по всем инстанциям, начиная от районных и заканчивая Верховным признали приватизацию правильной, и решения хозяйственных судов – последнее решение апелляционного хозяйственного суда, которое вступило в законную силу и свидетельствует о нарушении закона при приватизации. Сегодня представители новой власти заявляют о том, что должен быть объявлен новый конкурс и «Криворожсталь» должна вернуться в результате этого конкурса, кто победит на этом конкурсе, в собственность тех, кто выиграет повторный конкурс. При этом, почему-то, представители власти полностью игнорируют нормы основного закона – Конституции и именно ст. 41-й, которая предусматривает гарантии защиты частной собственности.
Именно в этой статье говорится о том, что принудительное отчуждение объектов частной собственности, которым сейчас является «Криворожсталь», может быть только при условии предварительного (я повторяю – предварительного) и полного возмещения их собственности собственнику. При этом министр финансов несколько дней тому назад спокойно говорит о том, что ни одной копейки в бюджете на возмещение собственности, которая будет реприватизирована в собственность государства, не предусмотрено.
Начинать подобные процессы с нарушения закона и Конституции означает не только сеять недоверие у иностранных инвесторов, но и низко опускать авторитет государства, которое стремилось, стремится и считается правовым и демократическим. Более того, абсолютно правильными я считаю шаги собственников, которые говорят о том, что они будут обжаловать это решение в Европейском суде, где рассмотрение будет длиться месяцами или годами. А потенциальные претенденты на право собственности на «Криворожсталь» должны понимать, что Европейский суд будет рассматривать и использовать именно правовые нормы, правовые нормы нашего государства. Но ни коим образом не политическую подоплеку или политическую волю новой власти, которая желает забрать и перепродать или передать в государственную собственность. И они должны хорошо понимать, что через год или два собственники снова могут измениться и именно исходя из того, что Европейский суд может принять совершенно другое решение, чем те решения, которые принимаются судебными органами Украины.
Самыми вопиющими, на наш взгляд, являются нарушение прав человека в Украине и политические преследования. Ссылаясь, снова-таки, на президента для того, чтобы не поддавать сомнению отдельные цифры, хочу сказать, что, как заявил он, именно 18 тысяч человек уволено сегодня по Украине (хотя, безусловно, мы в этой цифре сомневаемся и считаем, что она является намного большей в реальности и в действительности) из-за прихода новой власти.
Первый, безусловно, возникает вопрос и на него является очевидным ответ, что у нас нет столько политических постов в государстве. Да, есть 27 руководителей регионов, 26 из которых поменяли. Да, сюда можно добавить 400 с чем-то глав районных администраций. Кто же эти остальные люди и почему они сегодня освобождены с занимаемых должностей. И как можно вообще это назвать, кроме того, что в данном случае имеет место не ротация власти, а элементарная политическая месть за инакомыслие и за то, что эти люди, вероятнее всего, исповедовали другие принципы и голосовали за того кандидата, который президентские выборы проиграл. А увольняют не только госслужащих, увольняют главврачей больниц, ректоров ВУЗов, директоров школ и даже учителей.
Чего стоит характеристика уголовных дел, о которых так много говорится и которые вы, представители средств массовой информации, постоянно освещаете. Это и уголовное дело Ивана Ризака, бывшего губернатора Закарпатской области… Это дело председателя Донецкого областного совета Бориса Колесникова, это дело Дядченко и многие другие уголовные дела, которые иначе как политические преследования назвать сегодня нельзя.
Людей, которые стояли на другой стороне баррикад, людей, которые отстаивали другие принципы, и людей, которые сегодня властью привлекаются к уголовной ответственности для того, чтобы отомстить им за инакомыслие и за иную позицию.
Чего стоит сегодняшняя ситуация, связанная с избиением народных депутатов из нашей фракции, с применением к ним физического насилия… Даже после принятия соответствующих решений Верховной Радой мы пока не слышим информации не то чтобы – кто привлечен к ответственности, а, хотя бы, что эта ответственность предполагается в результате какого-либо расследования. Такой информации на сегодняшний день нет.
Я уже не говорю о давлении на Театр русской драмы, на поликлинику «Охматдет» и о многих друих вопросах, которые, к сожалению, стали актуальными при новой власти. Наша партия вместе с другими оппозиционными силами, в том числе и в парламенте, сумела создать комиссию по защите прав человека в Украине и принять два постановления о неправомерных действиях власти в этой области, а также постановление о поликлинике «Охматдет». Но сегодня является очевидным, и такой вывод можно сделать, что новая власть, команда, которая пришла к власти, игнорирует требования парламента и по всем тем вопросам и пунктам, которые были в трех постановлениях Верховной Рады, пока ни один не выполнен и, более того, мы даже не знаем о результате их рассмотрения властной командой.
Поэтому сегодня можно сделать вывод, что наиболее масштабные нарушения прав человека в Украине за все годы ее независимости, к сожалению, приходятся на последние месяцы властвования новой команды, которая пришла на выборах 2004 года.
Политическая реформа, которая остается актуальной и болезненной темой в нашем обществе. Мы как одни из инициаторов участники подготовки политической реформы, ставили главную цель. Политическая реформа и изменения в Конституцию должны было сделать самое главное – обеспечить баланс между ветвями власти.
