|
Версия для печати
Донедавна суть терміна «люстрація» знала лише невеличка група народних депутатів, а нині це слово на вустах кожного третього пересічного громадянина. Над запитаннями, чи потрібна люстрація у нашій країні і які наслідки вона може зумовити, розмірковували провідні політики.
Лесь ТАНЮК, голова Комітету з питань культури і духовності:
— На жаль, з люстрацією ми запізнилися років на 15, оскільки йшлося про люстрацію від старої пострадянської системи, щоб люди з комуністичним світоглядом не захопили владу.
Тепер інша ситуація — я навіть не називав би це люстрацією, тому
що це, швидше, мусив бути юридичний розгляд кримінальної поведінки людей, які перебували при колишній владі. Вина має бути доведена в юридичному сенсі. Це мусить бути склад злочину, а не просто абстракція, коли людина йде на посаду й продає якісь дані, переконуючи, була вона співучасником темних справ чи не була.
Я за те, щоб нова влада демонструвала вибірковий підхід і оцінювала у кожному разі якість роботи, а не форму. Що робити з людьми, які поводилися себе аморально, потім прийшли в іншу систему, здихались своїх капіталів, ілюзій і почали працювати вже не на ринку, а, так би мовити, в політичному спектрі. Я маю на увазі провідні постаті в нашому новому уряді.
Найскладнішим у цьому законі є механізм його здійснення. Він настільки абстрактний, що дає недемократичне право якимось призначеним групам людей домінувати над непризначеними.
Степан ХМАРА, голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України:
—Звичайно, люстрація конче необхідна, але я розумію її таким чином, що потрібно змінити філософію кадрової політики. Вона ж лежить у площині морально-етичній та професійній. Під час призначення на будь-які посади потрібно дотримуватись принципу З «П + В». Кандидат на ту чи іншу посаду має відповідати загальноприйнятим принципам моралі, порядності, ця людина повинна бути патріотом своєї держави і, безперечно, професійно готовою виконувати свої обов'язки. Крім того, цій людині мають бути притаманні вольові якості, тобто бажання здійснювати свої функції, долаючи всі перешкоди, які стоять на шляху до ефективної діяльності.
Юрій ОРОБЕЦЬ, голова підкомітету з питань енергозбереження Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки:
— Я вважаю себе прихильником елементів люстрації. Наше суспільство вистраждало право отримати нове покоління керівників, які б не були пов'язані з економічною та політичною корупцією. Проблему становить напрацювання виважених процедур, які б, з одного боку, забезпечили право громадянина на отримання дійсно ефективного механізму очищення влади від соціального лиха. З іншого боку, має бути забезпечено і права громадян від зловживань механізмом лю-страції. Залишати все, як є, було б величезною помилкою перед майбутніми поколіннями. Українській інтелігенції необхідно жорстко проконтролювати наміри влади долати корупцію.
Сергій КІРОЯНЦ, голова підкомітету з питань зовнішніх запозичень та державного боргу Комітету з питань фінансів і банківської діяльності:
—Проведення люстрації в Україні вважаю цілком обгрунтованим і досить дієвим методом спокути бездарного керівництва держави перед зубожілим і виснаженим народом.
Але при цьому принципового значення набуває сакраментальне: «А судді хто?» Кадрові чистки відомих представників держави в жодному разі не повинні викликати аналогій зі сталінськими «зачистками» і «трійками», а посадовці, що підлягають перевірці, — нагадувати біблійних козлів відпущення. Тож єдиним критерієм щодо оцінки державних службовців мають стати виключно їхня компетентність та непричетність до брудних справ у минулому.
Геннадій УДОВЕНКО, голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин:
— Стосовно питання люстрації зараз існують різні думки, зокрема, що момент для неї було упущено безпосередньо після набуття Україною незалежності, а також, що згоди щодо механізму люстрації навряд чи вдасться досягти. Тому треба виходити не з механізму, а з мети,—очищення від корумпованих чиновників. Безумовно, нова Україна буде тільки тоді, коли до керма на всіх рівнях стане нове покоління. Нова влада вже зробила крок у цьому напрямі — існує програма залучення молодих фахівців до державної служби. Також зловживання різних корумпованих чиновників є злочинами, за які настає адміністративна та кримінальна відповідальність, іноді така відповідальність навіть за чинним законодавством включає заборону займати певні посади. Отже, звичайне очищення шляхом судового провадження щодо злочинців, які були при владі, вже дасть можливість зруйнувати систему кругової поруки, яка заполонила коридори насамперед виконавчої влади.
Іван БАСТРИГА, член Комітету з питань промислової політики та підприємництва:
—На мою думку, ні, тому що проблема корупції, а саме—корумпованих чиновників дуже гостра для України. Щоб її вирішити, треба вжити ряд комплексних заходів, не тільки політичних, а насамперед економічних та соціальних.
|
