|
Версия для печати
В області відбулися масові та незаконні звільнення з посад. Як повідомив І.Різак, лише членів СДПУ(о) було звільнено близько 200 осіб, не кажучи про тих, хто не є об’єднаним соціал-демократом, але підтримував на президентських виборах кандидатуру В.Януковича.
Про сто днів в опозиції екс-губернатор Закарпаття, секретар обласного комітету СДПУ(о) Іван Різак розповів представникам обласних друкованих засобів інформації на зустрічі, яка відбулася в Ужгороді у вівторок.
Звертаючись до журналістів зі вступним словом, Іван Михайлович зауважив, що зустріч є першою прес-конференцією після відставки з посади голови облдержадміністрації і першою в якості секретаря обкому СДПУ(о).
— Понад тримісячний період, що минув з часу зміни влади в області, позначився багатьма подіями в житті партійної організації об’єднаних соціал-демократів, яку я очолюю, а також в моєму житті як політика, — сказав І.Різак. — У зв’язку з тим, що кандидат у Президенти України В.Янукович, якого підтримувала на осінніх виборах СДПУ(о), не здобув перемогу, партія цілком закономірно оголосила про перехід в опозицію.
Це рішення виявилося хоч і не простим, але єдино можливим і логічним політичним кроком для партії, яка, по-перше, у травні цього року відзначатиме 15-річчя з дня свого заснування, тобто представлена у політичному житті країни від початку державної незалежності; по-друге — є однією з найчисельніших і найструктурованіших політичних організацій в державі; по-третє — двічі поспіль на виборах до Верховної Ради подолала прохідний бар’єр і стала парламентською; по-четверте — була тривалий час представлена в органах виконавчої влади на центральному та місцевому рівнях».
Іван Різак наголосив, що «в умовах, коли між новою владою і СДПУ(о) є принципові розбіжності в питаннях внутрішнього розвитку й зовнішньополітичного курсу держави, перед об’єднаними соціал-демократами постав вибір — або бути класичною опозицією, або зійти у т.зв. «політичне болото». СДПУ(о) зробила впевнений вибір на користь класичної опозиції».
Перехід в опозицію для більшості членів партії в Україні і на Закарпатті зокрема, виявився досить складним і неоднозначним процесом, визнав екс-губернатор області. Адже досвіду перебування в класичній опозиції в об’єднаних соціал-демократів практично немає. «Навіть ситуація, в якій опинились об’єднані соціал-демократи Закарпаття у 2000 р. під час т.зв. «департизації», суттєво відрізнялась від нинішньої, оскільки тоді СДПУ(о) протидіяла незаконним діям окремих посадових осіб регіональної влади, а в цілому підтримувала курс Президента України і центральної влади. Іншими словами, про системну опозицію тоді мова не йшла», — зауважив І.Різак.
Тим не менше, на переконання секретаря обкому СДПУ(о), очікування політичних опонентів на повну деморалізацію і організаційний розвал обласної партійної організації СДПУ(о) виявилися марними. Відхід від партії людей, які з багатьох причин виявилися не готовими працювати за межами влади, виявився закономірним і був сприйнятий абсолютною більшістю партійців без надмірних емоцій та з належним розумінням. «За останні три місяці ми нікого силоміць не тримали і ніяких перепон виходу з партії не створювали», — сказав лідер об’єднаних соціал-демократів Закарпаття.
Обком СДПУ(о) за рідкісними винятками не коментував публічні випади своїх вчорашніх однопартійців, які публічно обливали брудом партію та її керівництво, забувши при цьому, що саме завдяки СДПУ(о) отримували високі посади, почесні звання та громадське визнання.
За словами І.Різака, за майже стоденний період роботи в нових умовах партійні ряди обласної організації СДПУ(о) розсталися з близько 1800 особами, і зараз нараховують близько 40 тисяч членів. Змінено 11 з 17 секретарів райкомів та міськкомів партії, на третину оновлено керівні органи обласної парторганізації.
Тим не менше, незважаючи на труднощі й нездорову морально-психологічну атмосферу, що склалась в області після зміни влади, всі без винятку конференції районних і міських партійних організацій СДПУ(о), а також обласна партійна конференція, яка відбулась 29 березня ц.р., одноголосно підтримали рішення Політбюро партії про перехід в опозицію. Таку ж одностайну позицію висловила закарпатська делегація на ХІХ з’їзді СДПУ(о) 2 квітня 2005 р., який закріпив своїм рішенням новий статус партії як опозиційної політичної сили.
