|
Версия для печати
В Івано-Франківську переважна більшість ЗМІ контролюється «нашоукраїнцями», і виступити там з іншою думкою неможливо ні практично, ні теоретично.
Бійся данайців, що дари підносять
В Івано-Франківську, столиці прикарпатського краю, свою малу вітчизну називають не інакше як П'ємонтом демократії і мало не колискою європейської культури. Три останні роки на всіх рівнях безроздільно і беззмінно панує (чи то керує) єдина політична сила — «Наша Україна», що також скрізь і всюди декларує свою цивілізованість, а головне гасло вже навіть співають щодня: «Ні — брехні!»
Та в Івано-Франківську з тією брехнею (чи то правдою) якраз і проблема, бо переважна більшість ЗМІ контролюється «нашоукраїнцями», і виступити там з іншою думкою неможливо ні практично, ні теоретично. (Якщо навіть щось і вдасться, то без шкоди вашому здоров'ю чи бізнесу таки не обійдеться.) А оскільки з номера в номер, від випуску до випуску щось треба писати чи казати, то, поборовши у безкінечній словесній тріскотні «режим Кучми», який ще п'ять років тому оспівували (в 1999 році за Кучму віддали 98% усіх голосів Прикарпаття), тепер місцеві мас-медіа починають видавати такі «перли», що часом здається, ніби під час «помаранчевої революції» декотрі активісти відморозили не тільки дрібніші органи.
Так, івано-франківська газета «Західний кур'єр», яка фінансується міським бюджетом, в останньому номері за 10 березня 2005 року на 5-й сторінці офіційно від імені редакції подає таку інформацію:
«Новий Президент України Віктор Ющенко органічно не любить всього того, що було так до душі Леонідові Кучмі: він не хоче сидіти на тому самому дивані, за тим самим столом, відпочивати на тій самій дачі. В Гуті (урядова резиденція в с. Гута Івано-Франківської області. — Прим. авт.) Кучма гуляв добре. Однієї зими кілька днів пиячив з Єльциним. Очевидці розповідали, що повипивали все, навіть спирт у чергових медиків. Серед ночі Єльцин у трусах захотів пограти на дерев'яних ложках. Мусили бігти по гуцульських хатах, шукати...»
Найжахливіше не те, що написали таку «бздуру» і ніколи не спростують, а те, що тепер цю історію будуть розповідати сотні і тисячі «помаранчевих» чиновників (і не тільки) на численних гостинах (з нагоди і без) усім гостям прикарпатського краю і найгірше — іноземцям. Що можна подумати про таких «європейців» у світі? Нам би краще до «білих ведмедів», а не до Європи приписатися.
А правда така: на початку 90-х Бориса Єльцина як лідера і президента демократичної Російської Федерації на Прикарпатті просто обожнювали, через 10 років нинішні «помаранчеві» лідери зустрічали його хлібом і сіллю в Івано-Франківську, писали оди і славослов'я і навіть збиралися поставити прижиттєвий пам'ятник (напевно що не в трусах).
Отака вона, на жаль, прикарпатська (?) натура — спочатку облизати, а потім обплювати. І так завжди. Чи колись перерветься ця ганебна традиція, закладена старими можновладцями, що перефарбовуються від виборів до виборів і ніколи не зникають з політичного олімпу? Чи за нами закріпиться недобра слава данайців, мовляв, бійся галичанина, що за тебе чарку піднімає?
|
