|
Версия для печати
Для нової влади з перших днів стало характерним зневажання прав і свобод людини. Число порушень із забезпечення громадянських свобод росте в геометричній прогресії.
Переслідування опонентів з боку влади не припиняється. Навпаки, можемо говорити про ще більш тотальний характер цього явища. Арешт та етапування секретаря Закарпатського обкому СДПУ(О) Івана Різака це підтвердив. Про суспільно-політичну ситуацію, що склалася наразі у державі та краї зокрема, прогнози на подальший розвиток подій, про життя свалявських об’єднаних соціал-демократів розповідає секретар райкому партії Георгій КЕМЕНЯШ:
— Подальший розвиток подій буде неприємним. Якщо зараз говорять, що в Україні відбулася помаранчева революція, то можна також говорити, що в Україні після революції почалося велике громадянське протистояння або громадянська війна. Страшно говорити про це. Але інакше про це не скажеш. Опозиція, прийшовши до влади, стала діяти по-революційному, відкинувши цивілізовані норми демократичного суспільства. Адже завдання, з яким успішно справляється влада — це заміна попередніх кадрів у всій виконавчій вертикалі державної влади. А там, де справи йшли добре, там і пошук компроматів на керівників обласних державних адміністрацій, районних адміністрацій, застосування політичних репресій, порушення кримінальних справ, причому, надуманих. Цей процес буде тривати, і досить довго. Владі щось треба робити. Інше щось робити, виявилося, вона не може, бо і не здатна. Навіть провладні ЗМІ про якісь успіхи в економіці, соціальному житті, утвердженні демократії говорять дуже загально, без конкретного фактажу. І говорять про це, бо мусять щось говорити. Їх треба розуміти.
В економіці позитивних зрушень немає. Фінансова державна казна міліє. Поповнення її триває за рахунок використання командно-адміністративних методів, посилення їх впливу на виробництво і сферу послуг. Ринкових відносин в Україні нема.
Добре відома заява урядовців про реприватизацію кількох сотень підприємств, далі цю кількість зменшили, тепер уже обмежилися кількома десятками. Знаємо, скільки було переполоху. Припинилося надходження іноземних інвестицій. Та й українські підприємства призупинили свою діяльність на ряді об’єктів, які вони приватизували, вкладали кошти у їх реконструкцію з метою відновлення їх роботи. Про яку стабільність можна говорити? До влади на місцях прийшли не готові до управлінської і керівної роботи кадри. Без професіоналів справи не підуть.
Якщо говорити про Івана Різака, треба відзначити, що він є жертвою теперішньої влади. Неконституційні, незаконні дії влади до колишнього голови ОДА, його арешт свідчать, що влада боїться сильних особистостей, боїться таких лідерів як Іван Михайлович, який, будучи губернатором, вивів край в перелік передових за економічними і соціальними показниками. Стрімкими темпами розвивалася інвестиційна діяльність. Кардинальні зміни відбувалися в санаторно-курортному комплексі, його інфраструктурах. Це було вражаюче, але, разом з тим, комусь і не подобалося.
Справа Івана Різака буде «розглядатися» довго. У державних мужів не буде мужності припинити ці брудні політичні технології. Правда, крайні, як завжди, будуть, вони уже є. Як відомо — це «соколята», проти яких уже порушено кримінальні справи. Завтра, образно кажучи, підуть у відставку міністр МВС і Генпрокурор, така доля спіткає і відповідних обласних чиновників. І це може бути досить масовим. Президент буде «чистим». Не він же це робить. Робить його команда, роблять його люди, які мають голови і «розум»...
Не хочуть державні чиновники учити історію України, заглядати в її трагічні сторінки, вони нехтують людськими життями. На черзі парламентські вибори 2006 року. Час мине дуже скоро. Прийдуть до влади нові парламентарії. Почнеться зведення рахунків між партіями і т.д. Знову з’являться «винні». Закриті кримінальні справи будуть переглядатися. Можливо, першим законом нового парламенту буде «Закон України про політичні репресії в Україні у 2005 р.». Дай, Боже, щоб до цього не дійшло.
— На Майдані було дано дуже багато обіцянок з боку команди тоді ще кандидата в Президенти з приводу соціальних гарантій і громадянських свобод. Наскільки, на Вашу думку, сьогодні ці обіцянки виконуються?
— Коли йдуть до влади, обіцяють багато. Не стала винятком і теперішня команда Президента Віктора Ющенка. Перше питання, про яке хочу сказати, це забезпечення права на працю, створення нових робочих місць — колишня заява про створення в Україні 5 млн. робочих місць. На жаль, не було вказано, за який період. Статистика на сьогодні по Україні невтішна. Ряд соціальних гарантій не дотримано і в майбутньому їх забезпечувати буде важко через серйозні перебої в економіці.
Для розв’язання соціальних проблем потрібно, щоб стабільно працювала економіка, промисловість і сфера послуг, щоб надійно спрацювали всі необхідні для цього стимули, закони, фінансова система, в якій головне місце належить гривні. Наша гривня не стала легкою, а точніше легкими грошима. Загальний стан фінансової системи не дозволяє легко і дешево отримати позику, а особливо коли йдеться про фізичних осіб. Відсоткові ставки дуже високі.