Іван Михайлович розповів, що обласна партійна організація активно включилась в процес реалізації опозиційного політичного курсу СДПУ(о) і робитиме все для недопущення зниження темпів розвитку економіки, погіршення соціально-економічних показників і рівня життя людей, досягнутого попереднім керівництвом держави і уряду. І.Різак пообіцяв, що партія вестиме жорсткий контроль за виконанням передвиборчих обіцянок і декларацій нової влади та протидіятиме будь-яким формам порушень прав і свобод громадян.
За період перебування в статусі опозиційної політичної сили, Закарпатська парторганізація уже чітко заявила про своє категоричне несприйняття й засудження таких явищ як люстрація та політичні переслідування людей.
Ні для кого не секрет, що в Закарпатті відверті й неприховані переслідування людей за політичні переконання й підтримку на виборах В.Януковича розпочалися відразу ж після зміни влади. Ці переслідування супроводжувалися й продовжують супроводжуватися приниженням, образами й відвертими порушеннями конституційних прав та свобод громадян. У районних державних газетах відкрито друкувалися «чорні списки» людей, яких безпідставно, з позиції політичної помсти, звинувачували в неіснуючих порушеннях й вимагали звільнення з роботи.
В області відбулися масові та незаконні звільнення з посад. Як повідомив І.Різак, лише членів СДПУ(о) було звільнено близько 200 осіб, не кажучи про тих, хто не є об’єднаним соціал-демократом, але підтримував на президентських виборах кандидатуру В.Януковича. Крім працівників органів влади обласного та районного рівнів, переслідування торкнулися сільських голів, директорів шкіл і клубів, простих лікарів та вчителів. Надзвичайно негативним є і те, що до політичних переслідувань активно залучаються правоохоронні та контролюючі органи. Третій місяць поспіль керівники підприємств і установ, сільські голови, які або є членами СДПУ(о), або підтримували на виборах Януковича, перебувають під пресом кримінальних справ і неперервних перевірок контролюючих органів.
Екс-губернатор Закарпаття відзначив, що простежується явна тенденція, коли порушуються і розслідуються кримінальні справи за наслідками т.зв. «фальсифікацій» на виборах лише з боку представників В.Януковича, в той час, як на непоодинокі факти порушень і фальсифікацій на користь В.Ющенка правоохоронні органи чомусь «закрили очі». Не менш показовою з точки зору політичної кон’юнктури, на думку І.Різака, є справа про т.зв. «фальсифікацію мукачівських виборів», по якій нещодавно затримано В.Дядченка і В.Дернового.
«Через рік слідства, яке до цього чомусь не знаходило фактів «фальсифікацій»; після 7 судових рішень різних рівнів, які підтвердили законність виборів; після покарання і судових вироків хуліганам, які вчинили бійки на дільницях; і навіть після того, як невідомим чином мером Мукачева став не Нусер і Балога, а В.Петьовка, вибори якого ще 2 роки тому визнані судом недійсними, сьогодні чомусь арештовують людей, котрі не мали жодного відношення до цих виборів», — сказав Іван Різак.
Секретар обкому СДПУ(о) запевнив, що об’єднані соціал-демократи Закарпаття мають солідний політичний потенціал у вигляді конкретних соціально-економічних показників і добрих справ, здійснених за період перебування на чолі регіональної влади. «Нашій партійній організації є з чим іти до людей, а тому ми впевнені у своїй політичній перспективі на наступних виборах навесні 2006 року», — завершив Іван Різак.
Далі він відповів на питання представників обласних друкованих видань.
В’ячеслав ГАНИЧ, «Світогляд»:
— У ці дні минає 100 днів роботи нової обласної влади. Як би Ви, як колишній керівник краю, прокоментували перші підсумки її діяльності, адже з точки зору пересічного закарпатця із задекларованого поки що їй дуже мало вдалося зробити, а очікуваного поліпшення життя так і не сталося.
