|
Версия для печати
У західних областях людей, які підтримують Януковича, відверто переслідують. Причому переслідують за принципами 33-го року в Німеччині чи 37-го - в СРСР. Маємо такі ось, скажімо, факти. Колись маленька дівчинка-галичанка (тоді Янукович ще не був кандидатом у президенти, і проти нього в тамтешніх краях не було великих застережень) подарувала прем'єрові квіти й подала хліб-сіль. Тоді ж її сфотографували разом з Віктором Федоровичем на календарик. А тепер ось цю дівчинку на Дрогобиччині б'ють, з неї та з її батьків знущаються, обіцяють сім'ю винищити фізично.
Як можуть почуватися в такій ситуації люди, котрі працювали в штабах Януковича, були його агітаторами? Багато хто з них психологічно зламався. Нікому із земляків не маю права зробити жодного закиду, бо цих людей, по суті, піддали таким переслідуванням, яких я особисто (я ж усе-таки син дисидента, представник колишньої антирадянської групи) не пригадую з тих часів, коли КДБ переслідувало "інакомислячих". Сьогоднішнє переслідування набагато страшніше. То є справжній сталінізм або натуральний фашизм.
- Чи є криза в оточенні Януковича?
- Немає. Балачки про неї - то абсолютні інсинуації.
Інша справа, що є частина "штабних" людей, які, на превеликий жаль, свого часу отримавши офіційну підтримку Януковича, фактично працювали проти нього. Сьогодні дуже великим позитивом є те, що такі люди вийшли з оточення Віктора Федоровича. То є успіх і колосальна перевага оновленого штабу. Тепер дуже виразно бачимо: такі люди і в регіональний штабах, і в центрі були нав'язані прем'єру - кандидатові за адміністративним принципом. Янукович не зміг, на превеликий жаль, свого часу відсторонити їх - то був своєрідний момент компромісу, на який доводилося іти, аби мати можливість здійснювати на певному етапі економічні й соціальні програми.
Виразно видно й те, що ті люди реально зробили дуже багато кроків, які завдали колосальної шкоди як самому кандидатові, його іміджу, так і результатам виборчої кампанії загалом. Є, скажімо, немало прикладів того, як у ряді регіонів з подачі "своїх" відбулися певні порушення при голосуванні, які - і я можу це стовідсотково стверджувати - не принесли реальних додаткових голосів Януковичу, але вони чітко фіксувалися й оперативно передавалися до штабу опозиції. Більше того, про деякі порушення опозицію попереджали заздалегідь, тому вона мала можливість вчасно приїхати "на порушення", спокійно зняти його на відеокамери і використовувати так, як їй заманеться.
Словом, повторюю, були люди у штабах Януковича, які насправді працювали проти нього. Тож, відповідаючи на ваше запитання про кризу в оточенні Віктора Федоровича, з великим задоволенням мушу сказати: якщо об'єктивно оцінювати вихід цих людей із штабу, то, перепрошую, це вже не криза, це - успіх.
Одначе, справді, є один кризовий момент. Кілька наших однодумців відчули певний біль від того свавілля щодо нашого кандидата і його багатомільйонних прихильників, яке мало місце в органах влади, в тому числі - судової, що найстрашніше. Найперше маю на увазі Степана Гавриша. Сумно від того, що цей мужній чоловік зробив заяву про те, що відходить від нашої роботи. Хоча, за великим рахунком, можу його зрозуміти: адже він бачить, як зневажаються Закон і Право, як суд виносить неконституційне рішення. За таких обставин у людини справді можуть опуститися руки. Але я певен: момент відчаю мине, і саме такого типу люди, до яких належить Гавриш, готові будуть і надалі відстоювати наші ідеали навіть в умовах, коли фактично відмінено Конституцію в деяких регіонах України...
Можу ще додати: звичайно, шахістові важко вести чесну партію з суперником, який тримає в руках бейсбольну биту. Але коли ми все-таки відчуваємо себе командою, цілісною командою, то маємо можливість виграти цю партію і - перемогти. Навіть за умов фактичного введення в цілих регіонах країни протизаконного, по суті, режиму. Інакше цей режим, який нині нав'язується суспільству, переможе нас самих - і матимемо ситуацію, яка вже моделюється в деяких областях: ліквідовуються права і свободи людей. Це практично те ж саме, що відбувалося у Німеччині в 30-х роках минулого століття.
- Керівник штабу Януковича: що стоїть за цим званням?
