|
Версия для печати
На ХIХ з'їзді СДПУ(О) була прийнята заява щодо ситуації в сфері ЗМІ, в якій партія рішуче засуджує будь-який тиск на засоби масової інформації, вимагає ретельного розслідування кожного випадку втручання політиків і чиновників у діяльність ЗМІ і покарання винних у відповідності до чинного законодавства.
Будь-яке право чи свобода людини та громадянина були і лишаються для СДПУ(О) недоторканними і священними категоріями, зазіханням на які вона завжди протистояла (в т. ч. — і в перші 100 днів свого перебування в опозиції) і буде продовжувати протистояти
Стаття 43 Конституції України декларує кожному громадянину держави право на працю, «яку він (громадянин. — Ред.) вільно обирає або на яку вільно погоджується», а також гарантує «рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності». Стаття 22 стверджує, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані». Однак один з органів виконавчої влади, а саме — Міністерство охорони здоров'я — спробував поставити це положення під сумнів.
23 лютого був підписаний наказ МОЗ №81 «Про затвердження Переліку спеціальностей і термінів навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів», суть якого зводилась до того, що у медичних вузах скорочується перелік спеціальностей, збільшується строк навчання в інтернатурі, а випускники в обов'язковому порядку повинні відпрацювати кілька років за примусовим направленням.
Ці нововведення викликали хвилю обурення у студентів і їх батьків, котрі вважають, що наказ міністерства суперечить конституційному праву на власний вибір професії. Практично у всіх медичних вузах країни були створені студентські страйкові комітети. В деяких містах представники студентських страйкових комітетів звернулися до громадських приймалень СДПУ(О) і членів парламентської фракції партії.
10 квітня заступник голови СДПУ(О), секретар Львівської обласної організації партії, народний депутат України Ігор Шурма взяв участь у спільних зборах страйкового та батьківського комітетів студентів Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. За результатами зустрічі він розпочав у Верховній Раді збір підписів народних депутатів, аби довести антиконституційність наказу Міністерства охорони здоров'я України.
18 квітня Харківським обласним комітетом СДПУ(О), обласною організацією УСДМ спільно зі студентським страйккомом Харківського державного медичного університету проведено акцію пікетування цього вузу, обласного управління охорони здоров'я і облдержадміністрації. Вимога — не допустити впровадження в дію вищезгаданого наказу Міністерства охорони здоров'я.
При цьому харківські есдеки підтримали акцію на прохання представників студентського страйккому, котрі звернулися по допомогу до регіональної громадської приймальні СДПУ(О) і особисто до народного депутата України, лідера місцевих об'єднаних соціал-демократів Володимира Шепетіна. Під відповідним листом-зверненням підписалися близько 1000 осіб. У ньому, зокрема, зазначалося:
«Насильницька зміна умов отримання вищої медичної освіти за обраною заздалегідь спеціальністю, без урахування думки студентів та батьків, у тому числі тих, які сплачують великі кошти за навчання у вищому навчальному закладі на контрактній основі, без обговорення затверджених змін з багатотисячною студентською спільнотою, грубо порушує свободу і права людини».
Як повідомили журналістам учасники пікету, перед початком акції і пізніше, на заняттях, керівництвом і викладачами Харківського державного медичного університету на студентів здійснювався масований моральний тиск. Викладачі заявляли, що той, хто піде на мітинг, буде відпрацьовувати пропущені заняття по два-три рази або його буде відраховано. Студенти відзначили, що їхню присутність на заняттях фіксували протягом однієї пари по 3— 5 разів. Тиск здійснювався і на батьків тих студентів, які підтримали акцію. Зокрема, такі заяви було озвучено на лекції в 5-му пологовому будинку Харкова, де в аудиторії на заняттях знаходилося близько 150 чоловік.
Та куди гірша ситуація склалася у царині свободи слова. Під тиск нової влади все частіше потрапляють засоби масової інформації. Про це свідчать заяви віце-прем'єра України з гуманітарних питань Миколи Томенка та держсекретаря Олександра Зінченка щодо необхідності «відставки редакторів державних ЗМІ», реформування всієї системи державних і галузевих ЗМІ, що можна розцінювати як спроби обмеження свободи преси шляхом встановлення прихованих форм цензури над ЗМІ.
Тут доречно також було б згадати і відкритий лист вищих представників нової влади до журналістів з проханням «не допускати «інформаційного кілерства» й не «розхитувати човна», і введення у обов'язки інформаційних управлінь держадміністрацій всіх рівнів відстеження публікацій про діяльність влади. Все частішими стають випадки незаконного звільнення редакторів ЗМІ органів державного управління та місцевого самоврядування, обшуки редакцій, і в першу чергу тих, редактори яких є членами СДПУ(О) (як це сталося з редакцією газети «Вісник» (Закарпаття), спроби позбавити телеканали ліцензії на мовлення.
Занепокоєння ситуацією, що склалася в цій сфері, висловлює і Національна спілка журналістів України. Голова НСЖУ Ігор Любченко зазначає, що такого тиску нової влади на ЗМІ він не очікував.
На ХIХ з'їзді СДПУ(О) була прийнята заява щодо ситуації в сфері ЗМІ, в якій партія рішуче засуджує будь-який тиск на засоби масової інформації, вимагає ретельного розслідування кожного випадку втручання політиків і чиновників у діяльність ЗМІ і покарання винних у відповідності до чинного законодавства. У цьому документі зазначається:
«Соціал-демократична партія України (об'єднана) висловлює надзвичайну стурбованість ситуацією, що складається у сфері засобів масової інформації та відносинах між владою і ЗМІ.