— Мені останнім часом часто задають це питання. Дуже важко давати оцінку, оскільки за чотири місяці я так і не познайомився із жодним із показників соціально-економічного розвитку області в засобах масової інформації. Тому коментувати, якою є динаміка розвитку, не можу. Єдине можу сказати, що сьогодні нас турбує кілька речей. Про них добре знають жителі області.
По-перше: серйозно зростають ціни на житлово-комунальні послуги, зростають ціни на пасажирські перевезення. Незважаючи на кроки уряду із стабілізації цін на енергоносії, на наших автозаправках часто почав зникати бензин, особливо марки А-95, навколо якого було стільки політичних дискусій.
Я, на жаль, не бачу, з яких частин складається бюджет розвитку і які капвкладення в конкретні соціально значимі об’єкти будуть у 2005 р. Турбує також відсутність інформації про те, наскільки реалізується протипаводкова програма в області, оскільки це безпосередньо пов’язано з життєдіяльністю краю. Я думаю, що й ціни на продукти харчування, і ціни на ліки, які суттєво зросли останнім часом, дають підстави говорити про те, що соціальна ситуація в області зовсім непроста. Мені здається, що, дотримуючись принципів прозорості, влада повинна про це відверто говорити, не приховуючи реальних цифр, і розповідати, які заходи вживаються владою для стабілізації соціально-економічної ситуації. А в тому, що ситуація потребує серйозного втручання, я не сумніваюся.
— За час Вашого губернаторства «фішками» діяльності обласної виконавчої влади було погашення заборгованості із зарплати та реформа у лісовому господарстві. Коли Ви ставали головою ОДА, заборгованість із зарплати в області складала понад 14 млн. грн. Коли залишали цю посаду — заборгованість скоротилася до 300 тис. грн. Зараз, уже за нової влади, заборгованість знову чомусь зростає і вже сягнула 2 млн. грн. Що сталося? Аналогічний парадокс і в лісовій галузі. Якщо Вашій команді вдалося зробити її прибутковою, то зараз, згідно з даними управління статистики, вона стала збитковою.
— Щодо заборгованості із зарплати. Я вже неодноразово говорив про те, що ми досягли ще не настільки стабільної ситуації, щоб це питання було поза увагою органів влади. Життя показало, що поки влада займалася кадровими змінами й іншими питаннями, заборгованість із зарплати все-таки зросла. Тому я думаю, що доведеться органам влади на всіх рівнях спільно з прокуратурою дуже системно займатися заборгованістю, якою ми займалися щоденно. Ця проблема була предметом розгляду майже щоденних селекторних нарад. Мене часто критикували за жорсткі підходи до вирішення цього питання. Переконаний, що і на загальнодержавному рівні, де заборгованість зросла і становить сьогодні понад мільярд гривень, підходи повернуться ті ж самі, оскільки без доброго адмінресурсу, в т.ч. із залученням прокуратури, ми цього не позбудемося.
Заборгованість із зарплати — серйозна соціальна проблема, але Ви знаєте, що це й серйозна проблема тіньової економіки, оскільки тут є багато проблем і з виплатою зарплати в конвертах, з якою, я так розумію, знайомі і журналісти, бо вже є навіть цілий профспілковий рух в Україні.
Що стосується лісової галузі. Хотів би нагадати, що незважаючи на дуже здоровий скептицизм, який справді мав під собою основу, пресинг на органи влади був дуже серйозний. Особливо, до моєї декларації у вересні 2002 р., де я говорив, що влада не дасть жодного дозволу на вивезення кругляку. Я говорив навіть про юридичні акценти. Адже як таку заборону важко запровадити. Але створити умови, щоб кругляк не вивозили, можна.
Тому ми створили такі умови. Ми відмовилися від практики надання певних дозволів в облдержадміністрації, бо це однозначно є джерелом корупції і ми знаємо, до чого це призводило раніше. Можу впевнено сказати, що облдержадміністрація більш як за два роки мого керівництва не дала жодного такого дозволу. І ті мізерні відсотки від загального експорту круглого лісу — це був ліс з інших областей, який дуже ретельно перевірявся. Інколи навіть встановлювалося, що під маркою інших областей пробували вивезти закарпатський ліс. Але тут позиція правоохоронців була надзвичайно жорсткою.
Тому незважаючи на «комплексні» підходи тих, хто намагався займатися вивезенням кругляка, ми цю систему поламали.