Щодо громадянських свобод. Теперішня влада, колишня опозиція, відчула на собі і в якійсь мірі абсурдність дій попереднього режиму по забезпеченню громадянських свобод. Тому, йдучи на вибори, команда Президента обіцяла гори й доли. Цього робити не треба було. Достатньо було, напевне, сказати, що є Конституція України, де правам і свободам людини відведено багато місця і ми свято будемо цього дотримуватись і гарантуємо їх забезпечення. Бо, дійсно, в Конституції України правам і свободам, обов’язкам людини і громадянина присвячено другий розділ. До того ж, цей розділ є одним із найбільших, він містить 48 статей із 161 статті Конституції.
Для нової влади з перших днів стало характерним зневажання прав і свобод людини. Число порушень із забезпечення громадянських свобод росте в геометричній прогресії. Інцидент, який стався в кардіоцентрі Ужгорода, засвідчив, що здійснити свої права і свободи не можуть навіть народні депутати, а нелюдські дії правоохоронців до народного депутата Прошкуратової зводять нанівець конституційні права. Тамара Прошкуратова — народний депутат, Герой України, жінка, мати, дружина.
З цього інциденту стає зрозумілим, що з боку влади повага до людської гідності — ніщо. Адже, згідно з Конституцією України, міжнародним правом, жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність особи види поводження і покарання є грубим порушенням прав людини. Норма Конституції України (ст.28) відтворює відповідні положення Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання, прийнятої в 1984 р., учасницею якої є Україна. Заборона катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження і покарання є абсолютною. Навіть виняткові обставини, такі як стан або загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан не можуть служити виправданням. Що можна говорити далі? На що може розраховувати пересічний громадянин?
— Під час передвиборчої кампанії команда майбутнього уряду декларувала різке неприйняття методів, до яких вона вдається сьогодні. Як би Ви нині охарактеризували такі дії?
— Ситуація дійсно цікава. Зрозуміло, що новій владі треба було і по-новому діяти. Ставши біля державного керма, команда виявилася дуже розгубленою. По-перше, навіть перед виборами Президента команда не мала стратегічної програми. Усе зводилося до загальних декларацій. Та й зараз нова влада діє безсистемно, в якійсь мірі командно-адміністративно. Але навіть командно-адміністративна система — це система, яка діє при відповідному режимі, має добрі кадри. А тепер йде шарахання з боку в бік. Паливна криза, спроба ревальвації гривні нічого доброго не дали. Треба жити реаліями, а не, як зауважив Леонід Кравчук, філософсько-трансцендентальними вимірами.
Справи в уряді кепські. Уряд немовби хоче щось зробити, але не може. За таких умов — недалекий час, коли урядовці можуть піти у відставку. Політологи прогнозують, що це може статися восени. Тоді для цього причин буде значно більше, ніж зараз.
— Чи складно бути сьогодні членом СДПУ(О) на Свалявщині?
— Районна організація СДПУ(О) утворена в 1996 р., через рік буде її 10-річчя. 9 років — цікавий період в житті районної організації. Було по-різному. Найскладніший період — це її становлення. Організація була створена, коли головою партії був Василь Онопенко, пізніше головою став Віктор Медведчук. Тепер районна організація нараховує 2050 членів партії, вибуло останнім часом 50 чол., 10 вступило до партії. Серед вибулих є і кон’юнктурники, є й дуже порядні люди, яких я по-людськи розумію. А кон’юнктурники були завжди. Я про них знав. Знав також, що рано чи пізно вони вийдуть з лав партії, як виходили раніше з інших партій. До речі, двоє юристів, які недавно вибули з СДПУ(О), раніше перебували в трьох партіях, зараз їх пригріли в п’ятій партії, пробудуть вони там до 2006 року. А далі...
Заради справедливості скажу, що з боку керівників влади району тотального переслідування наших партійців немає. Були спроби дрібних чиновників. З ними з мого боку відбулася цікава розмова, після чого все стало на свої місця. Наша районна організація має багато позитиву в своїй роботі. Поганого ми нічого не робимо. На виборах ми працювали чітко в межах чинного законодавства, що збираємося робити і надалі. Бути сьогодні членом СДПУ(О) у районі не складно, а цікаво. Шакали гавкають, а караван іде.
— Щодо роботи партії в опозиції. На Вашу думку, що уже сьогодні заслуговує позитивної оцінки, а над чим, можливо, ще варто думати і працювати?
— Партія в опозиції робить свою справу і буде робити її й надалі. Можливо, не все буде вдаватися так, як треба. На мою думку, два головні питання, які партія вирішуватиме в опозиції — це, по-перше, має більшати кількість конкретних справ есдеків, по-друге, організація громадського контролю за діями влади. Опозиції краще було б діяти, якби з’явився закон про опозицію і опозиційну діяльність.
|