Наслідком тривалої і водночас дуже напруженої кампанії з виборів президента, в якій широко застосувалися «брудні» технології, стало перетворення масмедіа на інструменти інформаційних воєн та політичних маніпуляцій. Замість інформації громадян України годували пропагандою, замість того, щоб допомагати виборцям зробити свідомий вибір, їх агітували і вводили в оману.
Заручниками такої ситуації стали насамперед читачі, слухачі, глядачі, але разом із ними — журналісти, керівники і власники ЗМІ. На жаль, дуже часто державні чиновники і окремі політики використовували ім'я і вплив СДПУ(О) для прикриття своїх непорядних вчинків, а партійне керівництво вчасно не давало цьому відсіч, чим було завдано великої шкоди авторитету і репутації партії.
Водночас громадяни України виявилися свідомішими і розумнішими, аніж гадали політики і політтехнологи. Невдоволення ситуацією із ЗМІ стало одним з чинників, що вивели у листопаді—грудні на площі сотні тисяч людей як під помаранчевими, так і під біло-синіми прапорами. На майданах кандидати в президенти та їхні прихильники обіцяли людям зробити все, аби ЗМІ нарешті стали вільними і без перешкод виконували свої безпосередні обов'язки — інформували глядачів, слухачів, читачів про події в Україні і світі.
Життя підтвердило, що давати обіцянки виявилося легше, ніж їх виконувати.
Складається враження, що під «свободою слова» нова влада розуміє обов'язок вільно вихваляти діяння можновладців. Будь-яка критика на їхню адресу одразу проголошується «інформаційним кілерством» і «зазіханням на здобутки революції». Незважаючи на урочисті обіцянки «не рахувати кількість негативних матеріалів про владу», на інформаційні управління держадміністрацій — від Києва до найвіддаленіших куточків країни — покладено обов'язки стежити за будь-якими публікаціями ЗМІ. Постійно робляться спроби під пристойним приводом відновити цензуру, зобов'язати медіа розміщувати матеріали на політичне замовлення або ж навіть запровадити обов'язкове згадування в публікаціях прізвищ певних посадовців.
Чи не найголовнішим пріоритетом політики нової влади в інформаційній сфері проголошений перерозподіл медіаринку та створення інформаційного простору, вільного від впливу опозиційних політиків і бізнесменів. Водночас посадовці не приховують бажання створити базу для потужної інформаційної підтримки нової влади. У засобах для здійснення такої мети провладні політики себе не обмежують. В кращому випадку власникам пропонують продати свої ЗМІ, в гіршому — просто відбирають. Тим медіа, які не виявляють належної гнучкості, перешкоджають працювати, вилучають в них бухгалтерську документацію, затримують їхніх керівників, позбавляють ліцензій і частот. Перелік ЗМІ, які стали жертвою нової влади, постійно поповнюється. Це і закарпатський «Вісник», і телекомпанії «Київська Русь» і НТН, вина якої, схоже, полягає лише в тому, що один із її засновників має донецьке походження. Здобуті таким чином «трофеї» посадовці не соромляться одразу передавати лояльнішим, якщо не власним, ЗМІ.
Водночас посадовці проголосили про намір взагалі ліквідувати державні і галузеві ЗМІ, а також медіа, засновниками яких є органи місцевого самоврядування. Є обґрунтована підозра, що таким чином їх просто готують до приватизації фінансовими кланами, наближеними до нової влади. При цьому прізвища потенційних власників легко вгадати, з огляду на наполегливі спроби зекономити на соціальному захисті робітників, яких планують звільнити всупереч трудовому законодавству.
Соціал-демократична партія України (об'єднана) рішуче засуджує будь-який тиск на засоби масової інформації, вимагає ретельного розслідування кожного випадку втручання політиків і чиновників у діяльність ЗМІ і покарання винних у суворій відповідності з чинним законодавством. Врешті-решт кримінальної відповідальності за перешкоджання професійній діяльності журналістів нова влада поки не скасувала.
Ми вимагаємо від Президента виконання його власних передвиборчих обіцянок щодо гарантій свободи слова і розвитку ЗМІ. Зі свого боку ми і надалі будемо робити все можливе, аби захистити права й інтереси журналістів».
Щодо конкретних фактів, то варто згадати хоча б про те, як влада намагається усунути генерального директора Черкаської державної телерадіокомпанії «Рось» Михайла Калініченка, котрий ніколи не приховував, що є членом СДПУ(О). Він стверджує, що голова Черкаської облдержадміністрації Олександр Черевко, його заступники Володимир Космина й Микола Овчаренко чинять на нього тиск і вимагають добровільно написати заяву на звільнення.
18 квітня на апаратній нараді в Черкаській ОДА її голова піддав необґрунтованій критиці роботу генерального директора ОДТРК.Після того, як Михайло Калініченко аргументовано зауважив абсолютну безпідставність звинувачень, Олександр Черевко в присутності всіх учасників наради брутально вигнав його із зали засідань.
Буквально через годину Черевко викликав Калініченка до себе в кабінет і поставив вимогу написати заяву на звільнення, погрожуючи, якщо той відмовиться, задіяти правоохоронні органи.
«Я розумію, для чого все це робиться. Мені Черевко відкрито сказав — ти мені не зробиш вибори 2006 року!» — заявив Михайло Калініченко.
Будь-яке право чи свобода людини та громадянина були і лишаються для СДПУ(О) недоторканними і священними категоріями, зазіханням на які вона завжди протистояла (в т. ч. — і в перші 100 днів свого перебування в опозиції) і буде продовжувати протистояти.
|