Я вважаю також нашим успіхом, що президент підтримав нашу ініціативу, насамперед науковців, ініціатором якої був Василь Іванович Комендар та Мирон Михайлович Цюбик, про те, що вперше в державі була створена інспекція лісів. Про це зараз забувають. А я вважаю, що це був дуже серйозний перелом.
Іван КОЛОДІЙ, «РІО»:
— Як Ви прокоментуєте заяву Василя Мангура?
— Мукачівські вибори — карта не нова. Звинувачень з цього приводу я вже багато пережив, була навіть постанова Верховної Ради України, в якій давалася політична оцінка цій події. Перед тим, як коментувати, скажу, що в нас побудова влади настільки погана, що рано чи пізно, але політична реформа повинна відбутися. Поки ж що маємо таку ситуацію, що, коли щось станеться на державному рівні, винний або Президент, або прем’єр-міністр, на місцевому рівні це — губернатор.
Люди, які потерпіли поразку на мукачівських виборах, звісно, у першу чергу шукали і шукають винних. Ситуація навколо цих виборів багато аналізувалася в засобах масової інформації. Свої рішення щодо них винесли сім судів, тому мені нема що додати. Про конкретні дані, про слідчі дії та про якісь нові аргументи, що з’явилися, через які можна притягувати до кримінальної відповідальності та арештовувати людей, я не знаю.
Що стосується Мангура, то мої колеги по партії, оцінюючи його вчинок, кажуть, що це слабкодуха людина. Я з цим не погоджуюся, бо Мангура до слабкодухих не відношу. Про його заяву я б сказав, що це верхня межа цинізму і не тільки політичного, але і людського. Він чудово знає, що про своє бажання працювати в органах юстиції він говорив ще, будучи на посаді начальника управління юстиції області, і я неодноразово підтверджував, що сприятиму цьому. Більше того, на зустрічі між мною, Нестором Шуфричем і Віктором Балогою, яка відбулася одразу після призначення нового голови (вони можуть це підтвердити), ми також обговорювали це питання. Як повідомив нас новопризначений голова ОДА, Василь Мангур написав заяву про звільнення за власним бажанням якраз з метою подальшої роботи у судових органах. Оскільки ж судді у нас не є представниками політичних сил, то рано чи пізно він все одно вийшов би із партії. Але те, як він це зробив, не вкладається ні в які рамки. Цю людину я підтримував з усіх точок зору і робив все можливе, що вона мала можливість себе реалізувати.
Що ж до інформації про фальсифікацію результатів виборів, яку оголосив Мангур, то я здивований по суті. При всьому тому, що в нас влада не є ідеальною, не може голова ОДА займатися тим, щоб дзвонити і розставляти людей, не може вказувати, хто де має стояти, біля якого входу — чорного чи заднього — у мукачівській мерії. Думаю, що Василь Мангур переоцінив себе у лавах партії, повівшись дуже негідно стосовно своїх однопартійців. А як юрист, він дав досить «смішну» оцінку мукачівським виборам, зважаючи на те, що, коли я з ним консультувався як із начальником управління юстиції щодо можливих порушень, він підтверджував, що вибори пройшли згідно з чинним законодавством. Цю думку він неодноразово обґрунтовував і в засобах масової інформації. Я принципово залишаюся на позиції, що є слідство, яке дасть оцінку всім подіям і заяві Василя Васильовича Мангура у тому числі.
Микола КОШУТА, «Карпатський Євроміст»:
— Щодо «смішної» юридичної оцінки. Як Ви вважаєте, чи може така людина виконувати обов’язки судді?
— Не хотів би я коментувати кар’єру. Нехай у нього все буде добре у цьому плані. Я розумію, що він пережив важкі часи... У нього був важкий психологічний стан. Однозначно, це людина, яка зі своїми принципами залишилася в минулому. Можу сказати, що проблема «Мангур» не є проблемою для об’єднаних соціал-демократів і такою, що негативно вплине на їх подальшу діяльність. І в 2006 році Ви в цьому переконаєтеся.
— Що Ви думаєте про так звану додаткову доказову базу?
