|
Версия для печати
На початку цього місяця у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект про люстрацію, який передбачає недопущення протягом п'яти років до обіймання керівних посад в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, засобах масової інформації, навчальних закладах, політичних і громадських організаціях посадових осіб, причетних до фальсифікації виборів минулого року, а також тих, хто співпрацював з КДБ або зі спецслужбами інших країн. Якщо ж такі особи вже займають керівні посади у державних органах, проект Закону "Про люстрацію" надає право відповідним органам порушувати питання про їх звільнення з займаної посади. Для перевірки відомостей стосовно кандидатів на посади, що підпадають під дію цього законопроекту, передбачається створення комісій з люстрації при Верховній Раді України, Автономної Республіки Крим, обласних радах та їхніх виконавчих органах.
На початку цього місяця у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект про люстрацію, який передбачає недопущення протягом п'яти років до обіймання керівних посад в органах законодавчої, виконавчої та судової влади, засобах масової інформації, навчальних закладах, політичних і громадських організаціях посадових осіб, причетних до фальсифікації виборів минулого року, а також тих, хто співпрацював з КДБ або зі спецслужбами інших країн. Якщо ж такі особи вже займають керівні посади у державних органах, проект Закону "Про люстрацію" надає право відповідним органам порушувати питання про їх звільнення з займаної посади. Для перевірки відомостей стосовно кандидатів на посади, що підпадають під дію цього законопроекту, передбачається створення комісій з люстрації при Верховній Раді України, Автономної Республіки Крим, обласних радах та їхніх виконавчих органах.
Що ж, бажання авторів законопроекту очистити органи державної влади від "забруднених" чиновників на майбутнє (Lustratio — очищення через жертвопринесення) є цілком зрозумілим й, мабуть, близьким значній частині населення нашої держави. Проте усі країни, що провадили в себе люстраційні процеси, робили це на етапі становлення своєї держави, оскільки люстрація є політичною формою легітимації нового державного режиму. Україна ж втратила шанс для люстрації ще у 1991 році, коли після падіння радянського тоталітарного режиму слід було б зробити зусилля й, переступивши через побоювання кардинальних змін, заборонити перебування в органах влади представників агентури КДБ та номенклатурних працівників КПРС. Нині ж спроба реанімації цієї радикальної ідеї видається не лише безнадійною, а й, вибачте, просто безглуздою.
Про яку люстрацію може йти мова у разі, наприклад, причетності до фальсифікації виборів минулого року чи закликів до сепаратизму? Адже такі дії підпадають під конкретні норми Кримінального кодексу України (ст. 157, ст. 158, ст. 110), за їх вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі! Тож новій владі слід було б спрямувати свої зусилля на підвищення професійності та незалежності суддів, і тоді в інституті люстрації взагалі не існувало б жодної потреби — функції люстраторів виконували б самі судді. Адже злочини мають бути покарані не самою лише забороною займати певні посади — згадаймо так усіма нами вподобане гасло "Бандитам — тюрми!". Для цього існує судова влада, яка має вирішити питання покарання винних у межах вже існуючого законодавства. Якщо ж у діях осіб, що працювали на колишню владу, немає складу злочину, то позбавляти їх прав бути обраними на державні посади та брати участь у політичних об`єднаннях і громадських організаціях не можна, тому що це є відвертим порушенням норм Конституції України (зокрема положень статей 15, 22, 24, 36), а будь-які відступи від принципу верховенства права можуть стати передумовами до повернення нині демократичної держави у часи тоталітаризму. А от прийняти норму, відповідно до якої особи, що були коли-небудь засудженні до позбавлення волі, назавжди втрачали б право обіймати керівні посади в державі (незалежно від того, погашена їх судимість чи ні), було б не зайве.
Також необхідно враховувати, що в України люстраційні процеси за відсутності сформованого громадянського суспільства можуть призвести не до бажаного результату очищення існуючої системи від старих корумпованих кадрів, а, навпаки, відіграти роль своєрідного засобу для здобуття необмеженого контролю над апаратом державної влади та монополізації політичного впливу у державі. Крім того, варто згадати, що помаранчеву революцію підтримало далеко не все населення нашої країни. Можливо, для переможців вже настав час згорнути знамена боротьби й зайнятися будуванням правової, демократичної держави та впровадженням таких змін, які більше ніколи не дозволять повторитися неподобствам минулого. А ховати кресало є не найкращим способом уникнути пожежі.
|