Не секрет, что во все времена, в том числе и когда я был главой Администрации, Администрацию Президента, например, называли вторым Кабинетом Министров. Целью политической реформы было упразднить не только названия подобные, но и действия, которые могли бы параллельным образом осуществляться несколькими структурами в области государственного управления.
К сожалению, сегодня надо отметить, что если раньше существовало два правительства, то сегодня можно говорить о трех правительствах, я включаю сюда Совет национальной безопасности и обороны. Но если говорить об Администрации бывшей, а сегодня Секретариате Президента, то после расширения полномочий Кабинета Президента – Секретариата Президента Украины, можно смело сказать о том, что у нас сегодня не только три правительства, но еще и две администрации президента. И это уже состоявшийся факт. Поэтому когда ведутся дискуссии в отношении политической реформы, которая предполагала устранить все эти недостатки в области государственного управления, то следует признать один очень интересный факт, на который я лично не могу не обратить внимания. Понятно, что Верховная Рада не может внести никаких изменений в политическую реформу, которая была проголосована 8 декабря 2004 года. Это может сделать только Верховная Рада следующего созыва в соответствии с Конституцией.
Поэтому скептики, которые не признают реализацию политической реформы или требуют ее ревизии, исходят из того, что в механизм воздействия или попытки ревизировать политическую реформу необходимо включить Конституционный суд. При этом забывая об одном факте, который свершился. Сегодня не может быть дискуссии на тему конституционной реформы, которая произошла. Имплементация норм, которые изменяют Конституцию, осуществлена 8 декабря прошлого года.
Второй вопрос о вступлении в действие – 1 сентября или 1 января. Но текст Конституции имеет сегодня новое содержание с учетом внесенных изменений. И Конституционный суд не имеет полномочий ревизировать текст основного закона, то есть Конституции. У Конституционного суда есть обязанность и право давать экспертные заключения на проекты изменений в Конституцию. Но не на основное тело основного законодательного акта. И все надежды, которые эти отдельные скептики, - и среди них, к сожалению, много представителей новой властной команды, - связывают с Конституционным судом, естественно, будут безуспешны.
Если же речь идет о процедуре принятия 8 декабря, то хотел бы отметить и напомнить этим же скептикам о том, что, как минимум, в 8-ми решениях Конституционного суда за годы деятельности Конституционного суда в независимой Украине, этот вопрос был предметом рассмотрения этого суда – о процедуре принятия решений Верховной Радой. И всегда Конституционный суд признавал, что процедура принятия законов, как и других решений Верховной Рады, является внутренним вопросом парламента.
Поэтому дискуссия по поводу Конституционной реформы и изменений в Конституцию еще напоминает то, что представители власти, которые рассказывают о том, надо, чтобы входила в действие Конституция, будут ли внесены изменения, которые уже внесены 8 декабря, напоминает разговор о том, надо ли исполнять законы, в том числе – надо ли исполнять Конституцию. Я думаю, что абсолютно естественно и известно, что законы и Конституция должны исполняться всеми гражданами вне зависимости от их должностного положения.
Как юрист я не могу не отметить, что сегодня в Украине развивается атмосфера полнейшего правового нигилизма. И это, к сожалению, является фактом. Что ни день мы сталкиваемся с новыми случаями произвола. Новая власть игнорирует презумпцию невиновности и называет людей виновными до решения суда, тем самм, кстати, оказывает полное влияние на следственные и судебные органы. И опыт первых месяцев работы новой власти убедительно показывает, что новая властная команда не продемонстрировала способности ответственно и эффективно управлять государством.
Отсутствует системность в принципах государственного управления, но, к сожалению, присутствуют систематические ошибки. И в этих условиях мы как оппозиционная партия, - я считаю, эта задача стоит перед всеми оппозиционными силами, или в целом пред оппозицией, - видим свои основные обязанности в первую очередь в том, чтобы осуществлять контроль за властью, осуществлять контроль за предвыборными обещаниями новой власти и, объединяя усилия всех оппозиционных сил, осуществлять действия, направленные на альтернативу действующей власти.
Вопрос: Новий керівник Державного управління Ігор Тарасюк сказав про те, що жодного підпису, ні Вашого, Медведчука як голови Адміністрації, ні екс-президента не було на цих будинках, що були продані, що стосувалося державного управління. Скажіть, будь ласка, наскільки правдиво можете відповісти на це запитання, скільки Вами і Кучмою було пообіцяно Бакаю, що він отримує певну суму, ставлячи підписи на ці документи і, звичайно, яку отримує суму, щоб жити у вигнанні. Це перше запитання. Друге запитання пов’язано з тим, чи Ви можете правдиво також відповісти, чи вже нині у першій п’ятірці знаходиться пані Прошкуратова, яка здійснювала такі героїчні поступки в Ужгороді і в Верховній Раді, чи це ще є предметом дискусії для вашої партії – буде вона у першій п’ятірці, чи ні. Дякую.
