Першими це відчули на собі члени обласної організації СДПУ(О), зокрема, начальник управління охорони здоров’я Вінницької ОДА Володимир Миронюк, по відношенню до якого наряду із „традиційними” засобами адміністративного тиску, використовуються і методи психологічно впливу із залученням окремих громадян та організацій, які жодного відношення до медицини не мають.
Так, 18 січня цього року активісти об’єднання УНА-УНСО пікетували адміністративну будівлю управління в обласному центрі з вимогою відсторонення від займаної посади Володимира Миронюка.
25 лютого цього року Сергій Чумак (голова обласної молодіжної організації „Чумацький шлях”) оголосив безстрокове „мокре” голодування з вимогою звільнити із займаної посади начальник обласного управління охорони здоров’я, члена СДПУ(О) Миронка.
На своїй березневій прес-конференції Голова Вінницької ОДА Олександр Домбровський, запопадливо забігаючи наперед, повідомив журналістам, що мав розмову з Миронюком на цю тему і, начебто, домігся його згоди написати заяву про звільнення за власним бажанням.
Одразу після цього, у намірах звільнити неугодного начальника управління, губернатора підтримав „новоспечений” міністр охорони здоров’я Микола Поліщук, який під час свого візиту на Вінниччину заявив, що Миронюк написав заяву про звільнення з 21 березня 2005 року.
Непокоїть той факт, що у галузі, яка не терпить профанації, намагаються позбутися висококласного фахівця під керівництвом якого Вінницька охорона здоров’я займає чільне місце в першій п’ятірці найкращих управлінь по Міністерству. Як не береться до уваги і звернення до губернатора голів Профкомів медичних закладів області та рядових лікарів з проханням залишити Миронюка на займаній посаді.
Але, головне в цій історії те, що і губернатор, і міністр навипередки заявляють про звільнення Миронюка за власним бажанням не маючи при цьому від нього самої заяви.
Переконливим підтвердженням системності у репресивних діях нової влади до членів СДПУ(О) є заява секретаря Козятинського РК СДПУ(О) Леоніда Коваля в якій він описує аналогічні дії проти нього з боку голови Козятинської РДА Олега Ткачука.
Із заяви: „23 березня 2005 року я був викликаний новопризначеним головою Козятинської РДА Ткачуком Олегом Олеговичем для особистої співбесіди з питання щодо мого подальшого перебування на посаді начальника управління праці та соціального захисту населення. В коректній формі мені було запропоновано написати заяву про звільнення з посади. Єдиними мотивами цієї пропозиції були - моя керівна роль в районній організації СДПУ(О), яка сьогодні є опозиційною до нової влади, та моя відкрита позиція в підтримці Януковича В.Ф. під час минулих президентських виборів. В ході співбесіди Олегом Олеговичем підкреслювалось, що дане питання поставлено ним не з власної ініціативи, що це вимога Президента України та обласного керівництва, які пріоритетною умовою при підборі кадрів для нової команди ставлять їх особистий вклад в перемогу "помаранчевої революції". В одному з фрагментів розмови Ткачуком О.О. було висловлено ствердження в причетності мене та моїх однопартійців до фальсифікації президентських виборів в районі, на що я аргументовано заперечив. З цього є логічним припущення, що Олег Олегович в своїх висновках користується недостовірною інформацією.
Будь-яких інших звинувачень та претензій на мою адресу з боку голови РДА не висловлювалось.
Не інакше, як провокаційним розцінюється повідомлення місцевого радіомовлення 28 березня ц.р. про неіснуючий факт написання мною заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Цього бути не могло, оскільки з 3 березня мені надана чергова відпустка”.