|
Версия для печати
Увечері в п’ятницю, 13 травня, прямо на вулиці був затриманий ще один опозиційний політик. Не в Узбекистані, не в Білорусі, а в зразково-демократичній Україні. Під час прогулянки вулицями Ужгорода секретар Закарпатського обкому Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Іван Різак був узятий під варту працівниками міліції.
Правда, на настійну вимогу тих же карально-правоохоронних органів, опозиціонер був поміщений у лікарню, в 5-метрову «палату» із ґратами, де його охороняють п’ять збройних беркутівців — напевно, на випадок того, якщо есдеки спробують звільнити свого однопартійця, взявши лікарню штурмом. Лікарі констатували, що протягом найближчих 48 годин Івану Різаку потрібний суворий постільний режим.
Ласкаво просимо на нари
Ужгородський інцидент «у п’ятницю, 13-ого» досить слабо вписується в гучну, але малоефективну кампанію з виявлення корупції серед колишніх показних чиновників. По-перше, тому що лідер закарпатських есдеків, а в минулому губернатор області Іван Різак уже був затриманий 11 лютого ц.р., однак увечері того ж дня після візиту групи народних депутатів до прокурора області звільнений під підписку про невиїзд. Після цього Іван Михайлович переніс інфаркт, загострення цукрового діабету, однак ховатися нікуди не збирався й напередодні давав прес-конференцію. Яка необхідність була у тому, щоб затримувати політика? Навряд чи тому, що він міг втекти або заважав слідству.
По-друге, справа, за якою вже другий раз Різака ховають за ґрати, шита білими нитками. Його обвинувачують в «доведенні до самогубства» ректора Ужгородського університету Володимира Сливку, котрий трагічно загинув у травні 2004 р. Реальних доказів у цій справі просто немає, інакше справа б уже давно була логічно завершена в суді. Однак можливо, що зараз, як і в настільки ж «неполітичній» справі Колесникова, знайшовся якийсь «скривджений свідок», котрий готовий сказати все, що потрібно. Більше ні на чому обвинувачення не тримається.
По-третє, арешт Івана Різака дивним чином збігся із прес-конференціями депутатів-есдеків Нестора Шуфрича й Ігоря Шурми, які обнародували деякі непривабливі факти, пов’язані з діяльністю нового закарпатського губернатора Віктора Балоги й секретаря РНБОУ Петра Порошенка.
Нестор Шуфрич, зокрема, повідомив, що зараз активно вивчається інформація щодо наявності в Балоги грошових рахунків у закордонних банках і майна в Угорщині. Критично відгукнувшись про кадрову політику закарпатського губернатора, Нестор Іванович навів у приклад «недавню доповідну записку Порошенка Президентові Ющенку про те, що голова Мукачівської райдержадміністрації Токар тримає бандитський «общак». І наостанок нагадав також про декілька кримінальних справ, у яких фігурували Балога й члени його родини, порадивши Балозі «не здавати депутатський мандат, оскільки у Віктора Івановича є за що переживати».
(До речі, після цитування слів Нестора Шуфрича в стрічці новин у редакцію From-UA подзвонили із приймальні Петра Порошенка й попросили спростувати як таку, що не відповідає дійсності, інформацію, у якій фігурував їхній шеф).
А Ігор Шурма на своїй прес-конференції представив журналістам факти незаконної діяльності фірм, які мають відношення до П.Порошенка. Як повідомив Ігор Михайлович, цілий ряд підприємств, пов’язаних з нинішнім секретарем РНБО Петром Порошенком, отримали прибуток від незаконних експортних операцій і відшкодування ПДВ в особливо великих розмірах. За словами І.Шурми, в 2003—2004 рр. зазначені підприємства потрапляли в поле контролю органів податкової адміністрації. Однак відповідна кримінальна справа наприкінці грудня 2004 р. була закрита, а зібрані докази злочинної діяльності вилучені зі справи й знищені.
У цьому контексті виходить так, що арешт незахищеного ніяким імунітетом Івана Різака став відповідним ударом деяких представників влади, незадоволених балакучістю опозиціонерів. Як заявив у коментарі для From-UA народний депутат Михайло Добкін, «у нас є інформація про те, що команду слідчому затримати І.Різака дав безпосередньо прокурор області Юрій Бенца... Є інформація, що команду Ю.Бенці дав безпосередньо П.Порошенко».
Лихо із цими прокурорами
До речі, спроба народних обранців зустрітися із прокурором області й одержати від нього пояснення не увінчалася успіхом. Секретар Юрія Бенци повідомив, що в його шефа «різко схопило серце й він поїхав робити кардіограму». «Бажаю йому видужання. Дуже сподіваюся, його хвороба не пов’язана з тим, що він довідався, що в Ужгород прибула група народних депутатів», — сказав Михайло Добкін.
