11 травня 2005 року Шокін порушив кримінальну справу проти секретаря Вінницького обкому СДПУ(о) Миколи Дмитренка, якого 8 липня було затримано. 11 липня Дмитренку пред’явили обвинувачення. Того ж дня Печерський райсуд м. Києва задовольнив подання Шокіна і обрав Дмитренку запобіжний захід у вигляді взяття під варту, з утриманням у Київському СІЗО №13.
Цю постанову захисники Дмитренка оскаржили в Апеляційному суді м. Києва.
25 липня 2005 року Апеляційний суд скасував постанову Печерського суду стосовно утримання Дмитренка під вартою.
У зверненні до Генеральної Прокуратур України народні депутати зазначають, що під час перебування у СІЗО у інваліда другої групи, Миколи Дмитренка, загострилися усі хронічні захворювання. Він жодного разу не отримав професійної медичної допомоги, йому було відмовлено в наданні знеболюючих препаратів.
До того ж, слідчі дії з Дмитренком майже не проводилися, крім одного додаткового допиту 22 липня 2005 року.
Коли ж секретаря Вінницького обкому СДПУ(о) за рішенням Київського апеляційного суду було звільнено зі слідчого ізолятора його стан здоров’я був врай тяжким, через що Миколу Дмитренка було госпіталізовано до лікарні і прооперовано. На сьогодні стан здоров’я Миколи Дмитренка констатується лікарями як важкий.
Принагідно народні депутати Нестор Шуфрич, Ігор Шурма та Єфим Фікс зауважують, що кримінальна справа, яка порушена проти Дмитренка, є класичним прикладом господарських стосунків між підприємствами і не має ознак кримінального злочину. Органами прокуратури виконується пряме політичне замовлення на фізичне знищення представників опозиції до влади.