|
Версия для печати
М.Погребинський: „Спостерігаючи процеси, які нині тривають, можна говорити про те, що існує несприйняття соціал-демократів певними політичними колами, в тому числі й силами на чолі з Президентом Ющенком. За таких умов чиновники нижчого рангу можуть робити, відповідно, що завгодно”.
– Чи справді можна говорити про те, що нині чинять тиск на СДПУ(о)?
– Спостерігаючи процеси, які нині тривають, можна говорити про те, що існує несприйняття соціал-демократів певними політичними колами, в тому числі й силами на чолі з Президентом Ющенком. За таких умов чиновники нижчого рангу можуть робити, відповідно, що завгодно. В нас узагалі поширена ситуація, коли є змога зробити щось погане тому, хто був нагорі, то це майже як сексуальне задоволення.
– А стосовно конкретних випадків?
– Що стосується “Динамо” (Київ), то це не те, чим мала б займатися влада. Це не є найнагальнішою справою. Прикро, що такі речі в нас трапляються. Переконаний, що багатьом наплювати і на Суркіса і на Медведчука, однак коли справа стосується команди “Динамо” (Київ), то, мабуть, виникає відчуття, що посягнули на святе, і що все відбувається не так, як мало б бути.
У справах довкола обленерго ситуація інша – влада до цього, на мій погляд, не причетна. Це радше порахунки колишніх партнерів за нових умов, які склалися в державі.
– Про тиск на себе заявляв і народний депутат Нестор Шуфрич...
– Для не заангажованих у процеси та політику є цілком зрозуміло: в парламенті є 300 мільйонерів, однак чіпають не всіх. Просто біля Шуфрича “запалили ліхтарик”, а відтак довкола нього і копають, не надто звертаючи увагу на інших.
Всі ці процеси можна назвати “заангажованістю”. І це, до речі, цілком зрозуміло. Оскільки СДПУ(о) дуже довго були при владі, то багатьом вони не подобалися. А самі не надто часто думали над тим, як певні рішення позначаться на бізнесі супротивників. Тепер же починається зворотний процес.
Але тут маємо питання і до нової влади. Вона мусила б поставити питання просто – всі є рівними. Тому В. Ющенко мав би сказати: з цього дня ми всі живемо по-новому. Все, що було, – це питання вчорашнього дня, жодної помсти, але насамперед має бути закон. За злочини та корупцію потрібно відповідати, й усі будуть у цьому рівними. Думаю, це було б краще, ніж провокувати підвищення ставок на приниження і задоволення чиїхось бажань крові чи помсти.
– На що може розраховувати СДПУ(о) в майбутньому?
– Стосовно перспектив партії – це наразі проблемне питання. Фактично вона не має стратегічного плану як опозиції. Про це свідчить хоча б поведінка в парламенті та голосування за уряд. Однак, думаю, СДПУ(о) вчиться. У принципі вони мають дуже сильний матеріал. І навіть якщо б усі бізнесмени пішли, то залишиться достатньо людей, яким потрібно запропонувати чітку програму дій. Вважаю, що подолати тривідсотковий бар’єр для партії цілком реально, однак треба думати над тим, як узяти десять відсотків, як сформувати коаліцію чи союз із потенційними учасниками виборчої кампанії.
– Те, що говорили раніше, пов’язано передусім із бізнесовими інтересами, але маємо приклади чисельних виходів людей і з партії, і з фракції. Це також через тиск?
– Стосовно виходу депутатів із фракції – це нормальний і природній процес. Переходять ті люди, які мали в СДПУ(о) змогу використовувати мандат і близькість до влади у власних цілях. Нині заради цього ж вони переходять в інші фракції. Це природно.
|