- Я не перший день у команді Віктора Януковича. Не працював у попередньому штабі, бо та частина його членів, яка зараз відійшла від штабу, свого часу зробила все можливе, щоб я не міг на повну силу підтримувати Януковича. Більше того: скажімо, до кінця нинішнього жовтня мав можливість мовити позитивне слово про Віктора Федоровича на його підтримку лише в деяких дискусіях опозиційних засобів масової інформації - на "5-му каналі" телебачення чи на "Тонісі". Але не міг цього зробити на тих телеканалах, які доволі щільно контролювалися владними структурами або особами, які асоціюються з владою.
Свою позицію проте визначив давно, тому моя сьогоднішня присутність у штабі - абсолютно природне явище. Хоча, правду кажучи, згода на пропозицію Віктора Януковича очолити його виборчий штаб стала для мене самого не таким уже й простим вибором. Прекрасно розумію: є деякі організаційні моменти, на яких знаюся не дуже добре. Але розумію й інше: у нас є хороша нова команда, є прекрасний депутатський корпус, "складений" з різних фракцій - "Регіонів України", СДПУ (О), "Трудової України"... Вони не зраджували і не зрадять, а чесно працюватимуть, тому що ними керує ідея, а не уявні дивіденди. Разом ми зможемо відстояти правду і справедливість.
Віктора Януковича постійно пробували і прагнули прив'язати до поняття "кандидат влади". Ми ж, проте, знаємо: рейтинг влади в Україні нині дуже низький. Він створювався особами, які пройшли через цю владу. Віктором Ющенком оцей негативний колективний "портрет" влади створювався також. Бо й при Ющенку, згадаймо, було вбито Георгія Гонгадзе, але від тодішнього прем'єра не прозвучало жодної заяви, де б він виказав бодай якесь ставлення, своє бачення трагічних подій. Тим часом у команді Віктора Ющенка і до сьогодні є люди, яких колись знімали з посад, Верховна Рада висловлювала їм недовіру саме за підозру в причетності до вбивства Гонгадзе. На основі тодішніх же опозиційних подій відбулося й "закручування гайок" пресі...
Чому зосередився на Ющенкові? Бо його пробують перетворити в образ опозиціонера тоді, коли він сам же і творив цю владу. Й оце свавілля, через що народ, власне, й не любить владу.
А Віктор Янукович прийшов у владу найменш типово, якщо порівнювати з усіма його попередниками-прем'єрами. Ситуація фактично диктувала необхідність термінових господарських рішень. Шанс підняти економіку країни і розв'язати цілий ряд соціальних проблем вимагав саме такого лідера. Тепер достеменно відомо: Янукович використав владу не для того, щоб творити власний імідж, а щоби підняти соціальну планку суспільства. Коли ж сьогодні на нього одного "вішають" гріхи всіх його попередників, усіх поколінь влади, то, напевне, й справді треба було вдатися до жорстких дій і заяв. Зрозуміло, Янукович дуже категорично відмежувався від усього того, що називається "вчорашньою владою". Його заява спонукала, можливо, багатьох до нового осмислення подій, що відбуваються нині, й покликала нових прихильників, які психологічно, внутрішньо, ментально готові підтримати його позицію та благородні наміри.
Розумію, багато хто у нашій вищій політиці звик до серйозних і глибоких компромісів, до компромісів висловлювання в тому числі. Напевне, щоб десь у чомусь переломити оцю систему вже неефективних і неприпустимих компромісів, й було запропоновано саме мені очолити штаб кандидата в президенти. Бо моя позиція, певне вміння і бажання висловлюватися абсолютно прямолінійно, не шукати компромісів у найгіршому значенні цього слова - доволі добре відомі. Тобто це є своєрідною ознакою того, що Віктор Янукович поставив одразу кілька крапок над "і" - там, де стояли великі знаки питання.
- Скільки і якого "духу" потрібно, щоб з'явилося "третє дихання"?
- Ще раз наголошу: наразі маємо відокремити тих зі свого активу, хто більше працював проти Януковича, ніж на нього, і заповнити кадрові ніші. Це активно робиться.
