|
Версия для печати
Ухвала Печерського суду міста Києва про арешт акцій ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) на вимогу міноритарного акціонера, який володіє на сьогодні 0,1 акцій клубу, прогнозовано викликала великий суспільний резонанс. Спосіб дій, обраний суддею на прізвище Отрош, призвів до наслідків, протилежних тим, на які сподівалися ініціатори судового спору між акціонерами.
До акції, проведеної вчора активістами фан-клубу київського «Динамо» і підтриманої тисячами вболівальників футбольної команди, можна ставитися по-різному.
Важко тільки заперечити сам факт масового протесту любителів футболу, подібного до якого ще не було в історії вітчизняного спорту.
Коротко нагадаю «історію питання». Ухвала Печерського суду міста Києва про арешт акцій ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) на вимогу міноритарного акціонера, який володіє на сьогодні 0,1 акцій клубу, прогнозовано викликала великий суспільний резонанс. Спосіб дій, обраний суддею на прізвище Отрош, призвів до наслідків, протилежних тим, на які сподівалися ініціатори судового спору між акціонерами.
Можна скільки завгодно сперечатися на рахунок того, чи була масова акція вболівальників організована клубом, чи був марш тисяч людей від стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського до Кабміну, Верховної Ради та Верховного Суду стихійним, чи мав конкретних організаторів з боку «постраждалої сторони». Всі, хто прийшов 15 березня до стін парламенту, щиро хотіли захистити «Динамо». Дії депутатів парламенту, які підписали з приводу скандалу навколо «Динамо» звернення до Президента України, були одностайно схвалені учасниками акції і не зустріли хоча б яких заперечень. Намагання показати, що акція вболівальників була «платною», були заперечені. Так, зокрема, працівники телеканалу «ТЕТ», які прийшли підтримати «Динамо», офіційно заперечили натяки на те, що їх було примушено до таких дій. Сказати ж про «примус» діючих футболістів «Динамо» та численних ветеранів команди, які були цього дня серед маніфестантів, навряд чи у кого повернеться язик. Власне, такі технології застосовувала й колишня опозиція, тепер — влада.
У зв’язку з цим хотілося б подивитися на проблему з іншого боку. Акція протесту динамівських уболівальників, створення «комітету порятунку «Динамо» та інші дії, спрямовані на привернення уваги до скандалу навколо клубу і організації масової підтримки футбольної команди, не зустріли досі хоч якоїсь аргументованої протидії. Марш «прихильників Григоришина» (бізнесмена, який стоїть за фірмою, що подала позов проти акціонерів «Динамо») не можна уявити навіть у хворобливій уяві.
Опонентам динамівців не знайшлося що відповісти на заклик: «Руки геть від «Динамо»! Заклик цей, якщо і не зовсім юридично коректний, зате абсолютно зрозумілий і близький усім, хто хоча б частину життя цікавився футболом. Кількість бажаючих підтримати київське «Динамо» зростає на противагу розгубленості тих, хто сподівався заробити на боротьбі проти клубу авторитет. Навіть завзяті політичні опоненти СДПУ(О), яку настійливо прив’язують до футбольного клубу, не можуть сказати сьогодні нічого, окрім як висловити побажання аби судова суперечка навколо акцій «Динамо» розглядалася виключно у рамках закону.
Власне цього і домагалися організатори і учасники «динамівської» акції 15 березня. І чим сильніше зростатиме підтримка київського «Динамо» з боку вболівальників, тим менше буде бажаючих виступити на боці протилежної сторони. Тим паче, що окрім групи юристів, які обслуговують фірму «Пасіфік Інтернешнл Спорт Клабс Лімітед», у відкритій підтримці претензій акціонера «Динамо» досі ніхто не помічений.
|