— Напевно, стосовно двох заарештованих людей нема сьогодні серйозних юридично обґрунтованих претензій, тому й була вибрана інша форма захисту результатів мукачівських виборів, оскільки рано чи пізно за арешти людей треба відповідати. Тому і вибрали публічну форму дискусії, щоб максимум компрометувати образ колишньої влади. Якщо Мангур має якісь факти фальсифікації, то треба йти до слідчого і повідомляти про це. Тим більше, що за інформацією того ж Мангура, він уже неодноразово давав свідчення і чомусь жодного разу не говорив про нові докази.
За рік, що пройшов після виборів, відбулося вже чимало процедурних моментів, які ставали відомими громадськості і які не підтверджували, що результати виборів були сфальсифікованими. Згадайте хоча б історію з протоколами, які наче були у народних депутатів, але які чомусь так і не були представлені в жодному суді.
Однозначно, що т.зв. «мукачівська карта» носить суто політичний підтекст. Для того, аби ми не дискутували про реальні речі, які відбуваються в регіоні, про проблеми, яких маємо сьогодні чимало, і які б’ють по гаманцю громадян, а обговорювали знову і знову мукачівські вибори.
Те ж відбувається і на загальнодержавному рівні. Уже навіть Президент Ющенко з цього приводу висловив обурення, оскільки щодня йде інформація тільки про відкриття кримінальних справ та боротьбу з корупцією. Я вже говорив неодноразово, що публічними заявами про викриття тієї чи іншої кримінальної справи від нагальних проблем не відійдеш. Боротьба з корупцією ведеться не тільки на сторінках газет. Правоохоронні органи повинні налагодити системну роботу, аби боротися з економічним підґрунтям корупції.
Однозначно, що чи через сто днів, чи через шість місяців доведеться говорити про конкретику. Рано чи пізно, а люди спитають, що ж реального зроблено новою владою, окрім заяв про прозорість та відкритість. І рано чи пізно, але люди порівняють, що при соціал-демократах про політичну однопартійну заангажованість тільки і говорили (в основному опоненти), реально ж на посадах у виконавчих органах перебували представники десятка політичних партій. Сьогодні ж, незважаючи на розмови про політичну незаангажованість, люди тисячами звільняються тільки за те, що є представниками не тієї політичної сили. Я не вірю, що в Україні маємо більше 18 тисяч політично вагомих посад, з яких треба було звільняти людей.
Алла КОХАН, «Соціал-демократ»:
— У своїх інтерв’ю Ви часто наголошували на співпраці з фракцією СДПУ(о) у Верховній Раді для вирішення проблемних питань області. Яким сьогодні є механізм співпраці, коли Ви вже не при владі?
— На посаді голови ОДА, якщо Ви пам’ятаєте, я завжди чітко висловлювався за те, щоб, незважаючи на політичні підходи, парламентарії, представники різних політичних сил об’єднувалися там, де мова йде про конкретні інтереси Закарпатської області. На жаль, нам не вдавалося цього вирішити через певну політичну заангажованість окремих депутатів і виходячи з того, що попереду були вибори-2004. З першого дня перебування на посаді я відчував, що саме цей «осінній бар’єр» 2004 року серйозно давить на позиції окремих депутатів, які на той час були в опозиції.
Стан не змінився, ми і сьогодні серйозно аналізуємо соціально-економічну ситуацію, зважаючи на те, що проблемних питань є досить. Ми підготували конкретні пропозиції, які будуть наступного тижня оголошені в парламенті. З ними можна ознайомитися навіть у нас в апараті прес-служби.
Думаю, що ці пропозиції дадуть можливість вирішувати конкретні соціально-економічні питання. Мова йде про фінансування окремих програм Закарпатської області і вирішення конкретних економічних питань, які дадуть можливість покращувати добробут наших краян. Бо я вважаю, що і у влади, і в опозиції мета одна — покращення добробуту людей. У цьому плані ми принципові, і це я задекларував на зустрічі з головою Закарпатської ОДА В.Балогою. Незважаючи на різні політичні підходи, наша фракція і наша партія будуть максимально включені у процес реалізації соціальних програм у Закарпатській області. Думаю, що в цьому не відступить ні облдержадміністрація, яка, переконаний, зацікавлена в співпраці з більшістю політичних сил для залучення конкретних коштів в область, ні ми. Тому це одна із тих спільних тем, яку ми можемо сьогодні разом із владою вирішувати, в т.ч. і через можливості фракції об’єднаних соціал-демократів.