В.Медведчук. Дякую за запитання. Щодо відносно Вашого першого запитання. Я хочу сказати, по-перше, щоб Ви розуміли природу того, що відбувається зараз, і того, що пояснив пан Тарасюк – новий керівник Державного управління справами. Справа в тому, що Адміністрація Президента України ніколи не мала ніякого відношення до Державного управління справами. Чомусь розповсюджується думка, що Державне управління справами є складовою Адміністрації Президента. Такого за часів, коли я був головою Адміністрації, і переді мною – Володимир Михайлович Литвин, ніколи не було. Тому, безумовно, ніяких підписів щодо діяльності Державного управління справами мною як керівником Адміністрації Президента не могло стояти, тому що це не моя парафія і не мої повноваження. В мене ніяких повноважень щодо будинку, власності, яка знаходиться в Державному управлінні справами, ніколи не було. Тому я думаю, що мені зайвим є коментувати Ваші передбачення, а я Вам говорю це правдиво і відверто, про те, що скільки мною або Леонідом Кучмою обіцяно Бакаю, щоб він ставив сам підписи під тими чи іншими розпорядженнями.
І ще одне зауваження. Коли я говорив відносно презумпції невинуватості, то я мав на увазі, що всім в нашій державі, якщо в нас держава правова й демократична, то треба пам’ ятати, що злочинцем є той, відносно якого саме злочинність встановлена рішенням суду, вироком суду, який вступив у законну силу. А от поки цього не відбулося, то, мені здається, і Бакая Ігоря не треба чіпати з тими чи іншими діями. Тому що нехай відбудеться слідство, нехай визначиться відносно тих звинувачень, які пред’явлені, а потім ми подивимося, що з цього вийде. І от тільки після цього будемо говорити, хто злочинець, а хто – ні.
Щодо Вашого другого запитання відносно Прошкуратової, можу сказати – якщо Ви, може, не пам’ятаєте чи Вам не треба було цього пам’ятати, що Прошкуратова була номером два у нашому партійному списку на виборах 2002-го року. Формування списку нашої партії, в тому числі першої п’ятірки, буде відбуватися, як це встановлено діючим законодавством про вибори, наприкінці листопада цього року. І тоді ви побачите, хто буде в цьому списку і хто буде в першій п’ятірці, і де буде пані Прошкуратова – Герой України, народний депутат України, людина дуже заслужена, яка визначає сьогодні теж обличчя нашої партії. Повірте мені, якщо Ви за неї переживаєте, то можу сказати – не треба. Все буде нормально, вона одна із лідерів нашої партії.
Л.Кравчук. Є маленька ремарка до всього цього, що ми обговорюємо. Два рівні є аналізу процесівв суспільстві. Це рівень аналізу явищ і рівень аналізу людей. Справжня політика і справжні цивілізовані політики, думаю, як і журналісти, аналізують явища, їх причини, їх можливі наслідки. І тому вони ніколи не ображають персоналії. Рівень інший, який вважає за найважливіше аналізувати особу політика чи когось іншого, він керується зовсім іншими принципами. І тому я, який давно в політиці, ніколи не дозволяв собі, скажімо, говорити про якісь особисті явища, про гроші, якісь домисли будувати – хто кому скільки пообіцяв, хто кому скільки дав… Але оскільки часто носієм такої ганебної філософії, яка називається характеристика людей і об’єктів, навішування їм ярликів, вона сьогодні стає панівною і її первісними авторами є Президент України Ющенко і його команда, то це стає нормою суспільного життя.
Нещодавно я дивився передачу по Першому національному каналові, де в селі зібрали десь біля п’ятнадцяти літніх жінок і кореспондент задає запитання – як ви ставитеся до дій нинішньої влади, як ви ставитесь до її проблем, успіхів-недоліків?.. І ці всі жінки, повторюю – літні вже жінки – говорили одну й ту ж фразу. Як колись говорили “Хай живе КПРС”, вони говорили всі: “Та то ж бандити заважають їм працювати”. Де ці бандити можуть бути зараз? Ви ж вичистили всі адміністрації, вичистили все, що тільки могли. То тепер що, вже нові бандити з’явились у владі?
Тобто, я веду до того, що дуже серйозний лексикон, це лексикон 37-го року. Нам ще залишилося тільки сказати – вороги. Вже кажуть – причому, серйозно, - з влади, принаймні, про саботаж, що якийсь є. Де він? Фактів не наводять, просто так кажуть. Схиляють суспільство до того, що будьте готові – завтра ми скажемо, що треба вже їх брать. “Вороги” – ще скажуть. Це вже нічого більше не треба. Є термінологія, є замовлення від влади: ”Шукайте ворогів і проводжайте їх у в’язниці”.
Я хочу, щоб просто люди задумались над тим. Йдеться не про особисті якості керівників наших, керманичів, вождів. Йдеться про долю України.
Ось і на запитання, які часто я одержую… Ну, скажімо, приїжджає Президент у Запоріжжя. І обраному меру, самоуправління – наголошую (згідно Конституції, Президент не може впливати прямо на самоуправління, не повинен, принаймні) – він каже: ”Ви – пахан”. Я вже не кажу, що це тюремна лексика. Я кажу про те, що це людину ображають. Людину не просто ображають - її вже вважають злочинцем. Просто, елементарно – злочинцем. От як до цього ставитись? Не говорити про це? Мовчати, як набравши в рот води?
Коли, скажімо, Кучма вносив до парламенту законопроекти, пов’язані з ЄЕП, ви пам’ятаєте, що там робилося, в парламенті? Що говорили націонал-патріоти? “Зрада батьківщини”… До імпічменту… Хоча Кучма щиро кожен раз говорив, що він хоче, щоб починалося все із зони вільної торгівлі. Ющенко на Майдані каже, що тільки Європа… Рибачук після виборів каже, що ми однією ногою там вже стоїмо… Проходить час – і вже каже “стратегічні лінії нашої політики – це ЄЕП, більше того, ми навіть підтримуємо єдиний центральний орган управління”. Наднаціональний.