Більше турбує інше - виборчі штаби на місцях. У західних областях людей, які підтримують Януковича, відверто переслідують. Причому переслідують за принципами 33-го року в Німеччині чи 37-го - в СРСР. Маємо такі ось, скажімо, факти. Колись маленька дівчинка-галичанка (тоді Янукович ще не був кандидатом у президенти, і проти нього в тамтешніх краях не було великих застережень) подарувала прем'єрові квіти й подала хліб-сіль. Тоді ж її сфотографували разом з Віктором Федоровичем на календарик. А тепер ось цю дівчинку на Дрогобиччині б'ють, з неї та з її батьків знущаються, обіцяють сім'ю винищити фізично.
Як можуть почуватися в такій ситуації люди, котрі працювали в штабах Януковича, були його агітаторами? Багато хто з них психологічно зламався. Нікому із земляків не маю права зробити жодного закиду, бо цих людей, по суті, піддали таким переслідуванням, яких я особисто (я ж усе-таки син дисидента, представник колишньої антирадянської групи) не пригадую з тих часів, коли КДБ переслідувало "інакомислячих". Сьогоднішнє переслідування набагато страшніше. То є справжній сталінізм або натуральний фашизм.
Тому розумію: криза місцевих штабів існує. Маємо термінову потребу відшукати - насамперед в Західній Україні, де-не-де вже й у центральних регіонах - людей, котрі готові працювати в ультраекстремальних умовах, під наджорстким тиском, врешті-решт - ризикувати власним життям.
Саме в такі регіони треба буде направити велетенську кількість спостерігачів. На жаль, у попередньому штабі припустилися великої помилки, коли заготовленим вчасно матеріалам про порушення під час голосування в Західній Україні не дали належного ходу. Вони ж, проте, свідчили, що за Ющенка там вкинуто в урни для голосування більше мільйона фальшивих бюлетенів - вкинуто замість тих людей, які взагалі були відсутніми в межах країни на той час. Ми не реалізували свого законного права, побачивши, що інша сторона не подала своєчасно своїх спростувань чи скарг до ЦВК. Ми відкликали свої, своєчасно подані до судів скарги. Після того було включено антиправовий судовий механізм.
Тому тепер будемо дуже жорстко відслідковувати всі події в Західній Україні, особливо в день виборів. І якщо Віктор Ющенко сподівається, що його команді вдасться й цього разу сфальсифікувати результати виборів і таким чином претендувати на перемогу, то ми просто попереджаємо, що тим самим він зробить щонайменше дві речі: розколе Україну і приведе її до хаосу; друге - викличе на себе фактично другий Нюрнгберзький трибунал. Ми юридично доб'ємося цього від усього світу. Це буде не на один рік роботи, але зрештою лідерів так званої сьогоднішньої опозиції осудить увесь світ, їм буде тісно й незатишно в будь-якій демократичній країні світу.
Зрозуміло, що зараз повністю, належним чином перебудувати штабну й агітаційну роботу важко, навіть неможливо. Але принципово новим кроком роботи штабу повинна стати реалізація головного завдання - маємо показати людям кандидата в президенти Віктора Януковича таким, яким він є насправді. Наразі в Україні не знають його як людину, як політика. Мені здається, що його не знають як політика навіть на його рідному Донбасі. Тому маємо показати його ідеї, його відкритість до демократії. За прикладами тут ходити далеко не треба - досить згадати бодай події останніх днів і достойну, витриману поведінку в них Януковича-прем'єра. Навіть у тій ситуації, коли супроти нього виставлялися відверто хамські, брутальні гасла.
Я в собі зміг зламати "владний" стереотип Януковича і хочу, щоб його зламали й інші мої співвітчизники. Зуміймо побачити його як людину, яка щиро і чесно виконує домовленості за тим принципом, що, на превеликий жаль, став дуже непопулярним останнім часом на моїй рідній Галичині, але завжди і безвідмовно діє на Донбасі: сказав слово - дотримуй і виконуй його. І ще: людину, яка, попри все, досягла (чого домоглися далеко не всі вітчизняні політики) рівня європейського політика. З відповідним рівнем порядності. І з відповідним рівнем осмислення і глибокого розуміння пріоритетності національних інтересів.
І ось тут треба давати відповідь на цілий ряд дрібних, підрядних питань. Мені, наприклад, регулярно телефонують і запитують: а чи змінилася позиція Віктора Януковича в питанні нашої євроінтеграції? Ні, кажу, не змінилася, але ж ніхто її не хотів чути раніше. Ми, каже команда Януковича, хочемо бути в Європі, хочемо працювати з Європою, але вимагаємо визнання наших пріоритетів, тому не хочемо йти будь-якою ціною в ЄС і в НАТО. Будь-якої ціни у нас не буде, тому що вона занадто висока. Україна занадто серйозно почала піднімати економіку, аби жертвувати нею тільки заради деяких показових, так би мовити, представницьких речей. Але ми, справді, хочемо здійснювати прорив у цивілізований світ. І я особисто не бачу кращого лідера для такого "штурму" як Віктор Янукович. Тому прагну і як керівник штабу, і просто як людина, донести це до кожного виборця.