Іван КОЛОДІЙ, «РІО»:
— Після мукачівських виборів Ернест Нусер казав, що він порадився з Вами і вирішив зняти свою кандидатуру. Чи він спробував з Вами якось зв’язатися перед тим, як іти працювати в ОДА?
— Я пам’ятаю нашу розмову з Ернестом Ернестовичем Нусером. Дійсно, склалася така ситуація, коли були погрози і йому, і членам його сім’ї. Ви знаєте, що він спілкувався і з спостерігачами із Ради Європи, і прийняв таке рішення. Тому я тоді не радив йому, а фактично погодився з його рішенням. Щодо теперішнього вибору Ернеста Ернестовича... Я був категорично проти, щоб він ішов з посади заступника голови обласної ради, тому що я не бачив на той час причин для відставки ні голови облради, ні його заступника. Це були більше політичні емоції, ніж тверезий прагматичний підхід, оскільки обласна рада дуже серйозно працювала і в співпраці з ОДА було зроблено в області багато значимих речей.
Його призначення, звичайно, було для мене несподіваним кроком, але приємним. Ернест Нусер, як я вже говорив неодноразово, нагороджений золотою медаллю «Карпатського Єврорегіону» за вклад у розвиток транскордонного співробітництва, на його рахунку — налагодження дуже багатьох зв’язків з посольствами, з друзями у близькому і дальньому зарубіжжі. Пам’ятаєте, на одній із прес-конференцій я розповідав, як представники Європи були дуже здивовані, коли, будучи впевненими, що мають справу із представником бандитів, побачили, що людина вільно переходить на ту чи іншу іноземну мову — німецьку, чеську, угорську — оскільки представники саме цих країн були першими спостерігачами на мукачівських виборах, то, звичайно, це міняло їхнє уявлення про кандидата у мери Мукачева, який представляє т.зв. бандитську владу.
Я думаю, Ернест Ернестович серйозно реалізує свій потенціал, свої особисті зв’язки, а це далеко не останнє у міжнародних стосунках влади, і досягне вагомих успіхів. Оскільки він був дуже серйозним помічником у цьому аспекті, перебуваючи на посаді заступника голови облради. Я й сьогодні переконаний, що він погарячкував, коли давав заяву про відставку.
Петро ГОЙС, «РІО»
— Чи залишились у правоохоронних органів до Вас питання, чи вже всі справи закриті?
— Виходячи з останнього інтерв’ю прокурора області, я зрозумів, що питань до мене є ще багато. Я хотів би ще раз наголосити і сьогодні, що я готовий відповісти на всі питання щодо того, у чому мене звинувачують, хоча розумію, що у цих аспектах багато суто політичних підходів, оскільки дуже багато «привітів» передається через засоби масової інформації. Тому я думаю, що найближчим часом з’ясуємо усі питання, які до мене є. Але однозначно кажу, що правоохоронним органам треба інформувати про конкретні результати роботи, а не просто про те, що потрібно зробити стосовно представників учорашньої влади. Підхід у цьому плані має серйозно помінятися. 100 днів — це був період, де переважали емоції і бракувало здорового прагматичного підходу до вирішення соціально-економічних питань, проблем боротьби з корупцією, тіньовою економікою. Тому я думаю, що влада налагодить свою роботу саме на цьому напрямку.
Олег ЛАДИЖЕЦЬ, «Вісті тижня-Центр»:
— На Вашу думку, чому навколо мукачівських виборів продовжується стільки перипетій? І чому не було дано ні рік тому, ні тепер принципової оцінки подіям? І ще: чи не «виб’є» з колії СДПУ(о) нова провладна партія?
— Зараз я вже можу сказати, що ми недооцінили значення подій навколо мукачівських виборів. Ми поставилися до них, як до події місцевого значення і не думали, що вона матиме такий навіть міжнародний резонанс. Мукачево нехай не перше, але і не друге місто в області, однак вибори голови, як нам тоді здавалося, не могли бути настільки важливими, особливо, з точки зору наступних президентських виборів. Ми можемо згадувати дуже багато речей, у тому числі і всі рішення судів (до речі, одне з яких взагалі забороняло будь-які вибори). Однозначним є те, що ми не вловили ту межу, де юридичні аспекти переходять у політичні.