Я не голосував за ратифікацію в парламенті цих документів тільки з однієї причини – я був проти наднаціонального органу, тому що знаю – коли суверенітет управління передається органові, який не буде контрольований, це загроза національній безпеці України.
За зону вільної торгівлі, за інші кроки до співпраці у виробництві, торгівлі я “за”.
Так я задаю вам запитання, – от ви всі дорослі люди, - хіба має значення, хто зраджує Україну? Хто ставить під загрозу національні стратегічні інтереси України – Кучма, якого не любили, чи Ющенко, в якого закохані? Для мене це значення не має. Зрада є зрада. Мовчать, як в рот води набрали! Чого? Ось поставте собі це запитання. Чого дві з половиною години журналісти чекають Президента, який поливає квіти. Це що, повага до людини така цікава? Це любов до народу така своєрідна?
Це питання, над якими треба задумуватися. Тут є проблема. Це ж не особиста проблема Президента Ющенка, це проблема суспільства. Це проблема його культури, це проблема поваги до нього, до кожної людини, а не просто до всіх.
Коли з трибуни Верховної Ради націонал-патріоти кажуть мені “Кого ви захищаєте? Там, якогось Шуфрича, чи якусь Прошкуратову… В нормальної людини таке запитання просто не могло прийти до голови. Тут щось є. Серйозне. Щось сталося. Щось тяжіє над людьми. Страх? Я можу сказати – саме страх. Тому що треба було налякати головою Донецької Ради Колесниковим, налякати Різаком… Тепер ще треба налякати іншими справами в суспільстві, щоб всі сиділи як мишки – не висовуй голови, а то зітнемо.
Я це саме хотів акцентувати. Чому ми сьогодні й проводимо цю прес-конференцію. Не тому, що ми вороги – соціал-демократи, як нас хочуть зробити… Ну, от подивіться, виходить Поліщук, міністр охорони здоров’я, до людей, які зібралися під Міністерством, щоб протестувати проти захоплення (я наголошую на цьому слові) “Охматдиту” для цілей Міністерства охорони здоров’я з однією метою – звільнити палац. І там має перебувати Президент України, щоб стіни підтримували його державне мислення, тому що в цих стінах не можна – там був Коганович, там був… Хто ще?.. Там була Катерина, до речі, яка заборонила козацьку Січ, але то інша справа. І він єдину фразу сказав: “Ви прийшли сюди і стоїте тут під прапорами злочинної влади”. Аби він назвав п’ять-десять прізвищ, можна було б його зрозуміти. Не виправдати, а зрозуміти. Тому що презумпція невиновності – вона залишається. Але не для всіх.
Наша партія – 378 тисяч осіб. Це що, злочинна партія вся? Якщо вони будуть себе поводити, як вовки в лісі (а це вовча філософія, я іншої назвати не можу), то для нас залишається відповідати адекватно. Ми ж не можемо керуватись тільки християнською ідеологією “якщо б’ють по лівій щоці, то підставляй праву”. Ось вам… А це представник влади! Це міністр! Це команда, це народження помаранчевого майдану. Народження, чи породження… Слова в даному разі можна знайти й уточнити. Що ж це робиться в державі?
Мене це хвилює. Мене це тривожить. Я про це говорю і буду говорити. Більше того, я вас хочу проінформувати – готовлю відповідні документи до Ради Європи. Якщо не припиниться це свавілля, не припиниться оця мовчазна політика з боку Президента і вседозволеність з боку його команди, я змушений буду звернутися до громадськості світу.
Я не хочу, ще раз наголошую, щоб той 91-й рік, коли я вірив у те, що влада може бути демократичною і правовою, не скоро, але вона не може згортатись, а сьогодні це вже відбувається на наших з вами очах. Тобто, ми – я ще раз кажу, соціал-демократи, - мовчати не будемо говорити, переконувати і відповідно діяти. І в межах України, і за її межами. Бо іншого виходу в нас немає. Все починається з маленького, а завершується дуже серйозними наслідками.
До речі, наші дії щодо “Охматдиту”, відповідно – соціал-демократів, увінчалися успіхом. Президент України доручив міністру охорони здоров’я відмінити свій наказ. Тобто, якщо ми діємо по правді, якщо радянська влада передавала дітям, комуністична партія передавала дітям, а націонал-патріотична партія забирає у дітей. Цікаво… Цікаві державники, цікаві керівники…
Інформаційна агенція Інтерфакс-Україна. Питання стосовно виборів. Остання інформація була щодо блокування вашої партії з “Регіонами України”. Якою на сьогодні є ситуація, враховуючи заяви одного з лідерів партії стосовно того, що вона може піти на вибори без блокування. Які ваші перспективи і які дії? Дякую.
