|
Версия для печати
Як Григоришин у братів Суркісів «національне надбання» забирає
Розкручується скандал навколо рішення Печерського районного суду про арешт 98,71 % акцій ЗАТ «ФК «Динамо» Київ» за позовом фірми «Пасифік Інтернешнл Спорт Клабс Лімітед», яка виявилася мавританським офшором відомого бізнесмена Костянтина Григоришина. Сторони обмінялися різкими випадами через пресу; на бік Суркісів став президент «Шахтаря» Ахметов, розуміючи, чим може загрожувати така тенденція його клубові; Президент Ющенко пообіцяв, що цей конфлікт буде вирішено у суворій відповідності до букви закону, і вже цим дав підстави для полегшення участi Суркісів. Та оскільки плани Григоришина (котрий раніше володів 18 % акцій «Динамо», а після «розмивання» статутного фонду залишився з 0,1 %) відібрати клуб вельми серйозні, брати Суркіси вирішили підключити «важку артилерію» і налякали опонента імовірною масовою акцією динамівських фанатів на захист улюбленого дітища, чисельністю до 30—35 тисяч осіб. Можна було припустити, що цього тижня найзручнішим днем для мітингу за суркісівське «Динамо» є вівторок — день, коли в Києві домашнім матчем «біло-синіх» стартує друге коло чемпіонату України й можна залучити до демонстрації людей із трибун. Утім навіть організовані групи фанів до вчорашнього дня нічого не чули про свою «мобілізацію» і не мали чiтких намірів ставати на захист керівництва ЗАТ. До того ж, температура мінус 9 навряд чи сприяла наповненню динамівського 17-тисячника, а півстадіону, навіть цілковито заангожовані до неоднозначної політичної маніфестації, — це все-таки не обіцяні 30 тисяч.
Аби тримати читача в курсі резонансного як для українського футболу «реприватизаційного» скандалу, «УМ» наводить показові цитати з висловлювань Григорія Суркіса на спеціально скликаній прес-конференції, а Ігоря Суркіса й Костянтина Григоришина — в інтерв'ю тижневику «Дзеркало тижня».
Григорій Суркіс, президент ФФУ, екс-президент ФК «Динамо»:
— Бренд київського «Динамо» належить не Суркісу чи ще комусь — він належить усій Україні, це національне надбання. Якщо в держбюджеті є кілька десятків зайвих мільйонів — ласкаво просимо, прийдіть і покажіть, як ви це зробите. А ми в 1993 році отримали в «колективному підприємстві «Динамо» розруху, не було грошей, бутсів, форми, стадіону, в роздягальниях і підвалах бігали півметрові щури... Акціонери клубу з однодумцями збудували сучасний готельний комплекс із медико-реабілітаційним центром, втілили мрію Щербицького з умовною назвою «Десять полів для «Динамо».
Пана Григоришина цікавить не футбол, а конвертація своєї участі в революції у власні амбіції й честолюбство. Але це не означає, що безпрецедентне рішення Печерського суду буде реалізоване. Якщо в Григоришина було 18 % акцій, то на що він розраховує? Купити клуб? Якщо Григоришин хоче й надалі мати акції «Динамо», він має заплатити за це гроші. Але свого часу його представники не виявили бажання взяти участь в емісії акцій клубу, для цього треба було сплатити 33—34 мільйони гривень. Сьогодні ж він претендує на купівлю 97,8 %, маючи одну десяту відсотка. Смішно? Якби не було так сумно. Тому, я думаю, питання, яке постало — це питання совісті. А якщо в чоловіка її немає, то що обговорювати?
Григоришин оголосив війну. Я йому квиток на війну не виписував. Але, повірте, воювати вмію. Без зброї, словесно. Всі мої дії будуть у рамках процесуальних норм. Слідчі, податкові служби повинні зробити висновок, наскільки чесний Григоришин. А наразі він лише розмахує шаблею й кричить, що відрубає всім голови й забере все, що належить Суркісам. Але ж ані я, ані мій брат ніколи не казали, що «Динамо» належить Суркісам. Лише місія фінансового утримання клубу.
Як народний депутат, як людина, яка любить «Динамо» з утроби матері, я не допущу того, щоб інтереси й традиції «Динамо» були віддані в руки негідника.
Ігор Суркіс, президент ФК «Динамо»:
— Рішення про проведення емісії — прерогатива акціонерів. Представники Григоришина були присутні на зборах і виступали проти емісії. Це їхнє право. Та це не означає, що можна обмежувати права інших акціонерів. По-друге, емісія проводилася зовсім не для того, щоб «розмити» акції Григоришина. Перед «Динамо» стояла необхідність проходження процедури ліцензування, і щоб відповідати вимогам футбольних інституцій, клуб мав збільшити розмір статутного фонду. Зробивши це, ми одержали можливість залучити нові кошти. Що ж до власне Григоришина, то він одержав можливість викупити акції, але цим правом не скористався.
Після проведення емісії акції були викуплені на вторинному ринку фізичними особами. Всі угоди є абсолютно законними. 85,9% акцій належать мені, якщо не помиляюся, 11% — у Валентина Згурського. Невеликі пакети в Леоніда Кравчука та Йожефа Сабо.
(Григорій Суркіс додає: «Наскільки я знаю, Ігор Михайлович сподівається, що найближчим часом одним із акціонерів клубу стане капітан збірної України Андрій Шевченко».)
Костянтин Григоришин:
— У жовтні на адресу нашої власницької компанії, що після емісії зберегла незначний пакет акцій «Динамо», надійшов лист від інших акціонерів ФК, які сукупно володіли 98% акцій. У листі містилася пропозиція придбати ці акції — так звана «оферта» (формальна пропозиція про продаж або купівлю. — Ред.). На пропозицію потрібно було відповісти протягом п'яти днів: чи згодні ми придбати ці акції. Ми відповіли згодою, вирішивши, що це досить інвестиційно привабливий для нас об'єкт. При цьому ми враховували ціну, за яку ці акції нам було запропоновано, — 30 мільйонів. Після згоди ми близько п'яти місяців чекали, що нам продадуть ці акції. За цей час нам стало відомо, що власниками акцій стали якісь інші фізичні особи. Ми ж, розраховуючи на купівлю, залучили інвесторів під цей проект. Тепер ми в дуже дивному, навіть безглуздому становищі перед ними. Тобто нам не відповіли. І акцій не продають, і не повідомляють про відмову. У суді ми плануємо довести своє право на придбання 98 % акцій... Хлопці, ви ж самі нам запропонували їх купити!
Мені ситуація бачиться так: власники компаній, що володіють контрольним пакетом київського «Динамо», вирішили з якихось їм відомих причин продати акції приватним особам. За великим рахунком — тим самим приватним особам, які стояли за компаніями.
...Я не кажу, що коли куплю цю команду, то поміняю правління київського «Динамо». Побачимо. Якщо там усе ефективно, то навіщо щось змінювати? Я не спеціаліст у футболі, я просто шукатиму менеджмент на конкурсній основі. Можливо, це буде референдум серед уболівальників київського «Динамо», як це робиться в західних клубах, може, виграє той-таки Суркіс. Адже він стільки років керує клубом, але йому важко стало утримувати «Динамо» і він вирішив його продати.
Ніякого карт-бланшу у мене немає. У мене з Президентом збігалися інтереси не лише в тому, щоб якимось чином відновити справедливість стосовно Суркіса та Медведчука. А говорити, що Президент країни про щось домовляється з бізнесменом Григоришиним, — смішно.
|
