|
Версия для печати
«Якщо ми не зрозуміємо суспільно-політичну ситуацію і не зможемо разом протистояти політрепресіям, то нам доведеться «відбивати» кожного окремо. Ми вже пересвідчилися, що переслідування за політичними мотивами може зачепити будь-кого із нас. Тому сьогодні треба підтримувати кожну людину, яка зазнала політичних переслідувань», — так сказав на засіданні бюро обкому СДПУ(О) секретар Закарпатського обкому партії Іван Різак.
На жаль, до своїх сто днів нова влада наближається з перемогами не на соціально-економічному фронті...
Ігнорувати існування опозиції нерозумно для будь-якої влади. Точно так само нерозумно було б не намагатися нейтралізувати або хоча б перенаправляти в більш безпечне для влади русло активність супротивників діючої державної машини. Інше питання, якими методами буде користуватися влада для досягнення цих цілей?
«Ми не будемо займатися політичними репресіями», — заявив Віктор Ющенко після інаугурації. «Ми не займаємося політичними репресіями», — вторять йому міністри. При цьому ряд гучних справ, порушених проти нинішньої опозиції, безупинно поповнюється. Демократичні гасла служили й служать прикриттям для нових чиновників, які відкрито проводять політику політичних репресій щодо своїх опонентів.
Про це йдеться і в зверненні ХІХ з’їзду СДПУ(О) до ПАРЄ. У ньому, зокрема, зазначено, що «замість декларованої демократії, забезпечення прав людини, свободи слова маємо всі ознаки нового тоталітарного режиму... Перші кроки нової влади виправдовують найгірші побоювання, що виникли під час її приходу: зведення рахунків з опонентами, політичні репресії, переслідування людей за політичні переконання. Не рідкість — публікація чорних списків, куди громадяни можуть потрапити на тій єдиній підставі, що виписують опозиційні газети. Якщо подібне сталося б за старого режиму, то в усьому світі піднялася б цілком справедлива хвиля обурення. Проте, оскільки це відбувається за «помаранчевої» влади, то більшість політиків Західної Європи намагається не помічати подібних фактів. І зовсім вже «побутовим явищем» стало звільнення державних чиновників та працівників бюджетних установ, вся провина яких полягає у співчутті політичним силам, підтриманих на виборах половиною виборців України.
Нова влада порушує проголошений нею принцип верховенства права, називаючи людей злочинцями до суду, а правоохоронці, вгадуючи, чого прагне влада, замість того, щоб відстоювати закон, виконують політичні замовлення.
У країні почалися політичні репресії, підкреслив, виступаючи на з’їзді, голова СДПУ(О) Віктор Медведчук. Склалася небачена за часів незалежності ситуація з порушенням прав людини. З проявами постійної і дедалі більш зухвалої дискримінації за політичною ознакою стикаються багато членів СДПУ(О). У дуже непростих умовах працює більшість об’єднаних соціал-демократів у західних регіонах країни. Закарпатські есдеки повною мірою відчули це на собі.
Широко відомий скандал із затриманням екс-губернатора Закарпаття Івана Різака був не першим і навіть не єдиним, лише одним із. Подібна «щільність» політичних репресій, як зазначали оглядачі, була тільки в часи правління Йосипа Сталіна.
Івана Різака затримали, знехтувавши навіть формальними процедурами і вимогами законодавства на підставі абсурдних, безпідставних підозр, продемонструвавши цим, що кримінальна справа заздалегідь носила відверто замовний, політичний характер.
22 січня 2005 р. у Мукачеві було жорстоко побито депутата Мукачівської міськради, колишнього керуючого справами міськвиконкому, члена СДПУ(О) Ю.Малешку. На нього напали троє невідомих, коли він повертався додому. Зараз він знаходиться у міській лікарні. Внаслідок побиття Ю.Малешка отримав важкі тілесні ушкодження — закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, численні травми обличчя, частково втратив зір.
У Мукачеві було підпалено й автомобіль І.Чубірки, а перед тим така ж доля спіткала і автівку його брата. Минулого тижня депутата Мукачівської міськради, лідера опозиційної депутатської групи «Повага», першого заступника секретаря Мукачівського міськкому, члена бюро обкому СДПУ(О) І.Чубірку без жодних обгрунтувань оголошено в розшук.
У тому ж таки Мукачеві представники міськвиконкому самовільно захопили офіс тодішнього головного лікаря Мукачівської ЦРЛ, активіста міської організації СДПУ(О) Ярослава Лані. Без жодних пояснень, не маючи ніяких юридичних підстав, вони просто зламали замок та поміняли його на інший.
30 березня ц.р. було вчинено розбійний напад та пограбування квартири секретаря Мукачівського міського комітету СДПУ(О), члена бюро обкому партії, колишнього начальника управління юстиції облдержадміністрації Василя Мангура. Зловмисники зламали дверний замок і, увірвавшись до помешкання, влаштували справжній погром. Все майно в квартирі вщент понищене.
Оскільки ні за місцем колишньої роботи, ні серед однопартійців конфліктних ситуацій у В.Мангура не виникало, то Закарпатський обком СДПУ(О) розцінив напад як такий, що відбувся за політичними мотивами.
Справжній «сюрприз» чекав удома на делегата ХІХ з’їзду СДПУ(О), новообраного члена бюро обкому СДПУ(О), сільського голову с.Грушево, що на Тячівщині, М.Мельника. Одразу по поверненню із Києва Микола Васильович дізнався, що проти нього порушено кримінальну справу за фактами зловживання службовим становищем. Деталізацією обвинувачень правоохоронці себе не обтяжували.
Заступник секретаря обкому партії Нуцу Шіман, голова ще одного тячівського села Верхнє Водяне, також відчув на собі, що таке підтримувати «не того кандидата». 70% виборців Верхнього Водяного на президентських виборах віддали свої голови за В.Януковича, що не надто схвально сприймається зараз новою владою. Тож останнім часом почастішали випадки підкидання йому у машину вибухових пристроїв, йому особисто та членам його родини погрожують, зокрема через телефонні дзвінки. Тому йому довелося звертатися у правоохоронні органи з тим, щоб останні розібралися у ситуації і захистили його.
Днями новим секретарем Іршавського районного комітету СДПУ(О) партійці обрали Мирославу Кулу. За дивним збігом обставин, одразу по завершенню засідання, без пояснень і належного документального оформлення М.Кулу було «запрошено» на розмову до районного управління по боротьбі з організованою злочинністю.
І це далеко не весь перелік тих, хто відчув на собі «демократію» і толерантність нової влади (за матеріалами, якими володіє редакція лише на цей час, прізвища постраждалих від несправедливих дій влади займають 10 друкованих аркушів). До нього входять і звільнені вже директори шкіл та дошкільних виховних закладів на Мукачівщині, Хустщині та інших районів краю, державні службовці. Своєрідні сигнали від УБОЗу, прокуратури, міліції отримують керівники бюджетних установ області — закладів культури та охорони здоров’я, лікарі ФАПів.
Очевидно, що стають реальністю слова В.Медведчука, висловлені ним на партійному форумі про те, що складається враження, ніби нова влада поставила перед собою завдання: кожному соціал-демократу — по кримінальній справі.
Однак, все більше справджується теза, що політичні репресії стосовно своїх опонентів завжди використовують ті, хто не впевнений у своєму політичному майбутньому. Невже нова влада визнає свою слабкість?
|