В.Медведчук. Ви знаєте, наші перспективи ніколи не визначалися діями або заявами лідерів інших партій. Соціал-демократична партія України (об’єднана) є суб’єктом політичного процесу в Україні вже 15 років. Має свою історію й свій авторитет і головне – практику й досвід проходження до Верховної Ради України. Що вона демонструвала в 98-му, 2002-му році і я впевнений, продемонструє в 2006-му році. Щодо блокування – то йдуть переговори. І йде переговорний процес. Якщо будуть якісь результати і пропозиції щодо блокування, то партія, у відповідності зі статутом, ці пропозиції розгляне і прийме відповідне рішення. Але я хочу наголосити, що ми ніколи не будемо заручниками заяв, дій або думки щодо нашої партії представниками інших партій. Ми – партія самостійна, ми готуємося йти на вибори самостійно. Але якщо буде сенс блокування й об’єднання і якщо ці пропозиції, які будуть направлені на адресу нашої партії, будуть підходити для партії як більш ефективна участь у виборах і ефективний прихід до парламенту, то, безумовно, ми їх розглянемо і приймемо рішення. Поки що планів щодо питання об’єднання, блокування немає. Як тільки вони з’являться, то ми, безумовно, проінформуємо всі засоби масової інформації. В таємниці це тримати не будемо.
НТН. Скажіть, будь ласка, нещодавно в прямому ефірі Генпрокурор Піскун заявив про те, що в Україні вже завершено сотні справ стосовно фальсифікації виборів. Під час слідства нижчі ланки дали свідчення щодо членів ЦВК і тепер членів ЦВК будуть також притягувати до відповідальності. Відповідно, члени ЦВК в рамках наступного слідства будуть розповідати про те, хто на них тиснув ще звище. Ваша реакція, якщо, скажімо, за деякий час з’явиться інформація про те, що ви тиснули на членів ЦВК. Якщо Генпрокуратура оприлюднить такі факти.
В.Медведчук. Я Вам хочу сказати не про реакцію, а про факт. Я особисто як Віктор Медведчук і як Глава Адміністрації, або як
Голова Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) ніколи ні на кого не тиснув з приводу проведення президентських виборів в 2004 році. В тому числі й не тиснув на членів або керівництво Центральної виборчої комісії. Ну, а реакція буде відповідна до того, що я зараз повідомив. У мене в цьому тверда позиція. Я ніяких неправомірних дій не здійснював. І я абсолютно спокійний до будь-яких заяв, навіть якщо вони будуть мати місце.
Віктор Володимирович, Ви кажете, що особисто ні на кого не тиснули. Чи знаєте, хто тиснув і чи відомо Вам про такі випадки щось? І друге питання – чи можете Ви назвати цифру про фінансові збитки членів вашої партії, бізнесові збитки, в зв’язку з діяльністю нової влади? Дякую.
В. Медведчук. Ви знаєте, мені не відомо, хто тиснув, якщо дійсно тиснув. Як і не відомо, що такий тиск здійснювався. Тому, я думаю, і запитання треба задавати тим, на кого потенційно міг здійснюватися тиск. А щодо фінансових збитків бізнесменів нашої партії – ми поки що не підраховували. Ми зараз зайняті іншою справою. Ми захищаємо права громадян , членів нашої партії і інших від політичних репресій. Бізнес в цьому ряду буде стояти останнім. А те, що збитки є і збитки будуть – це однозначно, тому що за те, що наша партія і її прихильники, в тому числі і які займалися бізнесом, принципово відстоювали позиції іншого кандидата, який, на жаль, програв президентські вибори, і сьогодні здійснюється тиск на їх бізнес – це однозначно.
Л.Кравчук. От у мене тільки-но з’явилися дві інформації, як влада на місцях поводиться з членами СДПУ(О). Це останні буквально, у нас є таких документов больше 200, а це останні дві. Тетяна Михайлівна Онуфрієва, член СДПУ(О), усушена з посади сільського голови с.Сухий Лиман рішенням сесії сільської радина підставі чисто политичного рішення, мотивов – тому що вона член СДПУ(О). Якщо брати об'єктивні показники роботи сільської ради, то вони набагато кращі, ніж були раніше. Друге. Ірина Григорівна Пянкова два з половиною роки тому була призначена на посаду заступника голови райдержадміністрації Ренійського району (це Одеса). Звільнена, знову ж таки, з посади, незважаючи на те, що район має успехи. Поліпшувались економічні, соціальні і інші показники. В чому причина? Належність до нашої партії.
Кожний день ми отримуємо такі заяви, таку інформацію. Я просто не можу пояснити в даному разі, чим керується нова влада. Якщо вона керується принципом, що з приходом до влади всі мають бути замінені – в деяких кранах такі заміни відбуваються, але ж на якому рівні! - чиновники, люди, які на місцях працюють, які не є активними політичними діячами, не змінюються. Вони служать Україні, а не тій чи іншій владі. Тут відбувається якась дика філософія. Сам Президент каже, що вже 18 тисяч. Але треба було вже давно сказати, що вже більше. Як пояснити такі подходи? Я не маю пояснень. Те, що каже Віктор Володимирович – ми зайняті зараз тим, щоб з’ясовувати, допомагати людям вимагати від влади діяти за законом і таке інше. На це зараз тратяться всі наші зусилля. Тому що ми розуміємо, що є знущання, над людьми, елементарне знущання.І тому, що, от, мені скаже – ви представник злочинної влади. Він знає, що на нього кари не буде ніякої. Він є членом команди. В нього є Ющенко, який бере всі моральні, будь-які гріхи команди на себе, тому що він має підтримку народу.
