|
Версия для печати
Справа Різака: про що мовчать прокурори та опозиціонери, або як не стати заручником "заклятих друзів".
Арешт Івана Різака міг би перетворитися на сенсацію. Але став фактично лише ланкою у довгому ланцюзі, який одні схильні називати "декриміналізацією суспільства", інші - "розправою з опозицією". Надто вже багато порушується у нашій державі "резонансних справ", надто багато колишніх високопосадовців потрапляють якщо не за грати, то в переліки "фігурантів". У нещодавньому інтерв`ю телеканалу "Інтер" міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, що зараз у впровадженні знаходиться 248 кримінальних справ, де обвинуваченими є щонайменше голови районних державних адміністрацій. І все ж справа Різака є по-своєму унікальною, і вже точно - особливою. І ось чому.
По-перше, колишній голова Закарпатської облдержадміністрації обвинувачується за ст. 120 Кримінального кодексу — доведення до самогубства. Зауважте — не за господарські злочини, не за розкрадання чи привласнення державних коштів і навіть не за пряме насильство. Вже пізніше йому також кваліфікували ч.3 ст.365 Кримінального кодексу — зловживання службовим становищем, що призвело до тяжких наслідків. Але фактично мова йде про один і той самий злочин, бо під тяжкими наслідками, за словами губернатора Закарпаття Юрія Бенса, й розуміється власне самогубство ректора Ужгородського національного університету Володимира Сливки. По-друге, досудове слідство у справі Івана Михайловича провадиться не без великих знаків запитань. Утім, процесуальними порушеннями слідство не дивувало ні за старої, ні за нової влади. Однак цього разу справді є речі доволі дивовижні. Судіть самі. Вперше Різака затримують за підозрою у вчиненні все того ж "доведення до самогубства" у середині лютого 2005 року. Під час перебування в ізоляторі тимчасового утримання у підозрюваного стається інфаркт, і його госпіталізують до Закарпатського обласного кардіологічного диспансера. Справу паралельно спускають на гальмах. Упродовж трьох місяців, незважаючи на те, що кримінальну справу не закрито, опозиція й у вус не дме, щоб якось захистити свого чільного соратника. Все гаразд! Різак лікується спочатку в лікарні, потім повертається додому, слідчі ніякої особливої активності не виявляють, ба, навіть перевищують встановлені строки досудового слідства (Кримінально-процесуальний кодекс передбачає 2 місяці як загальний строк), справу до суду не передають, ніякого розголосу немає... Таке відчуття, що про Івана Різака просто забули. Але всьому приходить край — в Ужгороді змінюють прокурора, і новий "обласний наглядач" 13 травня знову затримує Різака та обирає запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Аргументується це тим, що "були отримані нові докази, .відбулася судова, судово-психіатрична експертиза за матеріалами справи і допитів". Чи не надто "хвилеподібним" є досудове слідство у цій справі, щоб повністю виключати, так би мовити, сторонній вплив?
Третьою причиною, чому ця кримінальна справа особлива, є дещо несподівана реакція всіх зацікавлених у тому чи іншому її фіналі. Так, Юрій Бенс досить нервово відреагував на припущення журналістів щодо особистої вказівки Петра Порошенка заарештувати Різака. "Це просто смішно. Це навіть допустити неможливо! Чи є підстави для затримання, визначає слідчий, і ні я, ні генпрокурор не можуть дати йому вказівку", — сказав Бенс. Ну, секретар РНБОУ справді вказівку дати не може, але може "порадити". Що ж до прокурорів, то вони за кримінально-процесуальним законом не просто можуть, але й у деяких випадках зобов`язані давати слідчому вказівки, які є обов`язковими до виконання, і прокурор області цього не знати просто не може.
Опозиція теж поводить себе трохи підозріло. Після тримісячної мовчанки піар-кампанія під назвою "Колескіков-2" виглядає щонайменше дивною. "Іван Різак став жертвою брудної політичної помсти, організаторів якої слід шукати у високих київських кабінетах. Переслідувачі Різака не зупинились і перед тим, що стан його здоров`я, внаслідок нещодавно перенесеного інфаркту, лишається дуже нелегким", — йдеться у заяві, поширеній прес-службою СДПУ(о). Розчулює й чергування народних депутатів у палаті лікарні, куди з гіпертонічним кризом потрапив Іван Різак невдовзі після повторного затримання. Нестор Шуфрич та Михайло Добкін буквально не відходять від ліжка свого однопартійця. А де ж ви були раніше, панове? У опозиціонерів є ще одна дивина: звинувачуючи Петра Порошенка в "особистому інтересі", вони чомусь не уточнюють у чому цей інтерес полягає. Всім відомо, що Порошенко опікується цукерками, але чи причетний він до закарпатської деревини чи іншого бізнесу у цьому регіоні, в якому дорогу йому міг перейти Різак? Якщо так, то де ж підтвердження, факти, хоча б припущення?
Наразі рано говорити про те, чим все це закінчиться. Але вже зараз потрібно говорити, з чого все почалося. Але про це мовчать усі. Прокуратура апелює до таємниці слідства, а члени СДПУ(о) — до політичних репресій. Але до фактів не звертається ніхто. Більше того, все очевиднішим є те, що за лаштунками йде велика гра, подробиці якої зовсім не хочуть розголошувати ні нова влада, ні нова опозиція. Сподіваючись, вірогідно, одержати в цій грі перемогу.
|