Розумію і свідомий того, що ми, вочевидь, не зрушимо ситуацію, скажімо, в Західній Україні. На жаль, там люди вже зомбовані. Багато з них, певен, уже прекрасно зрозуміли, що то за владу несе в собі Ющенко і Ко. Але там править уже страх. То вже будуть вибори без вибору. Розуміємо: захід дасть 100 % за Ющенка. Бо кожен, хто проголосує проти нього (у великих містах ще хтось і відважиться не робити цього) знає, що його життя - під загрозою.
- Який виборчий резерв має штаб та його кандидат?
- Основний резерв - Центральна й Північна Україна. Ще є певна частина виборців на півдні й на середньому сході - там дехто схитнувся і свого часу проголосував за Ющенка, повіривши у красиву казку.
Одначе всі виборці, гадаю, вже самі побачили, що несе за собою Ющенко. Побачили його нахраписту, агресивну пропаганду, яка виглядає вже не помаранчевою, а відверто коричневою.
З іншого боку, чимало виборців не могли проголосувати за Януковича як кандидата від влади, бо вони принципово не люблять цієї влади. Навіть якби вона була значно кращою, все одно не любили б. У кожній країні владу не люблять. Ми ж тим часом уже почали показувати людям на реальних фактах, що стовідсотковим кандидатом від того, що вони розуміють під негативним словом "влада", якраз і є сам Ющенко, а не Янукович.
У цій істинній "зміні понять" - ще один наш резерв. Віримо, це не омине уваги виборців, насамперед з тих регіонів, які назвав вище.
- Яку тактику розробляє штаб?
- Ми принципово лишаємося шахистами, а не бейсболістами. Не можемо сприйняти правила гри, які пропонує протилежна сторона. Хоча дуже багато виборців, які підтримують Віктора Януковича, готові приїхати до Києва і "розігнати цю зграю", що прагне представляти увесь український народ. Старатимемося, проте, уникати будь-яких провокацій. Скажімо, не варто організовувати нашому кандидатові зустрічі в Західній Україні - там дуже легко можна наштовхнутися на всілякі провокації, на примусову ізоляцію, адже в тих краях влада узурпована, узурповані й силові структури.
А от апелювати через ЗМІ, виїжджати в ті регіони, де підтримка Віктора Януковича розглядається як особливий шанс зростання цієї підтримки, - безумовно будемо. І будемо розповідати людям, чому саме Янукович іде в президенти, чому саме він має перемогти.
- Наскільки готовий В. Янукович до теледебатів?
- Кандидат заявляв про свою готовність. Але цього разу він говоритиме насамперед про те, що представляє його самого. Віктор Янукович змушений буде більш жорстко протиставляти певні принципові моменти.
Минулі теледебати стали прикладом певних компромісів, доводилося уникати гострої відвертості, бо жевріла надія, що вдасться все-таки зберегти цивілізований виборчий процес, а на його фініші обидва кандидати мали б потиснути один одному руки. Тепер же стало очевидним: протилежна сторона, програвши, ніколи слова "програш" не визнаватиме, вона прагне влади будь-якою ціною. Цілком зрозуміло, що годі й очікувати від Ющенка та його оточення благородства в цій виборчій гонитві. Тому, гадаю, жорсткість певна мусить з'явитися в діалозі кандидатів, у тому числі - і під час теледебатів.
- Але все-таки: чи готовий Віктор Янукович зробити крок назустріч?
- Віктор Янукович, переконаний, ще скаже, що сьогоднішнє протистояння виникло, крім усього іншого, ще й чи не насамперед через те, що здав свої позиції, на превеликий жаль, чинний президент. Здав занадто рано. Адже саме він є гарантом Конституції...
У мене завжди було чимало претензій до Леоніда Кучми, але у певний момент я зупинився і сказав: так, крапка, людина закінчує свою каденцію, воювати з ним можна було раніше. А раніше ми або неправильно "воювали", або не тими гаслами. І програли. Можливо, не стільки через таких, як я, скільки через таких, як Ющенко чи Тимошенко. У різні боки тягнувши опозиційного воза, вони й розламали його, на тому й покінчили.