Наприклад, коли мене політично звинувачували у тому, що я довів до самогубства Сливку, мені було по-людськи боляче, оскільки ця людина зробила чимало для мене особисто і для моєї родини. Однак я намагався поставитися до цього з точки зору політичної доцільності подібного, бо, коли нема приводу для звинувачень, то знаходяться якісь неймовірні факти. Але я ніколи не думав, що це все перейде до юридичних оцінок і мене не тільки допитуватимуть з цього приводу, але і затримають як основного підозрюваного.
Що ж до мукачівських виборів, то ми також недооцінили політичне значення цих подій. Коли стало зрозуміло, що тема вже неактуальна, оскільки це був піар-хід, в силу вступив другий етап: людей почали арештовувати і звинувачувати у фальсифікації виборів.
Чому так відбувається, треба дуже добре подумати і на рівні регіонів, і на державному рівні. Треба по-іншому подивитися на всі проблеми і не дистанціюватися від діяльності правоохоронних органів. Пам’ятаєте, за часів мого губернаторства будь-яка перевірка податкової подавалася опозиційними газетами, як наїзд за вказівкою губернатора? Можна ще пояснити вибори як тактичний піар-хід опонентів, однак, коли процес дійшов до арешту конкретних людей, то юридичний аспект уже не піддається поясненню. Це суто політична справа.
Зрозуміло, що найзахідніший регіон, який показував і хороші соціально-економічні показники, і не ті результати на президентських виборах, дратує багатьох. Я впевнений, що всі сьогоднішні події — це не стільки намагання оцінити минуле, скільки деморалізувати нас у майбутньому.
Чого хоче нинішня опозиція? Насамперед, ні в якому разі нікого особисто не звинувачувати чи засудити, а бачити конкретні справи нової влади. Дивно, що з одного боку ми бачимо впевнену у собі владу, яка говорить про довіру до себе і про слабу опозицію, і в той же час демонструє справжній психоз стосовно тієї ж опозиції. Отже, відчуває свою слабкість і не є такою вже впевненою у перемозі на парламентських виборах 2006 р., як демонструє.
Єдиним виходом з того стану, в якому зараз перебуває суспільство, є політична реформа, за яку ми виступали. До Майдану можна ставитися по-різному, але однозначно, Майдан — це нереалізована політична реформа. І об’єднані соціал-демократи готові до чесної конкуренції, яка передбачає не арешти людей, а оцінку їхніх реальних справ. Ми не боїмося конкуренції, ми не боялися бути при владі і, головне, не боялися її втратити, оскільки не переживали за бізнес, який влада може добре прикривати. Владу від бізнесу ми розділили задовго до декларації з цього приводу нової влади.
Що стосується нової партії влади, то про своє майбутнє НСНУ варто переживати, бо тепер він повинен думати, як не залучати адмінресурс, як не тиснути на підлеглих і таке інше. Хоча з розбудовою партії проблем у нової влади не буде, а ось з її становленням їх буде чимало. За рік партію не розбудувати, особливо, коли є тільки тактичні моменти і відсутня стратегічна політика.
Володимир КРИВОШАПКО, «Європа-центр»:
— Як Ви оцінюєте дії, вчинки та окремі висловлювання Нестора Шуфрича і як, на Вашу думку, це відбивається на іміджі партії? На кого більше працює Нестор Шуфрич: на потреби партії чи на власну популярність?
— До Нестора Івановича Шуфрича ставлюся позитивно як до свого колеги по партії, який багато зробив для розвитку СДПУ(о) в регіоні і в державі в цілому. Він невипадково став першим заступником голови нашої партії. Напевно, важко сьогодні проаналізувати ті чи інші виступи. Мабуть, це і не потрібно робити. Принципово кажу, що з повагою, навіть із певним захопленням спостерігаю останні 3 місяці за позицією Нестора Івановича. Ми всі бачимо, наскільки людина політично зросла, набралася досвіду, наскільки сьогодні є популярною серед багатьох верств населення. Це людина з твердими політичними переконаннями, яку поважають не тільки соратники, а й політичні опоненти.