То є дуже серйозні речі, які відбуваються в суспільстві, які відбуваються у владі. Дуже серйозні. Будь ласка.
Интернет-Репортер. Вікторе Володимировичу, до Вас запитання як до юриста. Скажіть, будь-ласка, які судові перспективи справ проти Різака, Паульо та Колесникова. Саме ці три прізвища цікавлять. І друге питання стосується Вашої оцінки на з'їзді вашої партії минулого року, у червні у Харкові, виступу Вашої товаришки по партії Марії Ільтьо, яка з натхненням розповідала про те, як СДПУ(О) в Мукачеві побила «Нашу Україну». Ви тоді сказали, резюмуючи: «Досвід цікавий, треба поширювати». Чи задоволені Ви
тим, як нова влада поширює досвід Мукачева в Ужгороді. І, якщоВи називаєте це політичними репресіями – чи не означає це, що Ви просто не тримаєте удар у відповідь?
В.Медведчук. Ну, по-перше, я хочу сказати, що ми удар у відповідь тримаємо. І будемо тримати, як би не хотілося зворотнього владі і іншим. Щодо перспективи судової, по відношенню до справ Різака, Колесникова, Паульо. Чесно кажучи, я не знаю відносно справи Паульо абсолютно нічого, тому я тут перспективи малювати не буду.
А щодо Різака і Колесникова – я твердо переконаний, що це політичне замовлення, що ці справи є прямим і безпосереднім виявом політичних репресій в Україні. Я впевнений, що перспектива цих справ – вони закінчаться ганебно для тих представників влади, які ініціювали ці кримінальні справи. Я в цьому впевнений. Коли це буде – на жаль, я сказати не можу. Чи це буде в цьому місяці, чи це буде через півроку, чи це буде через декілька років. Але я вірю, в тому числі і як юрист, що це обов'язково відбудеться. Саме таким чином.
Щодо Марії Ільтьо. Хочу Вам сказати, що, по-перше, не треба перекручувати, що я підтримав і про який досвід йшлося в моїй репліці подо выступу Ільтьо. Я ніколи не підтримував і не міг підтримувати будь-які неправомірні дії до будь-яких громадян, незалежно від народних депутатів, чи просто громадян. І якщо Ви піднімете стенограму цього з'їзду, виступ Ільтьо і моїх реплік на її окремі слова, то вони абсолютно ніякого відношення не мають (коли мова йшла про досвід) до того, що відбувалось під час мукачівських подій. І ця позиція є для мене принциповою. Була, є і залишається.
І закінчу тим, з чого почав. Нікому не треба переживати відносно того, як ми тримаємо або як ми будемо тримати удар. Ми все витримаємо і все будемо робити для того, щоб витримати і перемогти. Я переконаний, що так саме це і буде.
Л.Кравчук. У мене є маленьке одне уточнення. Я схильний підтримати тезу «тримати удар», тільки якщо буде добавлене одне слово – «законний удар». Якщо цього слова не буде, то це буде означати «роби, що хочу, тому що я так хочу». А це вже небезпечно. Ми удар, який буде нанесено відповідно і в точності до закону, будь-хто з нас як порушник закону буде доведений до суду і суд визнає, що ми порушили закон, цей удар ми будемо витримувати. Якщо цей удар буде «исподтишка», або, як кажуть боксери, нижче чогось, то нам нічого не залишиться, як нанести удар ще нижче.
Запитання щодо телеканалу «Інтер». Чи дійсно там змінюється власник, чи дійсно посредником виступає Петро Порошенко і чи дійсно там при передачі акцій були якісь некрасиві моменти?
В.Медвечук. Я хочу сказати відверто, мені про це нічого не відомо. Не відомо про те, що продані акції, передані акції, Тим більше Порошенко – я такою інформацією не володію. З тими, з ким я розмовляв і хто розуміється на цьому питанні, чи повинні розумітися на цьому питанні, повністю це заперечують.
Запитання до пана Віктора. Як Ви як колишній голова Адміністрації Президента оцінюєте процеси, пов'язані зараз із перенесенням Секретаріату Президента. І до пана Леоніда – Ви говорили про Раду Європи. Власне, що домагатиметеся Ви? Виключення України з цієї організації, в зв’язку з чим може бути посилений моніторинг?
В.Медведчук. Ви маєте на увазі перенесення приміщення? Я думаю, що це справа нової влади - де сидіти. Але я повністю погоджуюся з точкою зору, яку висловлював неодноразово Леонід Макарович. Між іншим, є багато питань в аспекті державного управління і в економіці, і в соціальній сфері, і в гуманітарній сфері, щоб вирішувати новій владі, а не займатися тим, де і як вона буде сидіти (маючи на увазі приміщення для Державного Секретаріату, як це зараз називається). Тому я не думаю, що це зараз головне питания, яке повинно дискутуватися між пред ставниками влади і, тим більше, в суспільстві – куди перейти і як. Тим більше, Леонід Макарович дав, на мій погляд, дуже влучну характеристику щодо того, що там хтось сидів, - а, між іншим, в тому приміщенні дуже багато легендарних людей колись було (як робочі місця). Це й Блюхер, це, між іншим, і Ватутин, і Єрьоменко, і богато інших людей, які щось значать для історії колишнього Радянського Союзу і сьогоднішньої незалежної України. І вибирати місце сидіння, а не займатись державними справами , мені здається, це не справа нової владної команди. Не з цього треба починати і не цим треба тішитись сьогодні, знаходячись при владі.