Тепер маю до Леоніда Даниловича одну, але велику претензію: із самого початку теперішнього протистояння він мав можливість, він мав владу, аби безкровно, спокійно, навіть дуже спокійно, але рішуче й категорично зупинити спробу державного перевороту. І я впевнений: ті ж лідери так званої опозиції, знаючи, що їх чекає у випадку спроби такого перевороту, який справді і неодмінно буде зупинений, не наважилися б на подальші кроки. Президент же, на превеликий жаль, пішов на поступки, на які в демократичній державі йти не можна.
Одначе я переконаний: багато чого з того, що називають сьогодні революцією, вже вичерпалося. Суспільство зрозуміло, що ніякої революції в Україні не буде. Покінчити ж із безчинством можна за один день і лише тими методами, що передбачені законом. Без крові, без нічого насильницького.
На столичному майдані велетенська кількість привезених з усієї України "бомжів". Нехай мене вибачать за ці слова ті мешканці наметового містечка, які прийшли туди зі своїми нормальними ідейними переконаннями. Проте вони на майдані уже в меншості. Тож треба просто навести порядок без ніякого надзвичайного стану. Для цього повинна бути лише політична воля. Тому одразу ж після перемоги Віктора Януковича у завершальному етапі виборів, без зайвої тяганини, як тільки-но відбудуться всі законодавчо передбачені процедури, треба негайно брати всю повноту влади в свої руки і рятувати країну від соціально-економічної кризи, яка може нас охопити, якщо й надалі зневажатимемо Конституцію України.
Кілька слів щодо регіонів. Схід і Південь Януковича підтримали, тож, мені здається, після виборів зайві апеляції там не потрібні, просто треба продовжити нормальну роботу підприємств, аби тамтешні люди відчули на соціальному рівні всю правильність свого вибору. Центр України чекає від Януковича економічних та соціальних кроків і - нормальної демократії, краху свавілля серед місцевого чиновництва. Зробивши такі кроки, він позбудеться проблем і в цьому регіоні.
Лишається ортодоксально несприймаючий Януковича Захід... Але, вибачте, я дуже добре пригадую 1994-й рік, коли перший раз обрали Президентом Леоніда Даниловича Кучму. І що? Одні там мало не вчиняли над собою самогубство, інші вигукували: нехай, мовляв, Кучма тільки-но приїде в Західну Україну! Приїхав. Не відразу, але й не забарився. Мені здається, що тоді черга до руки Леоніда Даниловича, аби прикластися до неї і висловити вірнопідданість Президентові, була такою, якої він не бачив, мабуть, у своєму житті ніколи.
Боляче, але мушу ще раз твердити: люди, які пішли в Західній Україні на крайню ортодоксальність, зробили це із певним засліпленням. На превеликий жаль, таке відбувається там не вперше. Ще зовсім недавно, пригадую, галичани зневажали й обіцяли знищити фізично всіх, хто виступатиме проти... Марчука на президентських виборах 1999-го року. Я це дуже добре пам'ятаю, відчув печатку тих часів на собі. Тепер же ті ж самі тамтешні люди створюють точнісінько таку ж істерію.
Думаю, просвітлення прийде до них доволі швидко. Для цього Віктору Януковичу треба буде зробити Західній Україні кілька кроків назустріч. І він уже готовий їх зробити. Більше того: до цього спонукає його найближче оточення, вся команда.
- Наскільки команда Віктора Януковича впевнена у перемозі свого лідера?
- На перших порах деяка частина нашого активу схитнулася: "Ми програємо... Може ліпше було б зняти кандидатуру?.." Про це говорив і той самий Степан Гавриш, скажімо.
Тепер же повертається розуміння того, що не можна "зніматися" і що маємо можливість виграти цю партію, якщо зуміємо нормально відпрацювати навіть не ідеологічні моменти, а питання чисто "технічні" - контролю за виборами, наприклад. І маємо можливість виграти з колосальним розривом, набагато більшим, аніж він був у попередньому турі. Тоді вже ніхто, жодна країна не зможе піддатися щонайменшому сумніву.
Така певність починає домінувати у більшості з нашої когорти.
Єдиною проблемою, яка може хоч якось похитнути її, лишається проблема контролю за виборами в регіонах, де фактично не діє сьогодні Конституція України. Однак і це питання буде знято нашими адекватними діями.