Ви бачили, що останній місяць на загальнодержавному рівні, крім об’єднаних соціал-демократів, ніхто і не опонував новій владі. Н.Шуфрич був одним з небагатьох, які мали принципову позицію. Його власна популярність однозначно працює на партію, і я би не ділив ці два поняття. Я радий, що сьогодні серед об’єднаних соціал-демократів, моїх колег, є багато серйозних політичних особистостей. Подивіться, наскільки серйозними політичними постатями, крім лідера Віктора Медведчука, стали Володимир Заєць, Михайло Добкін, Ігор Шурма. Це люди загальнодержавного ґатунку. Я горджуся, що це мої колеги. Тим більше, Нестором Івановичем, який є нашим земляком.
— Партія двічі самостійно долала прохідний бар’єр. Тепер, коли приймалося рішення про те, щоб партія йшла на вибори одна, більшість делегатів не підтримали це. З ким блокуватиметься СДПУ(о) до майбутніх виборів?
— По-перше, хочу повернутися до виборів Президента, коли СДПУ(о) як одна з центристських сил підтримувала Віктора Януковича, тому є взаємна відповідальність між партнерами коаліції щодо виборів-2006. З’їзд доручив керівному органу СДПУ(о) — Політраді — не виключаючи й те, що ми підемо на вибори самостійно, продовжити консультації з Партією регіонів, іншими політичними силами для того, щоб йти на вибори спільним списком, зберігаючи ті політичні позиції, які були в партії на виборах 2004 р. Тому рішення з’їзду полягає в тому, що ми продовжуємо консультації і приймемо рішення перед виборами. Всім відомо, що було підписано між лідерами цих політичних сил спільне комюніке, гадаю, це дає можливість домовлятися і діяти спільним фронтом. Хоча впевнений, що соціал-демократи спокійно самостійно подолають 3, 4 чи 5-відсотковий бар’єр. Але тим не менш, щоб не обмежувати себе в політичних маневрах та взаємній відповідальності, і було прийнято таке політичне рішення.
В’ячеслав ГАНИЧ, «Світоляд»:
— Стосовно ситуації із «Закарпаттям» у вищій лізі. Варто команді боротися за вищу лігу чи ні, маю на увазі фінансову ситуацію в клубі. Ваша думка щодо цього?
— Поразка від «Ворскли» значно погіршила шанси «Закарпаття» на збереження прописки у вищій лізі. Зачекаємо до четверга, гадаю, що зустріч з донецьким «Шахтарем» розставить все на свої місця. Якщо відверто, то розчарований тим, що влада не приділяє футбольному клубу ніякої уваги. За 3 місяці наслухався багато чого, зокрема й те, що через клуб іде відмивання коштів і т.д., й т.п. Про таке можуть говорити люди, які дуже далекі від футболу. Немає футбольних клубів в Україні, які б самі на себе заробляли гроші, тому не дуже цього розумію. Я залишаюся твердим прихильником того, що Закарпатська область повинна бути представлена у вищій лізі українського чемпіонату і не тільки тому, що наш край має славну футбольну історію, а й тому, що бачимо, наскільки завдяки, як Ви любите це слово вживати, тому ж адмінресурсу зуміли підняти на відповідний рівень і районні першості, чемпіонат області, розвиток дитячого футболу. Відкрито футбольний ліцей, де вчаться місцеві діти, які поповнюватимуть лави команд. Але без команди у вищій лізі не буде руху вперед. Якщо проаналізувати, то найсильніший дитячий футбол — у Західній Україні, а найсильніші команди — на Сході і в Центрі країни. Це пов’язано з фінансуванням. Знаю, що сьогодні займається фінансуванням Нестор Шуфрич, ФК «Динамо», але суто фінансовими питаннями це не вирішиш, повинна бути довкола команди аура підтримки.
Нещодавно спілкувався з головою ФФЗ, який сказав, що на сьогодні з 23 команд обласного чемпіонату залишилося 16. На жаль, влада навіть не дає громадського чи морального визнання тих людей, які грають у командах, тому все менше й менше людей гратимуть у футбол. Це дуже прикро.
На завершення зустрічі Іван Різак ще раз підкреслив, що СДПУ(о) має всі складові для того, аби успішно боротися на парламентських виборах 2006 року. Потужний лідер в особі Віктора Медведчука, європейського зразка соціал-демократична ідеологія, професійний кадровий потенціал дозволять гідно представити партію у новому парламенті.
|