Л Кравчук. Я спочатку ще додам. Я підтримую цей запал, який є в нинішньої влади – відтворювати українські цінності, столиці, та, Батурин і інше. Тільки я хотів би, щоб у нас була тут стратегія. Тому що в нас все робиться поки що на емоційних засадах. Ну, скажімо, уявіть собі – в Батурині відбудували палац. Ви ж бували, мабуть, і ми бували у Франції, в інших країнах і знаємо, що туди ідуть тисячі людей. Виділяють відповідні кошти і на ці кошти утримують всю цю інфрастуктуру. Ну, от відбудували. Це що – всі відбудови треба брати на державний бюджет? Тому що, для того щоб їхать три години по такій дорозі, як зараз в цей палац, це просто нереально. Цих коштів не вистачить. Тобто, немає кінцевої мети. Є заяви, є бажання. Так само і Маріїнський палац. Якщо перебудувати на кшталт нинішніх уявлень про українське барокко, то тоді треба викреслити прізвище Растреллі, тому що він будував для українського барокко. Це інше замовлення. Що ми хочемо? Мати український палац в історичному центрі чи збудувати на цьому місці інший палац. То може краще новий збудувати? Тоді можна зробити його за сучасними вимірами, ну, скажімо, може, там десь бджоли, може, гринджоли, я не знаю – щось таке оформити, щоб воно справді було вже чисто українське.
А відносно мого можливого звернення до Європи – я зробив все що міг, щоб в Україні розпочалася демократія. Ви не знайдете жодного приклада, щоб у нас були проблеми виборів у 91-му році, або були проблеми виборів у 94-му… У нас були інші проблеми передачі влади… Цього не було. Тобто, в тих базових демократичних цінностях, за якими проводиться мониторинг Ради Європи і Рада Європи приймає відповідні санкції до кран, або відносить їх до демократичних чи тоталітарних, берутся за основу такі поняття: права, свободи, верховенства права, свобода слова, демократичний устрій, демократичні вибори. Тобто, те, що є фундаментом. Згадайте, чи були великі проблеми у нас до, скажімо, 94-го року? Я говорю про свій час. Я свідомо сказав. Коли я виступав у Верховній Раді, я сказав - мені прикро, що з 94-го року все розпочалося з точністю до навпаки. І що нинішня влада, яка клялася на Майдані, робить абсолютно те саме. А може, в більших масштабах. В цьому є правда. І тому, що ми так почали, нас визнав світ, ми демократично йшли, робили спроби, принаймні, вирішити інші питания демократично. І тому в 96-му році нас приняли до Ради Європи. Приняли ж. І я нічого не зроблю такого, щоб Україну виключали з Ради Європи. Я би віддав би все, щоб вона там була. А моя мета – розкрити перед світовим співтовариством, Європою те, що відбувається сьогодні в Україні. Поки воно не зайшло надто далеко. Тому що ознаки такої дороги вдалечінь вже яскраво вимальовуються. То я не буду проти України. Просто хочу розкрити очи. Хто ще спить, щоб розбудити, хто має заплющені очі – щоб їх розкрити. Тому що ми знаємо, принаймні, я добре знаю з історії, що відбувається з країною, з народом, якому своєчасно не скажуть, які небезпеки на нього чатують. Тільки так. А не ставити під сумнів питання перебування України у Раді Європи.
Інтернет-видання „Рупор”. До Леоніда Макаровича. Скажіть, будь ласка, як Ви ставитесь до ініціативи Володимира Литвина про те, щоб створити клуб президентів України. Наскільки це може бути працювати й наскільки справді три президенти можуть співпрацювати.
Л. Кравчук. Для цього потрібно не багато і дуже багато. Щоб відмовитись від того принципу, коли Брежнєв говорив , що Хрущов винуватий. Прийшли інші. Горбачов сказав, що Брежнєв винуватий. Коли прийшов Кучма, казав, що все, що було при Кравчукові це був ланцюг помилок. Прийшов Ющенко - і тільки чуємо, що Кучма в тому винуватий, і в тому винуватий. Його команда каже, що я зачекаю, коли його на допит будуть викликати. Вже був раз на допиті. То при такій печерній філософії, при такій „високій” культурі влади говорити, щоб зібралися президенти і скаржилися один одному, коли кого викличуть на допит, або ще щось таке, то про це треба забути. Я думаю, що Володимир Михайлович погарячкував. Він як ідеаліст.
Знаєте, що сказав Діоген Македонському, коли сидів у бочці? Той каже: «Чого тут сидиш?» Він подивився, каже: «Не затуляй мені сонця».
Так от, я хочу сказати, не роби поспішних висновків. Ми не доросли до клубу президента, як не доросли до демократичної влади, як не доросли до справжньої політики, коли в політиці немає помсти, коли в політиці є аналіз і висновки для суспільства. Поки це буде, треба забувати про клуби, треба думати про себе. Ви знаєте скільки зараз людей у Москві? З бізнесу тут задавали питання - скільки втратили? Дійсно, ми не знаємо, скільки ми втратили, але не тільки ми. Я знаю багато людей, які відносяться до інших партій. Вони сказали: «Ми в Україну вже ніколи не повернемося». Вони не є злочинцями. Вони просто кажуть: „Не повернемося, тому що тут ми не знаємо, що буде завтра”. Сьогодні кажуть: «лібералізм», завтра – «соціалізм», післязавтра – «націоналізація», потім – «реприватизація», потім кажуть: «Відмовляйтесь від слів, але дійте». Слова просто не вживайте, але дійте. Слова...
