|
Версия для печати
Віктор Ющенко поки що не відновив діалог із регіональними ЗМІ. Одначе нинішні районні й обласні керівники в своїй більшості, схоже, прийняли естафету своїх попередників. Вони не проти, м'яко кажучи, керувати журналістами.
Щодня з регіонів лунають тривожні дзвінки. Місцеві чиновники різного штибу примушують редакторів газет, керівників ТРК писати заяви на звільнення.
Хто сказав, що за час правління Леоніда Кучми все було погано? Неправда. Попередній Президент України щоквартально зустрічався з представниками регіональної преси. Імовірно, з вуст журналістів міг почути про свавілля місцевих чиновничків. А ще дізнатись про їхні настрої. Адже більшість із районних начальників хизувалися: «Кучма - президент у Києві, а тут я - президент, бос і військовий начальник!» Аби убезпечити свого шефа від крамольних думок, Віктор Медведчук касував такі заходи.
Віктор Ющенко поки що не відновив діалог із регіональними ЗМІ. Одначе нинішні районні й обласні керівники в своїй більшості, схоже, прийняли естафету своїх попередників. Вони не проти, м'яко кажучи, керувати журналістами.
- Щодня з регіонів лунають тривожні дзвінки, - каже голова НСЖУ Ігор Лубченко. - Місцеві чиновники різного штибу примушують редакторів газет, керівників ТРК писати заяви на звільнення. Я проти репресивних заходів. Переконаний, що кожен окремий випадок потрібно конкретизувати. І це зробити повинен виключно творчий колектив.
Здійснюючи тиск на журналістів на місцях, іноді доходить до комічного. Приміром, редакція газети «Вільне слово» торік у грудні відзначала ювілей. Тодішнє керівництво Рівненської облдержадміністрації колективу подарувало... комп'ютер. Нещодавно до редакції завітав представник нинішньої влади, вимагаючи повернути техніку.
- Не секрет, що кожен голова облдержадміністрації хоче мати місцеве телебачення таким, яким воно йому мариться, - розмірковує генеральний директор Черкаської обласної державної ТРК Михайло Калініченко. - Інакше кажучи, ручним і зручним. Звісно, на такому підґрунті в усі часи між чиновниками та журналістами виникали певні непорозуміння. Але, повірте, в учорашній Україні в наші справи втручалися не так брутально, як це, на жаль, роблять сьогодні.
Якось голова Черкаської облдержадміністрації Олександр Черевко викликав до себе того ж Михайла Калініченка й сказав, аби той пішов у відставку. Мовляв, директора ТРК не сприймають певні політичні сили - приміром, та ж «Пора» та лідери місцевих партійних осередків Володимир Олійник і Микола Булатецький.
- Із представником «Пори» і паном Олійником у відвертих розмовах одразу ж порозумілися, - зазначив Михайло Калініченко. - Більше того, останній сказав: «Якщо творчий колектив ТРК за тебе, то чому маєш його залишати?» Проте Олександр Черевко постійно нагадує, аби поклав йому відповідну заяву на стіл.
Дивина та й годі: керівник Черкаської області тисне на журналіста, а от з процедурою його звільнення зовсім не ознайомлений. До речі, варто знати: директорська угода Михайла Калініченка, укладена Державним комітетом телебачення та радіомовлення, дійсна до 2009 року.
За словами Михайла Калініченка, якось губернатор зізнався: «Я тебе, може, і залишив би на посаді, але ж вибори 2006 року мені, схоже, не зробиш!» Ось про що вони думу думають. Чому, приміром, почали звільняти редакторів районних газет? Бо ті припинили співати дифірамби чиновницькій армії.
Що ми за країна така, що за люди? Здійснили революцію, аби знову натрапити на ті ж граблі. Тривожні дзвінки до НСЖУ і розповідь Михайла Калініченка свідчать: чинники необмеженої влади на місцях зосереджені в губернаторському кріслі.
- А в них, як і в районних, на жаль, далеко не всі професіонали, - каже голова НСЖУ Ігор Лубченко. - Головне для чиновників, аби частіше їх показували по телевізору та друкували портрети на шпальтах газет. Мовляв, працюють, стараються. Насправді ж вони продовжують боротьбу за ласий шматок пирога при цій владі.
|
