|
Версия для печати
У Харківській, Рівненській, Херсонській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській, Житомирській, Полтавській, Хмельницькій та деяких інших областях окремі новопризначені голови держадміністрацій примушують керівників ЗМІ писати заяви про відставку.
Слово напередодні свята
6 Червня 1992 року Спілку журналістів України прийнято до лав потужного об’єднання професіоналів пера і мікрофона майже зі 150 країн світу — Міжнародної федерації журналістів.
Цю дату і обрали для відзначення у нашій країні Дня журналіста.
Професійне свято — це для нас передусім час огляду своїх лав: як ми змінилися за рік, що надбали і що втратили, чого нам бракує.
За рік до лав Національної спілки журналістів України вступили 925 колег, 343 з них — віком до 30 років. Сьогодні у Спілці — 13671 журналіст.
Останні місяці 2004-го для нас, як і для всієї України, стали часом моральних і професійних випробувань.
Під час Майдану у Національній спілці журналістів зібралися десятки керівників і рядових працівників засобів масової інформації. Ми констатували, що зароджується українська політична нація, і закликали колег бути на площах і вулицях разом зі своїм народом.
Усі ми розуміли, що вирішується доля нашої незалежної держави, і радісно сприйняли заяви новообраного Президента про демократичний напрям розвитку суспільства, про утвердження в Україні принципів свободи слова, невтручання влади у діяльність засобів масової інформації. Ми всі раділи, що нарешті зможемо писати і говорити правду, що не існуватиме цензорів і цензориків, які закриватимуть нам рота.
Дехто у цій ейфорії перебуває й досі: немає, мовляв, «темників», ніхто нічого не забороняє й не наказує.
Проллю холодного дощику на їхні розпашілі романтичні голови. Для початку назву першого цензора історії України 2005 року. Прошу дуже: Максим Ткаченко, голова Лебединської райдержадміністрації Сумської області, який брутально втручається у редакційну політику, заважає колективу професіоналів газети «Життя Лебединщини» робити своє видання.
Якби це був єдиний випадок! Але у Харківській, Рівненській, Херсонській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській, Житомирській, Полтавській, Хмельницькій та деяких інших областях окремі новопризначені голови держадміністрацій примушують керівників ЗМІ писати заяви про відставку.
Такого тотального прагнення влади замінити невгодних їй керівників засобів масової інформації за роки незалежності в Україні не було.
Тому я ще раз закликаю Главу нашої держави Віктора Ющенка рішуче припинити ці спроби замінити генеральних директорів обласних державних телерадіокомпаній, редакторів газет «своїми» людьми, які ж, звичайно, не потребуватимуть ні «темників», ні додаткових вказівок — самі знатимуть, про кого, про що і як писати.
Під час президентських виборів у газетах, журналах, в ефірі всього було — і необ’єктивності, і брутальності, і перекосів. Аналізу наших ЗМІ під час виборів 2004 року були присвячені пленуми правління НСЖУ і правлінь обласних організацій Спілки, збори первинних організацій, «круглі столи» тощо.
Я підтримую пропозицію Президента Віктора Ющенка про проведення всеукраїнської дискусії щодо найголовніших принципів діяльності журналістів.
Наша Спілка невдовзі розпочне таку відкриту для всіх колег і всього суспільства дискусію. Вона потрібна передусім нам самим, щоб почути думку тих, для кого ми, власне, працюємо, — хто ми, які ми, наскільки відповідаємо критеріям сучасності. Такий наш діалог з читачем, слухачем, глядачем вкрай потрібен і суспільству.
Так, ми відкрито говоримо, що у нашому середовищі не все гаразд, що багатьом із нас бракує професіоналізму, не всі дотримуються норм журналістської етики.
Але ми категоричні противники того, що нова влада намагається позбавити деяких наших колег права на професію або й притягти до кримінальної відповідальності за їхню позицію під час президентських виборів. Притягувати до відповідальності треба тих колишніх високопосадовців, які, порушуючи всі юридичні та моральні норми, ламали через коліно журналістів, змушували писати і показувати тільки те, що вигідно було попередній владі. Ще раз підкреслю: це — верх цинізму, коли високопосадовці, які були при владі у той час і які, брутально порушуючи закони, знущалися над свободою слова і журналістами, нині спокійно займаються бізнесом і політикою, а крайніми виявилися «маленькі українці» із засобів масової інформації.
У нас попереду ще багато випробувань. Бажаю кожному колезі натхнення, творчого неспокою, відданості справі.
І мужності.
Часто пригадую, як на болгарському узбережжі Чорного моря спостерігав дивовижне видовище: насипали купу жару, ретельно розрівняли граблями і на це палахкотіле поле зайшли босоніж чоловіки й жінки і спочатку поволі, а потім чимдуж творили свій іскрометний танок.
Тих людей у Болгарії звуть нестінарами.
Журналісти — це ті ж нестінари на пекучому полі наших проблем.
Будемо рішучими і відважними, віддаючи душу і тіло найпривабливішій і найвимогливішій професії!
Зі святом вас, друзі!
|
