|
Версия для печати
Печерський суд Києва залишив на посаді художнього керівника Національного театру російської драми ім. Лесі Українки Михайла Резніковича. У постанові суду наголошено, що "Міністерство культури і туризму не має права розривати трудову угоду і звільняти директора театру Михайла Резніковича".
Таким чином, суд оцінив дії нової влади щодо зміщення керівника театру, як незаконні. Уся історія з театром ім. Л.Українки наочно показала: по-перше, нова влада не зупиняється перед порушенням закону заради досягнення своїх цілей; по-друге, справедливість треба активно обстоювати, інакше вона ніколи не переможе.
Варто особливо відзначити, що колектив театру звернувся за допомогою до СДПУ(О) і парламентської фракції партії. Раніше народним депутатом нашої фракції Володимиром Воюшем було подано депутатський запит до президента з приводу ситуації навколо театру ім. Лесі Українки. "За направлення цього запиту проголосували 290 з 425 народних депутатів, зареєстрованих у залі, - розповідає Володимир Воюш. - Виступаючи з цієї нагоди з трибуни Верховної Ради, я різко засудив дії міністра культури і туризму Оксани Білозір, котра замість того, щоб обговорити усунення від посади режисера у колективі, пояснити ситуацію, проголошує своє неправомірне рішення".
Київськими об`єднаними соціал-демократами були підтримані всі акції протесту, організовані колективом театру. "Ми щиро стурбовані діями влади, направленими проти представників інтелігенції країни, - заявив секретар Київського міському, заступник Голови партії Вадим Місюра. - Михайло Резнікович - успішний адміністратор і талановитий художній керівник. Його єдиним, однак суттєвим для уряду недоліком була відсутність мандату учасника революції. Особиста неприязнь міністра Оксани Білозір ні в якому разі не має впливати на державну політику в сфері культури. Не можна допускати, щоб керівник провідного національного театру виїжджав з Києва після низки "важливих дзвінків", а творчі співробітники піддавались моральному тиску і погрозам. Визнання Печерського суду звільнення Резніковича незаконним порадувало не тільки колектив театру, але і всіх глядачів російської драми".
|