Зінченко за що розпікав губернатора Донецька? Той, даючи відповідь на питання, вжив слова, які вживалися раніше, скажімо, в старій системі. Він повернувся і сказав : «Ще раз скажеш такі слова, або ще хтось скаже, негайно будеш звільнений з роботи».
Репліка з залу: „Ваш вихованець!”
Л. Кравчук. «Ваш»? Я не заперечую. Але від цього не змінюється сутність проблеми.
В.Медведчук. Але питання, хто дозволяє йому це говорити.
Л.Кравчук. Ось питання. А чого взяли цього «вихованця»? Тому що хотіли, щоб було більше таких вихованців і «красных мстителей». Тільки під іншими назвами. Чим їх більше, тим краще будуть гавкать. Цього хотіли і цього домоглися. І от він тепер каже: «скажеш – звільним з роботи». Вдумайтесь у ці слова. Хто такий Зінченко, щоб сказати такі слова? Він що, укази підписує? Чи вже, може, підписує? Я не знаю. Це міг би сказати Ющенко.
По-друге, ще є одне питання. Дуже важливе. Він же вам рекомендував всім, коли збирав, правильно тлумачити слова президента. Тобто, ви не маєте тепер права мати смою думку, а «правильно тлумачить» - так, як вам скажуть. Вам скоро дадуть «цитатнік», або «зелену книгу» в руки і вони вам зададуть запитання, а ви - відповідь. І тоді ви абсолютно гарантовані, що ви скажете точно так, як хоче пан Зінченко, так, як хоче Президент України. Вас будуть, навпаки, піднімать, ось, правильно кажуть. Він же сказав у Донецьку: «Я говорю словами Президента. Я навіть його цитую», каже. Все. Закінчилось. Приїхали. Вже маємо Маодзедуна з цитатніком. Ви вдумайтесь, це ж серйозні речі, а пройшло 4 місяці! У Кучми це почалося трошки пізніше. Десь там на 2-му терміні. Да, Віктор Володимирович?
В. Медведчук. Я ж не пам’ятаю.
Л. Кравчук. А в нас зараз, 100 днів – і приїхали. Я просто думаю, що це серйозно. Тому я Вам відповідаю. Беруть тих, кого хочуть брати. Але народ з цього приводу сказав наймудріше. Думай, якого дурня посилаєш молитися Богу. Пошлеш, він і лоба поб’є. От і посилають, відповідно.
Виктор Владимирович,учитывая, что Ваш образ, честно говоря, несколько демонизирован...
В Медведчук. Кем?
Есть такое... Все-таки, в последние годы Вашей деятельности в Администрации Президента отложили на Вас как на политика определенную печать, меня интересует, намерены ли Вы возвращаться в публичную политику и не стоит ли расценивать сегодняшнюю пресс-конференцию как первые шаги к этому возвращению. И не намерена ли ваша партия, Вы или Ваши соратники, предложить какие-то новые технологии в отношении популяризации партии.
В.В.Медведчук. Во-первых, я хочу сказать о том, что публичная политика от меня и я от нее я никуда не денусь. Я Председатель партии, и я должен идти и заниматься публичной политикой. Первые месяцы в оппозиции, что очень сложно дается для нашей партии с известных причин, партия и руководство, в том числе и лично я, занимаемся организационными вопросами, для того чтобы сегодня, во-первых, защитить людей, организовать работу партии в новых условиях. И мы считаем, что это все должно делаться не через интервью и не через общение с прессой, хотя мы с большим уважением к ней относимся, а через конкретную работу. Партия своей публичности не потеряет, и я думаю, что сегодня лидеры партии, которые представляют лицо партии, активно выступают со своей позицией, и именно эта позиция является поводом для освещения в средствах массовой информации, а не просто интервью или пиар. И когда Вы говорите о технологии, я Вам скажу – у еас будут очень новые технологии.
Новые технологии – это хорошо забытые старые технологии. Есть такие слова, которыми очень часто характеризуют это: „ухо в ухо, или дверь в дверь”.
Работать слюдьми, работать с избирателями, работать в интересах людей, защищая их права и законные интересы - вот это будут новые технологии. И мы, имея достаточно большой политический опыт, -я уже об этом сегодня говорил, - имея опыт участия и в парламентских кампаниях, и в президентских кампаниях, хорошо понимаем, что только через конкретные дела, через конкретную помощь людям, через защиту их прав и интересов мы можем добиться успеха, которым для нашей партии будет доверие людей. И это доверие людей обязательно скажется на выборах. Вот это и есть технология. Вот это и есть принцип, которым мы сегодня занимаемся и которым занимается руководство партии. А публичность, судя по делам и по всему остальному, будет присутствовать. В том плане, в котором она нужна сегодня. Потому что, мне кажется, что через пресс-конференцию или через инитервью очень многого не добьешься. Вот через конкретные дела можно завоевать конкретного человека, который проникнется к нам уважением и будет нас поддерживать. Спасибо.
|
