|
Версия для печати
Дивно, що в сьогоднішній ситуації, коли "чесна влада" беззастережно перемогла на Львівщині, комусь надумалося заміновувати приміщення, де відбувається конференція представників партії, котра перебуває в опозиції.
Мінування як засіб боротьби з політичними опонентами
Яскравим прикладом того, що анонімне мінування можна використовувати в політичних цілях, може слугувати суботній інцидент у львівському готелі "Гетьман". Дивно, що в сьогоднішній ситуації, коли "чесна влада" беззастережно перемогла на Львівщині, комусь надумалося заміновувати приміщення, де відбувається конференція представників партії, котра перебуває в опозиції.
Минулої суботи в приміщенні згаданого готелю мала відбутися конференція львівського регіонального відділення Партії регіонів. Та не судилося. Через десять хвилин після її початку в двері конференц-зали постукали працівники правоохоронних органів і заявили, що їм зателефонував незнайомий і повідомив про мінування готелю. А тому всі присутні мусять покинути приміщення. У результаті евакуювали всіх — учасників конференції, мешканців і персонал "Гетьмана".
Учасникам конференції не залишалося нічого, як пристати на пропозицію народного депутата України Петра Писарчука — він запропонував усім піти до церкви, а потім продовжити конференцію в готелі ринку "Південного".
"Мені дуже прикро, що в нашому європейському місті стаються такі речі, адже без терпимості й толерантності ці балачки нової влади про те, що прагнемо до Європи, залишаться порожнім звуком. Хотілося б, щоби це була провокація не нової влади, а якихось екстремістськи налаштованих людей, які, на жаль, с в нашому суспільстві. Я хотів би в це вірити. Не бачу іншого виходу, як піти і помолитися за тих, хто чинить сьогодні зло. Всі ми народилися для того, щоби творити добро, а не мінувати будинки", — сказав Петро Писарчук.
Будемо сподіватися, що "терориста" таки знайдуть і громадськість довідається, що це було: політичне замовлення чи "жарт" якогось місцевого супротивника нинішньої Партії регіонів. І хотілося б вірити, що це справді не було політичне замовлення. Бо в такому випадку, цілком імовірно (але це тільки припущення), що не було жодного дзвінка "аноніма", а був дзвінок з якогось кабінету.
|