Правда, для «Української правди» захворівший прокурор знайшов у собі сили й розповів, що, як ми й здогадувалися, у справі Різака з’явилися «нові обставини» і «докази». А у відповідь на припущення про «замовлення зверху» шляхетно обурився: «Це просто смішно. Це навіть допустити неможливо! Є чи ні підстави для затримки, визначає слідчий, і ні я, ні Генпрокурор не можуть дати йому вказівки». Так, мабуть, перед кришталево чесною прокуратурою доведеться, напевно, вибачатися за настільки безглузде й навіть образливе припущення.
Петро Порошенко також відкинув обвинувачення, заявивши, що, «безумовно, законодавство України не дає можливості Президентові, Держсекретареві й секретареві РНБО впливати на слідчого». Якби все було так просто, Петре Олексійовичу, то ми б уже жили у світі суцільного благоденства...
Якщо вже мова зайшла про прокурорів, то можна згадати про те, що Микола Гошовський, прокурор Закарпатської області, котрий відпустив Івана Різака 11 лютого під підписку про невиїзд, через два дні після цього був раптом звільнений з посади «за власним бажанням». Однак наприкінці квітня Броварський суд виніс рішення про відновлення його на посаді прокурора Закарпатської області через грубе порушення ст.38 Кодексу законів про працю (розрив трудової угоди з ініціативи працівника). «Швидше за все, суд одержав докази, що Гошовський написав заяву про звільнення під тиском», — повідомила прес-служба обласної прокуратури.
Тому поведінку Юрія Бенци цілком можна зрозуміти: він уже майже не прокурор Закарпаття, однак, безумовно, хотів би успішно продовжувати кар’єру. А всю правоохоронно-силову сферу від імені Віктора Ющенка курирує Петро Порошенко. Тому навіть гарячих учасників «помаранчевої революції» навряд чи вразить розповідь про незалежних слідчих обласної прокуратури...
А смисл?
Перші сто днів нової влади були присвячені в основному платі за рахунками тим, хто брав участь у її переможному марші. Тому особиста активність нових призначенців, що розчищають для себе поле діяльності, чудово поєдналась із загальною лінією влади на продовження шоу, початого на Майдані й задовго до нього.
Однак тепер хаотична суєта окремих губернаторів і секретарів починає бити по загальному іміджу влади. За сто днів по жодній з голосних «корупційних» справ навіть не світить судова перспектива. Зате було багато гучних «запрошень на допити», кілька загадкових «самогубств» і двоє явно політичних в’язнів — голова Донецької обласної організації Партії регіонів Борис Колесников і голова Закарпатського обласного комітету СДПУ(О) Іван Різак.
Подібні арешти, безсумнівно, згуртовують опозицію й дають їй можливість проявити себе. За сто днів нової влади Партія регіонів практично вийшла в лідери партійного рейтингу, а СДПУ(О) збільшила свій відсоток більш ніж в 2,5 рази.
Один з лідерів Партії регіонів Тарас Чорновіл назвав новий арешт «загальною практикою, що проводить на сьогодні керівництво держави». На його думку, «у випадку І.Різака, у випадку Б.Колесникова обрані ті люди й ті справи, по яких потім при першому бажанні можна буде справи легко й спокійно закрити. Звичайно, доведеться пожертвувати декількома слідчими, яких треба буде звільнити за нібито неправильно розроблену операцію й ведення слідства».
Якої саме віддачі від своєї карально-правоохоронної діяльності очікує нова влада — здогадатися складно. Розгромити в такий спосіб опозицію не вдається, скоріше навпаки, виходить інтенсивне збільшення популярності й відточування форм опору опонентів. Спроби в такий спосіб завоювати авторитет у масах теж малоефективні: реальні порушники не несуть покарання, колишні корумповані кадри заміняються новими, нічим не кращими, але більш голодними. Розчарування відсутністю обіцяної на Майдані манни небесної вже не можуть зупинити ніякі видовища.
Нову думку подав міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, котрий вирішив перейняти грузинський досвід. На його думку, треба звільняти від обвинувачення тих «корупціонерів» і «порушників», які добровільно «повернуть награбоване» державі. При Саакашвілі так затримували великих бізнесменів і колишніх чиновників, які, сплативши солідну суму, миттєво перетворювалися у вільних і добропорядних громадян. Трохи нагадує захоплення «ясиру», яким промишляли деякі «дикі народи» Кавказу й Причорномор’я. Однак хоч якась користь від «антикорупційної штурмівщини».
Але стосовно опозиційних партій ноу-хау Саакашвілі явно не годиться. Нічого, крім вирощування рядів опонентів, не виходить...
|