Особисто ж я у перемозі Віктора Януковича аніскільки не сумніваюся.
- Наскільки штаб В. Януковича покладається на іноземних спостерігачів?
- До останнього часу іноземні спостерігачі були переважно і неймовірно упереджені. Неймовірно! Той самий Лугар, скажімо, приїхавши сюди, уже мав готову думку. А представники ОБСЄ чи Європарламенту? Приїхавши до України і роблячи "об'єктивний вигляд", насправді прийшли до Януковича агітувати його, аби той визнав власну поразку, а потім на мітинговому майдані фактично закликали до перевороту. Згадаймо і те, як спікер польського парламенту прибув на зустріч з Януковичем разом з кількома лідерами фракцій. Я сам чітко бачив, як у тих депутатів польського парламенту на лацканах піджаків були прикріплені помаранчеві стрічки. Вони їх навіть не сховали до кишень...
Тож іноземних спостерігачів можна було чітко розмежувати на дві групи. Ті, що представляли СНД, справді виявили колосальну кількість порушень, але ми не змогли скористатися їхньою допомогою й реалізувати їхні спостереження, аби дістати адекватний ефект. Спостерігачі ж із західних країн, добре спровоковані, підготовлені й "підігріті", використали свої спостереження на всі 300 процентів.
Покладатимемося тепер на спостерігачів із Росії, Казахстану. Звертатимемося до Китаю, Індії, до тих країн, які визнали В. Януковича президентом після другого туру і в яких проживає більша частина населення планети.
Дуже серйозно апелюємо, і це моє особливе завдання, до урядів європейських країн. Є переконання в тому, що вони володіють лише однобічною інформацією. Одначе сподіваюся, що вже не ми, власне кажучи, а сам Ющенко зі своєю командою дещо похитнули віру багатьох іноземних держав у справедливість і чесність "помаранчевих". Тож не полишаю надії на те, що хоч якась частина західних спостерігачів приїде до нас не такими вже й упередженими. Хоча не виключаю водночас, що під виглядом представників міжнародних організацій працюватимуть і люди Ющенка, які є безпосередньо в Україні.
- Якою вам уявляється остання ніч виборчого марафону?
- Думаю, що в штабах остання ніч після виборів буде абсолютно протилежною тій, що була після другого туру. Штаб Януковича проводитиме паралельний підрахунок голосів, максимально швидко фіксуватиме порушення і готуватиме відповідні подання, аби в законодавчо відведений термін - до 24 години наступної доби - дати їм належний хід. Буде багато технологічної роботи і дуже мало - політики.
А от штаб Ющенка, передбачаю, коли переконається, що "помаранчеві" програють вибори, то десь о третій годині ночі почне чергову підготовку державного перевороту. У цьому я практично не сумніваюся. Почнеться істерія і нагнітання пристрастей.
От тільки "революція" в Україні вже вичерпалася!
Гадаю, що при всьому цьому маємо право заявити: ми ігноруємо українську соціологію, український екзит-пол. В Україні залишилися чесні соціологи, проте вони просто елементарно переслідуються. На жаль, вітчизняна соціологія стала до неймовірності кон'юнктурною. Добре пригадую так звані соціологічні дослідження, коли у 2000 році на моїх довиборах до Верховної Ради одному з моїх суперників, який замовив досить дорогу соціологію, зробили приємність - показали, що він боротиметься за перше або друге місце. Чоловік витратив купу грошей, поборовся, після того дістав почесне 13 чи 14 місце.
За подібних обставин така "соціологія" дає декому з політиків можливість чи підстави твердити: вони, мовляв, вибори програли, тому що результат не відповідає нашим соціологічним дослідженням!
Ми працюватимемо на останньому турі нинішніх виборів з дуже вузьким колом соціологів, та й то - виключно для внутрішнього користування їхніми дослідженнями. Для того, щоб звірити, як наші тези чи звернення впливають на виборців, у чому переконали їх, а в чому - ні.
Коли Віктор Янукович стане Президентом, то, крім усього іншого, ініціюватиме створення спеціальних інститутів і законодавчої бази, які б зробили соціологію максимально незалежною, надали б їй можливість розвиватися так, як це робиться у справді демократичних країнах світу. Для того, щоб соціологія не ставала кон'юнктурною, заручником політичних процесів, а виборці - заручниками так званих екзит-полів.
|
